Грецькі міфи свідчать, що золоте руно, яке охороняв злий дракон, а потім украли сміливі аргонавти, зберігалося на території Колхіди (нині — Західна Грузія). Згідно з прогнозами сучасників, Західна Грузія, а саме портове місто Супса, цілком може стати «нафтовим руном» для України. Наша країна вже кілька років намагається довести собі та іншому світові свої нафтотранспортні здібності. Для цього в 1995 році Київ узявся за будівництво морського нафтотерміналу «Південний» і нафтопроводу Одеса — Броди, яким можна постачати каспійську нафту до країн Західної Європи. Необмежений скепсис, висловлюваний щодо проекту, дуже часто підтверджувався повільністю будівництва трубопроводу, неефективними переговорами з партнерами. Нарешті минулого року нафтопровід збудували. Але й після цього всі питання не вичерпані. Чи буде транспортна гілка повністю заповнена нафтою, чи продовжать її до польського міста Гданськ, коли буде створено консорціум по керiвництву нафтопроводом? Відповісти «Дню» погодився президент Грузинської міжнародної нафтової корпорації Георгій ЧАНТУРІЯ, який минулого тижня зустрічався з вищим керівництвом України. Грузія є одним із головних партнерів України щодо транспортування каспійської нафти, оскільки саме її територією пролягає нафтопровід Баку — Тбілісі — Супса. Саме із Супси нафту переправлятимуть танкерами Чорним морем до Одеси.
— Чи не затягнувся процес створення міжнародного консорціуму на базі нафтопроводу Одеса — Броди?
— Не затягнувся. Гадаю, що до кінця цього року ми його створимо. Спочатку до нього, очевидно, увійдуть Україна, Грузія та Азербайджан. Потім можуть приєднається ще структури з Казахстану, Туркменістану та Узбекистану. А далі, можливо, з країн Європи: Румунія, Болгарія, Чехія, Словаччина, Німеччина, Польща. Заяву про створення консорціуму зроблять не пізніше листопада. Ми не поспішали його створювати, бо були прив’язані до джерел видобутку нафти, паралельно споруджувалися нафтові трубопроводи. На першому етапі — Баку — Супса, на другому — Баку — Супса — Джейхан. І ось настав той час, коли ми підійшли до залучення міжнародних фінансових структур до цих проектів. Важливо, щоб ми здійснили правильні підходи з урахуванням жорсткого і дуже короткого часового чинника. Геополітичні процеси, як відомо, дуже швидко змінюються, набувають нових форм. Після 11 вересня з’явився особливо великий інтерес до Каспійського регіону з боку і європейських держав, і Сполучених Штатів. Саме тепер зрозуміло, що ризик, який Україна взяла на себе при будівництві нафтопроводу Одеса — Броди, повністю виправданий. Всі комерційні розрахунки, які ми проводили, свідчать, що і згаданий трубопровід, і продовження його до польського міста Гданськ працюватиме і створюватиме сприятливі умови для нафтовидобувних компаній.
— Чи має сенс створення консорціуму без продовження української частини нафтопроводу Одеса — Броди до Гданська?
— Без сумніву, має. Україна сама по собі вже має досить велику і розвинену мережу трубопроводів, які можна використати для диверсифікації транспортування нафти і газу з Каспію.
— Чи не свідчить те, що Польща не поспішає будувати нафтопровід до Гданська, про невигідність проекту?
— Наскільки нас поінформували, між Україною та Польщею нещодавно завершилися переговори. Польська сторона начебто висловила величезну зацікавленість. Самі європейські структури нині по-іншому оцінюють роль України. Одним із рушiїв у втіленні цих проектів буде нова геополітика. Звичайно, це не політичний проект, а економічний, і такі проекти в будь-якому разі базуватимуться на комерційній привабливості та рентабельності. У зв’язку з цим хочу зазначити, що в Супсі барель нафти, яка прибуває через трубопровід з Баку, коштує $1,21, в Одесі після доставки танкерами він коштуватиме лише $1,5. Таких цін в Європі не існує! Тому конкурентність цієї системи не можна піддавати будь-яким сумнівам. Раніше говорили, що нафтопровід Баку — Джейхан також ніколи не побудують, бо він економічно невигідний і в Каспійському морі немає стільки нафти для експортування. У зв’язку з цим є чудові слова: собака гавкає, а караван iде. Люди, які хочуть займатися справою, займаються нею, а ті, хто не бажає, розводять демагогію. Я цiлком вiдповiдально заявляю, що українська транспортна система має дуже велике майбутнє. Україна може і повинна зіграти ключову роль для транзиту каспійської нафти не тільки до Західної Європи, але й на світові ринки загалом.
— Грузія зараз працює в сфері транспортування нафти на кілька фронтів. З одного боку — нафтопровід Одеса — Броди. З іншого — Баку — Джейхан. Чи відомо вам, що багато хто в Україні другий проект розглядає як конкурента?
