На 2002 рік фінансування становило 251 млн. гривень з держбюджету. Зараз згідно з лімітними призначеннями недофінансовано понад 30 млн. гривень. А на наступний рік фінансування ще зменшиться — до 217 млн. гривень. «Це призводить до того, що треба переглянути мережу існування закладів культури, — говорить Ю. Богуцький. — Намагаємося заробляти кошти для утримання своєї галузі, але культура ніколи не зможе заробити їх достатньо, щоб обійтися без державного фінансування.»
Сьогодні в цій сфері найнижча зарплатня: у культурі — 149 гривень, у мистецтві — 260. Актор отримує приблизно 120 гривень. Загальна ж сума заборгованості зростає і на перше серпня вже становить 1 млн. 387,2 тис. гривень. Особливо це відчувають на собі Вінницька, Волинська, Івано-Франківська, Сумська, Чернігівська, Львівська, Кіровоградська та Тернопільська області. Тому міністерство разом з ЦК профспілки робітників культури, комітетом з питань культури та духовності та бюджетним комітетом Верховної Ради створили робочу групу, щоб у бюджеті 2003 року передбачити підвищення зарплати робітникам культури в цілому. Заборгували і кіностудіям понад 6 млн. гривень. «Я не проти того, щоб у нас існувало авторське кіно. Але у нас порушено диспропорцію. В основному йде авторське кіно. А воно має елемент експерименту, відкриття і пошуку нової кіномови. Суспільству потрібне видовище. Це — масове кіно, яке було б популярне, викликало б почуття патріотизму, гордості через художні образи», — говорить Богуцький. Отож потрібна реформа кіно, бо зараз в Україні немає жодного прибуткового проекту. «В кінематографії потрібні не спонсори, а інвестори. На державні гроші хорошого кіно не буде», — вважає міністр.
«Хоча Міністерство культури та мистецтв України має невеликі обсяги фінансування, всі навчальні заклади, які підпорядковані міністерству, готові до нового сезону», — запевнив під час «прямої лінії» Юрій Богуцький. У системі міністерства — понад півтори тисячі закладів освіти різного рівня та форм підпорядкування. З них — чотири — середні спеціалізовані міністерські заклади, шістдесят два коледжі культури і мистецтв, одинадцять вищих навчальних закладів третього-четвертого рівня акредитації (три з них — національні). До закладів третього-четвертого рівня акредитації на перший курс прийнято 5 тис. 845 чоловік (половина з них — 2 тис. 540 чоловік — на денну форму навчання). Крім того, навчальні заклади забезпечено новими навчальними програмами.
Також ставиться питання, щоб заповідник «Софія Київська» був підпорядкований Міністерству культури і мистецтв України, а не Держбуду. Незабаром при міністерстві буде створена державна служба охорони культурної спадщини, якій буде підпорядковано всі історико-культурні об’єкти. Сьогодні в Україні є об’єкти, які внесено до переліку світової культурної спадщини ЮНЕСКО — окрім «Софії Київської». Це історична частина Львова та Києво-Печерська лавра. Нинi готуються документи ще на двох претендентів — національний заповідник «Херсонес Таврійський» та історичну частину міста Кам’янець-Подільського. Завершується розробка проектно- кошторисної документації щодо розбудови Національного художнього музею. Її буде здійснено у кілька етапів. Перший етап — добудова корпусу на Інститутській. Будуть проведені ремонтно-реставраційні роботи і на вулиці Грушевського. Розраховано проект до 2020 року. Очікується, що музей поповнять творами сучасного українського мистецтва. Стоїть питання експонування всесвітньо відомої скіфської пекторалі, яка ще жодного разу не бувала за кордоном. На неї вже є запрошення від США, Франції, Німеччини та Японії. Це, на думку міністра, може дати значні прибутки музею.
Зрозуміло, що доходи від експонування пекторалі не покриють усіх видатків вітчизняної «культурної» сфери. Проте під час «прямої лінії» міністр продемонстрував розуміння необхідності пошуків нових шляхів для вирішення нагальних проблем цієї сфери. Щоб наступний рік став насправді роком вітчизняної культури.
ДО РЕЧІ
Сірі дні для довженківців скінчилися?
За два тижні до професійного свята кінематографістів, Дня українського кіно, уряд України зробив їм дуже своєчасний подарунок — затвердив програму технічного переоснащення Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка на період до 2004 року.
За словами генерального директора кіностудії Миколи Мащенка, це дозволить створити сучасну базу виробництва кіно- та відеофільмів у нашій країні, яка відповідатиме світовим зразкам. На такі цілі збираються витратити 20 млн. грн., зокрема 19,7 млн. грн. — із держбюджету.
У Миколи Павловича на балансі величезне господарство: 1200 чоловік — від декораторів і костюмерів до операторів, режисерів і акторів, 17 гектарів території, 100 тисяч кв. м площі. І за всім потрібно слідкувати. Адже з 1928 року (часу створення студії) у старих приміщеннях жодного разу не робився капітальний ремонт, багато з них в аварійному стані. Терміново треба переоснащувати цехи звукозапису, апаратний комплекс та інженерні мережі, які не витримують жодної критики. Вони не лише не відповідають сучасним нормам, але й правилам пожежної безпеки. У них небезпечно працювати. Тому основна сума коштів буде виділена на технічне переоснащення цеху звукотехніки, створення сучасного комплексу виробництва кіно- та відеофільмів у цифровій системі «Долбі-стерео» і близько 2 млн. грн. піде на реконструкцію виробничих приміщень цеху звукотехніки.
— Нещодавно вийшов каталог «Українське ігрове кіно 90 х»на CD, — розповідає Сергій ТРИМБАЧ, кінокритик, завідуючий музеєм студії ім. О. Довженка, заступник генерального директора Національного центру Довженка. — Це 259 фільмів за десятиліття. За 1991—1992 рр. випустили 130 (!) ігрових картин, значна частина яких знята на довженківській студії. У неї були різні періоди, злети і падіння. Зараз, на жаль, екзотикою стало українське кіно. Наші діти і внуки його зовсім не знають. Все перевернулося. Треба знову перевертати піраміду. Проблем у кіноіндустрії — безлiч: від застарілої техніки до нестачі спеціалістів. Письменник може написати роман ручкою, і його твір не стане гіршим, ніж якщо автор працював би на комп’ютері, а кінематографіст на старій техніці не проб’ється на світовий ринок. Я радий, що нарешті з’явилося світло в тунелі й довженківці отримають нормальне обладнання.
На думку керівництва студії, технічне переоснащення підвищить якість кінопродукції, зробить її конкурентоспроможною і не треба буде користуватися послугами кіностудій інших держав, таких, як Росія, Польща, Угорщина і Чехія. Це позначиться на собівартості продукції, дозволить знизити прокатну вартість фільмів, і від цього виграємо ми — потенційні глядачі.
