Які цікаві особистості населятимуть нове шоу каналу «1+1» — «Гарем», глядач ще повинен дізнатися. Але одна з них безумовно світла, знаменита і колись популярна в ролі телеведучого сьогодні керує «Гаремом» за кадром. Продюсер телекомпанії «ВІД» і продюсер нового ріаліті-шоу каналу «1+1» Андрій РАЗБАШ сьогодні диригує гаремним парадом. Майже так само елегантно, витончено і безкомпромісно, як і в кріслі ведучого програми «Година Пік». Про тенденції сучасного телебачення, про перспективи розвитку реального ТБ та про кохання Андрій Леонідович розповідає газеті «День»:
— У чому, на вашу думку, полягає основна ідея шоу «Гарем»? Яку мету ви переслідуєте?
— Протягом останніх трьох-чотирьох років потихеньку, спочатку невиразно, а тепер вже явно народжується новий тип телебачення. Колись, починаючи, напевно, з фільму «Людина, що біжить», прийшла ідея використати в кіно багато в чому більш талановиту робочу силу — простих людей. Тепер це докотилося до телебачення. Але люди завжди знали, що життя часто більш цікаве, непередбачуване, іноді більш стильне та вишукане, ніж брехня творчої фантазії. Тому проекти реального телебачення нині захлеснули найбільші, найпопулярніші, найвпливовіші телевізійні канали світу. Я думаю, через декілька років це вже стане консервативним, серйозним і дуже популярним жанром, таким, яким колись були ігрове шоу. Оскільки комп’ютерні ігри й Інтернет дуже серйозно «відкусили» глядачів у ігрового телевізійного шоу, то маятник телебачення гойднувся у бік реального життя. Це добре. «Гарем» для мене — це модель людських взаємовідносин чоловіка і жінки. Не сексуальних, а саме людських. Адже сучасні люди тотально самотні. Вони сидять у своїх самотніх кімнатах, і життя у них йде по замкненому колу. З якого вони не можуть вирватися. Як впоратися зі своєю самотністю? Треба просто вийти до людей. Учасники «Гарему» роблять це. Запропоновані в шоу обставини, звісно, романтичні — Африка, екзотика, Індійський океан, сонце, пальми, леви, слони, жирафи. Але суть чоловічих і жіночих комплексів від цього не змінюється. Це така модель життя, тому що ми проживаємо кожен день, не розуміючи насправді, що він пішов, і що він останній, що він перший із днів життя, що залишилися тобі. Тому надзавдання проекту — дати позитивну модель взаємовідносин чоловіків і жінок.
— Андрію, чи не здається вам, що це певним чином провокація, спекуляція на людських почуттях? Як ви ставитеся до реального ТБ у такому аспекті?
— Найголовніше, як мені здається, це те, хто цим займається. У мене багато інформації про те, в яких надлюдських умовах жили учасники шведського формату. Для дівчаток це була в’язниця. Це було штучне життя, всередині якого були проблиски справжнього. Ми, слов’яни, ставимося до телебачення як до засобу передачі життя, а не як до бізнесу. Для шведів це все-таки більше бізнес. Тому я знаю, що шведський продюсер навіть страждав від того, що його групи працювали з людьми надзвичайно жорстко, ставлячи їх у дуже конкретні рамки виробництва. У нас також виробництво, у нас також розклад, у нас також певна строгість, але ми даємо незмірно більше повітря людям для того, щоб вони відчували себе тут людьми, а не маріонетками в руках телебачення. Я думаю, це буде видно в результаті. І ми вже маємо конфлікти з шведською групою, оскільки ми порушуємо закони формату, точніше, організації його виробництва. Але ми свідомо порушуємо ці закони на користь того, щоб люди відчували себе по-людськи.
— Абстрагуючись від надзавдання, в цьому шоу поняття «гарем» обернене — дівчат поставлено в принципово інші умови. Є ідея фемінізму в цьому? Чому саме жінок поставили в привілейоване становище?
— З мого погляду, тут немає жодної ідеї фемінізму, оскільки ми завжди звикли говорити, що жінки — це краща половина людства. З цього погляду такий поділ на комфортне (у дівчат) і некомфортне (у парубків) існування цілком умовне. Це, швидше, елементи шоу, ніж якийсь жорсткий принцип. Просто в спекотному кліматі чоловікам краще існувати такою собі командою робінзонів. У цьому більше енергії, більше фарб, краще виявляються характери. А жінкам, — оскільки вони виявляються більше у розмовах, а не в діях, — створено комфортні умови. Чоловікам треба діяти: обживатися, щось вигадувати для себе. Жінкам, — і з цього погляду жінки тут панують, — треба більше говорити, спілкуватися і приймати у себе цих чоловіків.
— Чим відрізнятиметься наш «Гарем» від аналогічного шоу в інших країнах?
— Я думаю, що наш проект буде більш зворушливим і різноманітним, ніж той серіал, який зробили шведи минулого року. Ми викладаємося більше у виробництві, у нас більше вигадки, візуального смаку. І ми не йдемо шляхом шведської моделі, коли для них стилізація під home video — це досягнення. Візуальна культура на нашому телебаченні в середньому вища. Ну, просто через те, що вітчизняне ТБ поки щедро показує західну і голлівудську продукцію, візуальна культура і запити нашого глядача вищі. Тому ми робимо дуже якісну картинку, встигаємо її робити, хоч це надзвичайно складно. Звісно, але ми закладаємо туди певну кількість сценарних образних придумок, які у шведів узагалі відсутні. Шведи йшли дуже простою канвою: вони дуже жорстко організовували життя учасників, робили акваріум, пускали туди рибок і годували їх. І спостерігали за їхніми діями, в тому числі, й за моментами парування, але вимикали при цьому світло. Ми намагаємося робити так, щоб проект багато в чому був художнім.
— Що буде найцікавішим для глядачів у цьому шоу?
— Люди, звичайно, люди! Тут такі персонажі, тут такі дівчата, тут такі хлопці! Просто дуже соковиті, дуже яскраві!
