вітовий кінематограф оговтується після зимового сну, причепурюючись у зв’язку з першим глобальним ритуалом, що відкриває новий сезон. У Берліні починається 53-й Міжнародний кінофестиваль.
Частування Берлінале, як завжди, розмашисте і багатомірне. Добрячий десяток (не рахуючи основного конкурсу) програм, весь спектр візуальних пошуків. Однак деякі тенденції видно вже на старті.
Судячи з усього, минає час модного азіатського кіно. В основному конкурсі практично немає корейських, іранських та індійських фільмів, які ще кілька років тому задавали тон на всіх великих кінофорумах. За Азію, як це завжди й було, тепер відповідають дві найбільші кіноіндустрії — японська та китайська. Перша представлена передбачуваним «Самураєм у сутінках» (Йоджі Ямада), друга — масштабним костюмованим епосом «Герой» кінокласика Піднебесної Чжана Імоу, чиї фільми, до речі, свого часу також сприймалися в Європі як модна і пряна новинка.
Головне ж — торжество мейнстриму. Причому в його найбільш загальновживаному, американському варіанті. Берлінале відкривають і закривають спеціальні покази — «Чикаго» Роба Маршалла і довгоочікувані «Банди Нью-Йорка» Мартіна Скорцезе. У самому конкурсі — активно розкручуваний «Соляріс» Стівена Содерберга, «Двадцять п’ята година» колишнього чорношкірого радикала Спайка Лі, «Годинник» Стівена Долдрі, «Адаптація» Спайка Джонзі і «Життя Девіда Гейла», знята Аланом Паркером, який був останні роки у напівзабутті.
Взагалі, основний конкурс має явно ретроградний характер — кількість розкручених, давно відомих імен просто зашкалює. З новими фільмами приїдуть італієць Габріеле Сальваторес («Я не боюся»), французи Клод Шаброль («Квітка зла») і Патріс Шеро («Його брат»). Разом із Паркером Лі, Долдрі та Содербергом (варто додати і з нетерпінням очікувану «Це все про любов» — нову картину одного з фундаторів «Догми-95» Томаса Вінтерберга) складається досить велика компанія метрів, які стоятимуть насмерть на підступах до Золотих і Срібних ведмедів. Може, зможуть вклинитися в щільний ряд потенційних призерів господарі фестивалю — три німецькі фільми, з яких один названо дуже актуально — «Прощавай, Леніне» (режисер — Вольфганг Бекер). Але у будь-якому разі шанси, наприклад, Муссі Сене Абсі із Сенегалу з «Мадам Брует» або словенця Дам’яна Козоле із «Запчастинами» невеликі...
Окремий і вельми цікавий розділ — Табір талантів Берлінале. Це — п’ятиденна акція, на яку явочним порядком з’їдуться декілька сотень молодих кінематографістів, критиків і студентів з усього світу. Все буде як годиться — опівнічні дискусії, перегляд, майстер-класи. Безпосередньо до Табору примикає й програма Нового російського кіно, в якій варто відзначити «Шик» Бахтіяра Худойназарова й уже відому киянам «Кавказьку рулетку» Федора Попова.
Ще одне нововведення Берлінале — програма короткометражних фільмів, уперше виділена в окрему номінацію зі своїми «Ведмедями». Для нас короткий метр особливо цікавий, оскільки в ньому представлена й Україна — дуже симпатичною пластиліновою анімацією Степана Коваля «Йшов трамвай №9», що зачарувала, до речі, останню київську «Молодість». Хочеться сподіватися, що Берлін також не встоїть.
Усього, що відбуватиметься десять лютневих днів у столиці Німеччини, звичайно, не перерахувати. Ретроспективи Анук Амі та Фрідріха Вільгельма Мурнау, фестиваль дитячих фільмів, позаконкурсна Панорама, Форум зі своїми окремими призами, нескінченні спеціальні покази... На щастя, «День» буде представлений на цьому екранному святі. І наші читачі найближчим часом зможуть дізнатися про найцікавіші події Берлінале-53 безпосередньо з перших рук.
