Згідно із заявами Президента Леоніда Кучми, голови Верховної Ради Володимира Литвина, постійного представника Президента в парламенті Олександра Задорожнього, лідерів деяких парламентських фракцій, питання стосовно формування нового Кабінету Міністрів повинні вирішити буквально протягом найближчих десяти днів. Тим часом атмосфера навколо прем’єрського крісла — до речі, аж ніяк не вакантного, — згущається. На делікатність ситуації вказав, зокрема, перший віце-спікер Геннадій Васильєв, який назвав пошуки парламентом кандидатури нового прем’єра тоді, як на посаді залишається нинішній глава уряду, «неконституційними» і «неправильними». На думку Г. Васильєва, вартувало б спочатку відправити у відставку теперішній уряд, якщо до нього є претензії, а тоді вже визначатися з його наступниками. Усвідомлюючи себе «тимчасовими», люди, як зауважив перший віце-спікер, не можуть ефективно працювати. «Почистили ящики — і чекають, що буде далі», — висловився в інтерв’ю «Дню» голова ВР Володимир Литвин.
Не змовчав і сам Анатолій Кінах: З його слів, спроба сформувати більшість у Верховній Раді методами примітивної торгівлі портфелями і створенням умов урядової кризи є тупиковим шляхом, який може дуже негативно позначитися на бюджетному процесі і загострити політичну кризу. «Хотів би, щоб усі суб’єкти процесу — Верховна Рада, Кабінет Міністрів, суспільство — розуміли, що ми витрачаємо багато часу на цю політичну метушню», — заявив прем’єр журналістам і додав: «Усі живі люди. Працювати в атмосфері постійних дискусій і прогнозів щодо майбутнього уряду надзвичайно важко».
«Інтелект плюс нерви. Чогось одного недостатньо», — свідчить реклама телешоу Федора Бондарчука «Крісло». А у нашому випадку не вистачає, насамперед, чітких «правил гри». Про них, а не тільки про портфелі, очевидно, і необхідно домовлятися. А поки розмови йдуть, мабуть, переважно про те, яка фракція яку кандидатуру в обмін на які пости в майбутньому уряді готова підтримати. Чи можуть, наприклад, «Регіони України» пожертвувати (якщо знадобиться) заради перемоги Віктора Януковича своїм впливом на міністерства фінансів і паливно-енергетичного комплексу? А «Трудова Україна», лідера якої Сергія Тігіпка пророчать у голови Національного банку, — дружбою з очолюваною Анатолієм Кінахом Партією промисловців і підприємців? Наскільки обгрунтовані претензії «Демократичних ініціатив» на портфель одного з віце-прем’єрів (Володимир Семиноженко, який відає у Кабміні гуманітарною політикою, може, на думку експертів, не турбуватися)? І чи зможе хтось із кандидатів у прем’єри (той же пан Янукович, наприклад), щоб заручитися підтримкою «Нашої України», задовольнити її апетити? А головне — за ради чого? Чи знайдуть претензійні сили у своїх лавах професіоналів?
Проте всередині «НУ» існує, судячи із заяв її активістів, кілька точок зору стосовно «прем’єріади», причому діаметрально протилежних...
Вимагають відповідей й інші запитання. Чи домовиться парламентська більшість про єдиного претендента на прем’єрський пост, або ж запропонує Президенту вибирати з кількох претендентів (на думку постпреда глави держави в парламенті Олександра Задорожнього, перший варіант був би кращим)? Чи повинні кандидатуру на прем’єрський пост розглядати в «пакеті» з кандидатурами на посади міністрів? Чи зцементує «прем’єріада» парламентську більшість, чи, навпаки, вихід з-під контролю процесу «кулуарних і сепаратних домовленостей» призведе, згідно з похмурими прогнозами лідера НДП Валерія Пустовойтенка, до розвалу коаліції? Нарешті, за яким принципом фракції і групи більшості мають намір ділити міністерські крісла (нагадаємо, як і раніше йдеться суто про «джентльменську угоду», оскільки право формувати уряд парламент отримає тільки після внесення відповідних змін до Конституції)? Наприклад, лідер фракції СДПУ(О) Леонід Кравчук, відповідаючи на аналогічне запитання агентства Інтерфакс-Україна, сказав, що коаліційний уряд формуватимуть за допомогою визначення «квот і алгоритмів» (?! — Ред. ): посади в уряді, мовляв, оцінюватимуть у певну кількість балів, а претензії фракцій — обмежуватимуть їхнім пропорційним представництвом у Верховній Раді. (Зокрема, лідер фракції СДПУ(О) вважає, що його фракція, виходячи з її чисельності, має право претендувати на портфелі міністрів освіти, економіки і надзвичайних ситуацій.) При цьому інтереси фракцій, зі слів Леоніда Кравчука, ставитимуться на третє місце, тоді як на перше і друге — національні інтереси і зацікавленість в роботі уряду як «єдиного професійного організму». Дуже хочеться розділити оптимізм з Леонідом Макаровичем, але щось від цього стримує...
На вівторок, 12 листопада, заплановане, як повідомив журналістам О. Задорожній, «підсумкове» засідання координаційної ради більшості, на яке кожен із фракційних лідерів повинен, зі слів постпреда Президента у ВР, прийти з думкою своєї фракції.
Зрештою, останнє слово все одно — доти, поки не зміниться нинішня модель влади, — залишиться за Президентом.
