Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Ми — не раби. Рабині...

За офіційними даними, за роки незалежності 100 тисяч українських дівчат опинилися за кордоном у сітях секс-бізнесу
22 жовтня, 2002 - 00:00

Пішов у небуття рабовласницький лад, було скасоване кріпацтво... Ніхто не міг і передбачити, що притаманна історії циклічність і тут нагадає про себе. Сучасний работоргівець, щоправда, «працює» вже не один, а групується ще як мінімум з десятком «колег»; він визначає собі країну-донора, куди засилає вивідувача — іншими словами, відкриває представництво «фірми». В основному вибір припадає на країни, де несолодко живеться — високий рівень безробіття, низький сумарний прибуток населення і до того ж проблематично захистити свої права. Словом, там, де жертву не доведеться довго схиляти до того, щоб змінити звичну обстановку на щось, що обіцяє золоті гори. Заробіток стабільний — в межах 5 мільярдів доларів на рік, а гонитва правоохоронних органів за работоргівцями виявляється куди менш успішною, ніж, скажімо, за наркоділками чи терористами.

До розряду «неблагополучних» країн, поряд iз більшістю республік пострадянського простору, належить і Україна. На міжнародній конференції, присвяченій проблемам запобігання торгівлі людьми, яку ініціювала Агенція США з міжнародного розвитку, прозвучали такі цифри: якщо в світі щорічно жертвами работоргівців стають 500—700 тисяч осіб, то в Україні за роки незалежності офіційна цифра становить 100 тисяч. Як звичайно, міжнародні фахівці, щоб намалювати реальну картину, збільшують «офіціоз» приблизно втроє. І ще додають до вищезгаданих даних, що стосуються виключно жіночого населення у віці від 15 до 30, показники з нових тенденцій — торгівлі дітьми та чоловіками.

Віце-прем’єр-міністр В. Семиноженко в унісон із іншими представниками уряду та депутатами, які були присутні на конференції, заявляв про те, що на даному етапі просто необхідно приділяти більшу увагу гендерному питанню. Серед 449 депутатів нинішнього скликання лише 34 жінки. Останні в середньому отримують 73% від чоловічої зарплатні, оскільки фемінізовано, переважно, низькооплачувані сфери (охорона здоров’я, освіта, культура). 46% українських жінок — безробітні, а з усіх безробітних у країні 70% становлять знов-таки вони. На думку глави Держкомітету у справах сім’ї та молоді Валентини Довженко, варто б було звернути увагу на їхню перекваліфікацію, на організацію навчальних центрів у системі зайнятості й на збільшення пільг і допомоги мамам iз маленькими дітьми.

«Захід» же на конференції схилявся до того, що вирішувати потрібно в каральній сфері. Посол США в Україні Карлос Паскуаль свою доповідь почав iз того, що добрі закони без належного виконання — не більше, аніж порожня загроза. Він навів цікаві приклади. Коли в США затримали групу работоргівців, справи яких було пов’язано і з Україною, у нас у країні ніхто й не подумав порушити кримінальну справу. А після того, як пред’явили звинувачення в торгівлі людьми 107- ми особам, лише 10 справ дійшло до суду. На його думку, в Україні недостатньо ефективно працюють програми із захисту свідків у таких справах, мало компетентних суддів і прокурорів.

Перший заступник голови комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Олександр Бандурка навпаки оприлюднив цифри, що свідчать про прогрес у покаранні таких «бізнесменів». Якщо 1998 року було порушено лише дві кримiнальні справи, то 2001 — вже 89. І це не рахуючи тих, хто, займаючись работоргівлею, попався на шахрайстві і підробці документів. За його словами, у нас систематично проводяться перевірки фірм, що організують різного роду зарубіжні контакти: від працевлаштування до оформлення туристичних поїздок та іноземних шлюбних агенцій. На сьогоднішній день із 570 перевірених фірм у роботі 80-ти виявлено порушення законодавства, 32 фірми було позбавлено ліцензії, а діяльність 16-ти — припинено. До того ж затверджено державні програми з запобігання торгівлі людьми, активно заявляють про себе громадські організації, з’явилася в Кримінальному кодексі і стаття, що передбачає кримiнальну відповідальність за даний злочин. Чого не вистачає, на думку В. Довженко, — так це легалізації міжнародних договорів про роботу українських громадян за кордоном: створення контрольованих державою структур, які б здійснювали обмін робочою силою з іншими країнами.

Оксана ОМЕЛЬЧЕНКО, «День»
Газета: