Форум працював два дні. У перший день учасники розбилися на секції, що нагадували науково-практичні конференції, найбільший інтерес серед яких викликала секція політична. Другий день нагадував швидше політичний мітинг. З тією лише різницею, що на політичних мітингах основна маса присутніх — так звані «низи», а тут зібралися лише самі «верхи». Важко не погодитися з В’ячеславом Піховшеком відносно того, що, незалежно від бажання учасників форуму, головною темою всіх дискусій стало обговорення нещодавніх ініціатив Президента України Леоніда Кучми щодо реформування системи влади у країні. Хоч промови Віктора Ющенка як у перший, так і в другий день заходу нагадували передвиборні на тему: «Чому ми всі так погано живемо?» У неділю він заявив, що його блок пропонує для виходу країни з кризи ряд кроків, які можуть стати результатом діалогу з владою. Зокрема, це створення парламентської більшості, сформованої народними депутатами без адміністративного тиску на основі політичних сил, що отримали перемогу на виборах; створення коаліційного уряду, не чекаючи внесення змін до Конституції, і підписання тристоронньої політичної угоди між парламентом, Президентом і Кабінетом Міністрів. «Я вважаю, що влада піде на діалог», — заявив він. При цьому, щоправда, Віктор Андрійович не зважився відкрито відмежуватися від організаторів акцій протесту, пообіцявши особисто відвідати мітинг опозиції, а учасників форуму закликав у цей день бути там, «де підказує серце».
Потрібно відзначити, що заклик до діалогу з владою звучав із вуст багатьох політиків, що виступали на форумі, у тому числі «нашеукраїнців». Так, за словами народного депутата Миколи Жулинського, «прагнення до діалогу з владою повинно стати центральним мотивом сьогоднішніх зборів». З конкретними пропозиціями про політичну співпрацю звернулися до націонал-демократів лідер фракції Партії промисловців і підприємців та «Трудова Україна» Сергій Тігіпко, лідер групи «Демократичні ініціативи» Степан Гавриш, представник фракції СДПУ(О) Нестор Шуфрич. З протилежними закликами звернувся до присутніх лідер соціалістів Олександр Мороз. За його словами, він мав доручення виступити і від імені Юлії Тимошенко, і Петра Симоненка, яких на форумі не було. Як і очікувалося, Олександр Олександрович виголосив полум’яну промову, що складалася з давно відомого набору звинувачень на адресу «корумпованої влади», при цьому злегка «наїхавши» на іншого присутнього Олександра Олександровича, який має пряме відношення до прийняття рішень щодо місць проведення мітингів та інших заходів у місті Києві — мовляв, визначатися треба — ви з нами або проти нас?! Очевидно, дуже бажаючи «закарбуватися» зі своєю промовою у пам’яті присутніх, а також потрапити у повідомлення ЗМІ, Олександр Мороз зробив спробу створення ще одного касетного, якщо не скандалу, то принаймні «скандальчика». Ефектним жестом діставши з папки відеокасету, голова СПУ запропонував тут же переглянути її, повідомивши, що бачили її в Україні всього кілька осіб. Ідея подивитися «кіно» присутнім сподобалася, і головуючий Віктор Ющенко, як завжди, поступившись (хоч і знехотя, судячи з виразу обличчя) більшості, дозволив продемонструвати запис у перерві. Однак зміст запропонованого О. Морозом фільму сенсації не зробив. Суть його зводилася до повтору основних інформаційних елементів так званого касетного скандалу з додатками коментарів до політичних подій останніх місяців. Звертав на себе увагу хіба що показ «крупним планом» жахливих картин львівської трагедії, а також спроба протиставити один одному окремих представників президентської команди. Олександр Мороз також не радив Віктору Ющенку прагнути у прем’єри, оскільки, на його думку, його прем’єрство буде «грою в три ходи», а також від імені трьох сил — СПУ, КПУ і БЮТ закликав учасників форуму прийняти рішення про приєднання до акцій протесту, заявивши, що на рішення міської влади про неприпустимість проведення масових заходів у центрі міста опозиція зважати не збирається.
Виступ київського міського голови Олександра Омельченка публіка зустріла, мабуть, найжвавіше — не встиг мер піднятися на трибуну палацу культури КПІ, як звідусіль почулось: «На «Чайку»!» та «Ганьба!». Днем раніше так само «тепло» делегати, що працювали у секції «Політика», зустріли виступ одного із соратників пана Омельченка по партії — заяву виступаючого про те, що «Єдність» є чи не єдиною партією, створеною «за ініціативою «знизу», а не під лідера», було прийнято воістину гомеричним сміхом.
