Телебоси російських каналів склали список людей, яких не рекомендується запрошувати на прямий ефір. Жодних офіційних розпоряджень щодо цього, звичайно ж, не було. Але список опальних знаменитостей ходить по руках у телестудіях. Газета «Версия» пише, що адміністратори програм, відповідальні за запрошення знаменитостей, активно користуються цим таємним переліком прізвищ. Люди з «чорного списку» можуть бути телезірками, політиками, навіть діячами культури. Всіх їх відрізняє одне: вони можуть повести себе в прямому ефірі неадекватно. І тим самим зіпсувати шоу або сильно збити його зі сценарію. Більше за все серед заборонених на ТБ людей діячів естради. Ці любителі епатажу раз у раз викидають що-небудь таке, за що потім керівники роблять серйозні «вливання» колективу передачі. Тому, як повідомляє «Версия», в шоу краще не запрошувати Сергія Шнурова, Сергія Мазаєва, В'ячеслава Петкуна, Володимира Шахріна, Гарика Сукачова, Миколу Расторгуєва, Жанну Агузарову та Ігоря Угольникова. Угольников завжди був персонажем світським і для телебачення бажаним. Однак нещодавно в шоу «Принцип доміно» і він зганьбився, прокоментувавши щось матом. «День» запропонував українським телевізійникам відповісти на запитання:
— ЧИ Є СЕРЕД УКРАЇНСЬКИХ ЗНАМЕНИТОСТЕЙ ТАКІ, ВІД ЯКИХ МОЖНА ЧЕКАТИ НЕСПОДІВАНОК У ПРЯМОМУ ЕФІРІ?
Ганна БЕЗУЛИК ,автор і ведуча програми «Я так думаю» («1+1»):
— Звичайно, такі люди є. Я думаю, що в людині найважливіше — несподіванка. Найбільш цікаві співрозмовники ті, які здатні вразити неординарністю мислення та своєю непередбачуваністю. І я вважаю, що в моїй роботі саме такі люди — найцінніші.
Марія ЄФРОСИНІНА , ведуча ранкової програми «Підйом» (Новий канал):
— У нас абсолютно немає цензури, одна умова — щоб не було лайки. А так — хоч догола роздягайся, ми тільки радітимемо: заради рейтингу... Формат нашої програми дозволяє все це робити. Тому я б із великою радістю розмовляла з людьми, від яких можна очікувати несподіванок, влаштувала б масштабне шоу. Але що стосується нашого шоу- бізнесу, то я взагалі прихильник того, щоб про нього як про шоу-бізнес, а також про пов'язаний з ним епатаж, прикрощі і подібне не говорити. Кожен у своїй галузі намагається себе якось виявляти. Але якщо йдеться про мінімальні вияви епатажу, порівняні, скажімо, з тим же російським шоу- бізнесом, то в нас це сприймається так: «О! Випендрився!» І все відразу сходить нанівець — в тому числі й завдяки журналістам, які відразу ж починають такі вияви епатажу роздовбувати вщент. Які несподіванки? Я хочу, щоб вони були. Я запрошую ту чи іншу зірку до нас у ефір, я сподіваюся, що будуть несподіванки. А нам говорять: «Друзі, напишіть, будь ласка, запитання, на які він (чи вона) відповідатиме. Більше цього ми, мабуть, і відповіді пропишемо». А ви говорите: «несподіванки»...
Юрій ГОРБУНОВ , ведучий ранкової програми «Підйом» (Новий канал):
— Прямоефірна програма має на увазі: щоб актор не робив, це відразу йде в ефір (не можна зупинитися, не можна нічого переписати). І запрошені до нас у студію актори — як не дивно — все це дуже добре розуміють і в ефірі поводяться абсолютно по-іншому, аніж поводилися, наприклад, у гримерній за п'ять хвилин до ефіру. Щоб домовлялися про одне, а робили в ефірі абсолютно інше — такого серед наших акторів, як правило, не буває. Таке собі часом можуть дозволити російські зірки. Але я й не пригадаю, щоб таке було в нас у ефірі: адже в цьому випадкові вся їхня «тусовка» далеко і їх не бачать... Що стосується людей інших професій — так, тут можливі несподіванки. Коли з людьми, які не звикли до публічності, спілкуєшся перед ефіром, вони все нормально розуміють, чують, говорять. Вмикається камера і з людьми відбувається щось страшне: очі стають квадратними, обличчя покривається плямами і стає зрозуміло, що того, про що говорили, вже від людини не доб'єшся. Я гадаю, що це природно: людина не кожного дня буває в ефірі. Як правило, ці люди прохають приготувати для них запитання, вони на ці запитання заздалегідь продумують відповіді і прохають не відійти від сценарію, для того, щоб не було ніяких несподіванок. Але формат нашої програми має на увазі все, що завгодно. І якщо в новинних програмах може бути несподіванкою, наприклад, раптове вимкнення мікрофона чи увімкнення стороннього звуку, то в нашій програмі це все лише нам на руку, тому що практично ніяких рамок у нас немає, і все, щоб не сталося, виправдовується.
Костянтин ЖУРА , ведучий ток-шоу «Саме Той» (УТ-1, «Гравіс»):
— Тут можна було б запитати: а яких несподіванок? Несподіванок у розумінні якоїсь інформаційної сенсації, ексклюзиву? Чи несподіванок у дусі Жириновського? Чи можна назвати несподіванкою те, коли Блохін не приходить у прямий ефір напередодні свого матчу? Чи коли прем'єр-міністр запізнюється на прямий ефір через вуличні пробки? Це несподіванка? Можливо. Але, в принципі, ніяких несподіванок від українських персонажів я не чекаю, особливо, якщо говорити про таку категорію, як політики. Що стосується будь-якої інформаційної несподіванки від політиків, то вони її заздалегідь ретельно готують. Розраховувати, що хтось із українських політиків у пориві відвертості, щось скаже в прямому ефірі, дуже важко. У цьому сенсі наші політики свободу слова розуміють як можливість для себе щось заявити, прокоментувати, використовуючи медіа як ретранслятори. У принципі, всі персонажі в українському політикумі відомі, ролі розписані і додавання від себе в цьому сценарії, якого начебто домовилися дотримуватися, практично не буває. Тому виходить, що дуже часто доводиться всю програму в прямому ефірі провести заради одного-двох запитань, відповіді на які й будуть тією несподіванкою, якої я хочу.
У прямому ефірі несподіванок можна чекати. хіба що, від Михайла Михайловича Поплавського, тому що йому начебто за означенням належиться бути раптовим і несподіваним. І до того ж він — людина щира і може сказати те, що має бути на думці, а не на язиці. Хоча, мабуть, після уроків майстерності на «малій сцені» Верховної Ради (депутатом якої він зараз є) ще одним персонажем, від якого можна очікувати несподіванок у прямому ефірі, стане менше.