— І це невiрно. Така думка — найбільша помилка. Баку — Джейхан не може бути конкурентом для України. Хіба є Баку — Джейхан конкурентом для Каспійського нафтопровідного консорціуму? Російська преса подавала його саме в такому світлі. Говорилося, що цей проект не відповідає інтересам Росії. Я вам скажу ні і ще раз ні. Більше того, насмілюся стверджувати, що проект Баку — Джейхан сприяє притоку інвестицій до Росії. Каспійська нафта сьогодні йде з Новоросійська Чорним морем і далі — через Босфор. Пропускна спроможність Босфору лише 35 млн. тонн на рік. Ви вважаєте, що Босфор «подужає» 180 млн. тонн нафти, яка буде йти з Новоросійська у разі відсутності лінії Баку — Джейхан? Звичайно, ні. Російська влада почала розуміти, що Баку — Джейхан — не конкурентний проект. Така ж сама ситуація і з Україною. Українська система дозволить знизити обсяги нафти, які повинні пройти через Босфор. Багато хто поки що не усвідомлює босфорську проблему. Не може Босфор приймати дуже багато нафти. Існують при цьому і великі екологічні ризики. Уявіть, якщо танкер iз якихось причин зазнає аварії в Босфорі. У будь-якому разі, після цього Босфорська протока буде закрита як мінімум на 3 — 4 місяця. Що робити в цьому випадку Росії? Не залишиться іншого виходу, як йти в обхід. Для цього й існуватимуть найкоротші нафтотранспортні шляхи. Зокрема — через Україну.
— Раніше дуже багато говорилося про політичну підтримку проекту Одеса — Броди Сполученими Штатами Америки. Вашингтон ще не втратив інтерес?
— Ні. На різних рівнях у США заявляли, що одним із пріоритетів розвитку нафтових систем є й українські трубопроводи. Україна відіграватиме найважливішу роль у Європі, і ваша країна залучатиме не тільки нафтових інвесторів. Для Грузії партнерство з Україною, яке має історичне пiдгрунтя, є реально стратегічним. Коли Україна забезпечить незалежними енергоресурсами країни Центральної Європи, її підтримають в цьому і країни Європейського Союзу, і Сполучені Штати. У Вашингтоні неодноразово заявляли, що США виступають за альтернативні поставки енергоресурсів.
— Чи не існують побоювання, що «повнокровна» робота альтернативних нафтопроводів через Грузію та Україну негативно позначиться на відносинах iз Москвою, в якій всі згадані проекти сприймали з певними ревнощами?
— Не думаю. Ми пропонуємо свій проект і Росії — з’єднувальний нафтопровід Новоросійськ — Супса — Джейхан. Москва не повинна бути проти розвитку таких систем, оскільки сама в них зацікавлена. Адже Росія використовує газотранспортну систему України. Що заважає їй використати нафтотранспортну?
— Напевно, гіркий досвід використання газотранспортної системи...
— Я більший оптиміст у цьому плані. Структура розвитку та обсяги нафти і газу в Каспійському регіоні диктуватимуть абсолютно інші умови. Інвестиційні витрати, вимагатимуть якнайшвидшого відшкодування. Використовуючи тільки один транспортний шлях, ви ніколи не матимете у своєму розпорядженні можливості вибору. Все диктуватиме економіка.
— Вважаєте, Україна не вичерпала довіри?
— Україна має довіру, вона має величезний досвід роботи iз Заходом. Хоча відвертість і прозорість, звичайно, головні складові згаданих процесів. Довіру треба будувати. На жаль, країни пострадянського простору її не мають. Тому одним iз найголовніших наших завдань є залучення всесвітньо відомих компаній, які поділяться з нами своїм досвідом. Кожен цент, кожна копійка буде чітко і ясно відшкодовуватися. Коли ми споруджували трубопровід Баку — Супса, то змогли повернути довіру Грузії. Жоден цент не було украдено. Це перший прозорий проект західного типу. Просто ми повинні відійти від старого мислення.
— Грузія здатна забезпечити безпеку трубопроводів, що проходять її територією?
— Це зобов’язання Грузії, і ми робитимемо для цього все можливе. Хочу підкреслити, що для грузинського народу згадані нафтопроводи — не тільки економічна користь. Вони є гарантією політичної незалежності Грузії. Трубопровід Баку — Супса — фактично наша національна ідея. Коли його будували, то люди зносили власні будинки, віддавали землі (причому абсолютно безкоштовно) для його прокладення. Вже три з половиною роки ця лінія працює без будь-яких затримок. Газова труба для нас — також справжній порятунок, тому що ми залежимо сьогодні тільки від одного джерела, російського. Відомо, скільки перекривали газ Грузії, відомо, скільки Грузія страждала і зараз страждає. Тому, повірте, Грузія зубами захищатиме ті трубопроводи, які нам дають і газ, і нафту. Я більше, ніж упевнений, жодних проблем з безпеки трубопроводів у Грузії не виникне. Тому що їх захищає народ.