До учасників форуму звернувся з листом Президент України Леонід Кучма, який було зачитано представником президентської Адміністрації Валерієм Ващевським. Глава держави подякував організаторам за запрошення взяти участь у форумі (за повідомленнями агентства Інтерфакс, напередодні його було передано Леоніду Кучмі лідером «Нашої України» Віктором Ющенком), водночас зазначивши, що не мав можливості ознайомитися ні з програмою заходу, ні зі списком його учасників. «Така форма запрошення суперечить практиці, яка застосовується у цивілізованих країнах світу», — відзначив Президент. Проте Леонід Кучма висловив готовність вивчити пропозиції форуму «За демократичний розвиток України» й обговорити їх з його ініціаторами. Президент також наголосив, що завдання форуму є актуальними і «відображають щирі прагнення» демократичних сил позитивно впливати на процес політичних і соціально-економічних перетворень. Крім того, у листі підкреслюється, що Президент неодноразово виступав за діалог влади і суспільства і залишається на такій же позиції й сьогодні. «Переконаний, що розпочинати його (діалог. — Ред. ) необхідно зі спільної підготовчої роботи». На думку Президента, цей діалог із самого початку повинен бути налаштований на конструктив, що передбачає готовність сторін вислухати одна одну і досягти конкретних результатів. Леонід Кучма також вважає, що рішення про вдосконалення державного устрою повинно прийматися у стінах парламенту. «На жаль, мені досі невідоме ваше ставлення до запропонованого підходу», — звернувся глава держави до лідера «Нашої України» Віктора Ющенка.
За підсумками роботи форуму прийнято 5 резолюцій. У них учасники форуму закликали владу налагодити діалог з народом, висловилися за радикальну адміністративну реформу. Також схвалено рішення про створення постійно діючої Координаційної ради політичних партій і громадських організацій для консолідації зусиль із проведення політичної реформи в Україні. «Ми виступаємо за проведення масштабної політичної реформи, яка б передбачала вибори народних депутатів України за пропорційною системою, перерозподіл владних повноважень на користь Верховної Ради і Кабінету Міністрів, формування уряду парламентською більшістю, зміцнення принципів місцевого самоврядування», — говориться у документі. Форум демсил закликає владу посилити адміністративну і кримінальну відповідальність посадових осіб, засновників ЗМІ за умисні дії, які перешкоджають журналістам виконувати свої службові обов’язки, або пов’язані з встановленням цензур.
І все ж, незважаючи на безліч схвалених паперів, у більшості учасників, судячи з кулуарних розмов, залишився осад незадоволення. Здивування з приводу того, навіщо знадобилися такі величезні політичні збори і яка від них користь, висловлювалося неодноразово, причому як із трибуни, так і в приватних розмовах, як правими, так і лівими. Багатьма аналітиками відзначався той факт, що учасники форуму більше оперують емоціями, ніж конкретними раціональними пропозиціями. Неважко помітити, що і резолюції, схвалені на форумі, на добрі 80% складаються з критики. У розмові з кореспондентом «Дня» лідер фракції Партії промисловців і підприємців і «Трудова Україна» Сергій Тігіпко висловив думку, що «неможливо чекати негайних конкретних політичних результатів від нинішнього форуму». Сумніви у тому, що висловлені на форумі пропозиції про вихід із кризи у країні зможуть трансформуватися у реальні дії, висловив політолог Володимир Полохало, відзначивши, що «практично не почув нічого нового про ситуації у країні». Його колега, координатор політичної секції, президент Центру ім. Олександра Разумкова Анатолій Гриценко виявився великим оптимістом. На його думку, проведення таких масштабних зборів представників демократичних сил є «унікальним і корисним» для країни. Підсумовуючи вищесказане, можна зробити припущення, що найголовнішим безпосереднім підсумком Народного форуму «За демократичний розвиток України» стало те, що вітчизняний політикум просто «випустив пару». У цьому відношенні захід можна назвати вдалим — політики отримали можливість публічно самовиразитись, не вдаючись для цього до протизаконних акцій. Ще одна важлива подія, що трапилася під час форуму, і, треба вважати, під впливом відкритого обміну думками — рішення «Нашої України» взяти участь у формуванні більшості без попередніх ультимативних заяв.
