Канал ICTV відчутно неоднорідний. Ці дві частини — перш за все новинний флагман і практично все інше: фільми, розважальні та інші програми. Стрімкий розвиток новин зробив можливим фантастичний прорив рейтингу. Стали зірками та розгорнули нові професійні обрії Олена Фроляк, Іванна Коберник, Сергій Швець, Єгор Чечеринда та інші. З’явився новий формат новинного ток-шоу, що здійняло хвилю конкуренції на «1+1» та СТБ. Сьогодні про можливості та приховані пружини каналу ICTV розповідає його генеральный директор Олександр БОГУЦЬКИЙ.
ПРОСТІ ГЕРОЇ
— У минулому телевізійному році ICTV став лідером новинного мовлення. Ви планували цей прорив? Якими будуть наступні кроки еволюції новин на вашому каналі?
— Ми дійсно були першими у цілому ряді напрямів. У побудові усього мовлення з самого початку притримуємось нашого гасла — «ближче до людей». Зараз маємо 14% аудиторії серед українських, або 8% серед усіх каналів, що транслюються в Україні. А починали з 3%. Створюючи новини, запроваджуючи лінійку інформаційного мовлення, проводили спеціальні тренінги. Тоді Дмитро Кисельов задав особливі для українського ринку телевізійних новин стандарти. Це — мінімум офіціозу, завжди герої в репортажі, тільки короткий сюжет про головне, єдине стилістичне редагування та яскравість. Це точно не новаторство у світовому масштабі, але на цьому ринку ми одразу виділились. Адже в матеріалі людина шукає передусім інформацію. І, отримуючи завдання від редактора чи ініціюючи на зйомки, журналіст має мати відповідь на запитання: «А чому я власне туди їду?». В Україні це починало губитись. А Дмитро, людина зі сторони, впевнений у собі та впевнено відчуваючи європейську традицію журналістики, додав повідомленням здорового глузду. Тому наші новини подобаються навіть комуністам, які рідко хвалять щось на сучасному ТБ.
Ми першими ввели в новини помітну кількість життєвих історій. У нас велика країна, і ми нею пишаємось — так само, як пишаємося і людьми, які в ній живуть. Прості герої в новинах, не начальники за столом — це про ICTV.
— Нацрада у справах телебачення і радіомовлення прийняла рішення про створення телепродукції тільки українською мовою. Як цю проблему будуть вирішувати у вас на каналі? І як ви реагуєте на нападки на Кисельова?
— Якщо в парламенті приймуть європейську хартію мов, то постанова Нацради відпаде автоматично.
Постанова — це одна з ілюстрацій напіввагітності українського інформаційного простору. Підійдіть до найближчого кіоску, порахуйте кількість російських та українських видань. У реєстраційному свідоцтві кожного з них визначено мінімум співвідношення мов як 50/50. І що далі? Якою мовою розмовляють депутати? Можна, наприклад, закрити очі і сказати — єдина проблема українського телепростору, причина русифікації України — Дмитро Кисельов. А що далі? Це правда, що багато людей в Україні говорять російською мовою, як і те, що діловодство в східних регіонах ведеться російською мовою. Більше того — обласні ради Харкова, Донецька та інших міст серйозно розглядають питання введення російської мови як офіційної в документах. І точно не Кисельов є центральною подією, заради якого варто приймати постанови.
Але як законослухняний канал, ми готові виконати будь-яке рішення, рівно як і виконувати закони в тому вигляді, в якому їх приймають депутати. Але ми не будемо єдиними, хто буде виконувати закони щодо мови. Вважаю, що це справедливо. Винятків не повинно бути. Якщо муляє російська — вона має зникнути з усіх телеканалів, і депутати, які за це проголосують, повинні пояснити свої дії людям.
Що стосується Кисельова, то Дмитро має хист до вивчення мов, він говорить на шістьох мовах, у тому числі — скандинавських. Дмитро Кисельов розуміє і, якщо компанія вирішить, я звернусь до нього з проханням говорити українською. Але коли, наприклад, автор фільму «Молитва за гетьмана Мазепу» Ю. Іллєнко єдиним аргументом у відповідь на запитання: «Чому український народ на бачить фільму, знятого на українські кошти?», запитує: «Чого ви зі мною не говорите українською мовою?» — це нечесно.
Ніхто нікому нічого не винен, і твоя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини.
ТЕ, ЧИМ МИ ВІДРІЗНЯЄМОСЬ ВІД ІНШИХ
— На вашу думку, чи склався формат каналу? Чи можливо здивувати країну телепроектами, що не поступаються «Фактам. Докладно»?
— Ми пропонуємо сімейний формат із яскраво вираженим дитячим, підлітковим блоком, гумористичними програмами, кінопоказом. Але передусім — ми канал, на якому можна, крім вищезгаданого, отримати найкращі новини.
Виробництво програм в Україні коштує набагато дорожче, ніж покупка за кордоном. Формула працює тільки одна — для власного виробництва ми маємо більше заробляти. Ми говоримо: економічна незалежність (а ще краще — заможність!) каналів — шлях до впевненої свободи слова. Тому реформування українського рекламного законодавства дозволить телеканалам заробляти більше грошей, і, як наслідок, інвестувати у власне виробництво. Власні передачі — важливий ідентифікатор каналу і те, чим ми відрізняємось від інших. Зараз ICTV можна впізнати, передусім, новинами. А також такими програмами, як «Галопом по європах», «Кримінальні історії», «Телевізійний центр моди», «Коронна страва».
Нині працюємо над новими проектами розмовних програм. Ми були першими, хто запровадив у прайм-тайм розмовну програму з Дмитром Кисельовим. Ми рухаємось у правильному напрямку, причому інколи випереджаючи.
— Кадри вирішують все. Принаймні якість ефіру. А як на каналі вирішується кадрове питання?
— Тут було два етапи. На першому нам треба було презентувати глядачам оновлений канал, побудувати 20 годин, серед яких — теленовини, авторські програми... Самостійно цього зробити неможливо, і тому довелось залучати людей з інших телеканалів. Якісних журналістів, які б ніде не працювали, немає. Є окремі митці.
Але зараз, коли головну лінію виробництва налагоджено, намагаємося виростити власних журналістів. Постійно відбувається добір. Ми — відкритий телеканал. Кожний журналіст, який приходить до нас, має можливість попрацювати в редакції, запропонувати свою тему і зняти сюжет. Якщо сюжети сподобались, дебютант отримує статус стажера. А якщо зможе довести, що його успіх не випадковий, за два місяці потрапляє в команду. Над спеціалізацією журналістів ми тільки працюємо. Поки маємо «стару гвардію», яка в певній мірі вихована нашим каналом.
Редакція постійно оновлюється, й інколи — всупереч нашій волі. Але журналісти ростуть. Так, іноді боляче розставатися з учасниками команди, але ми раді за них. Так, Артем Петренко став директором УТН на УТ-1. Олена Громницька стала прес-секретарем Президента.
РЕКЛАМА — РУШІЙ ТБ
— А як потрапила до реклами прального порошку Олена Фроляк? Чи можна одночасно бути безпристрасним ведучим новин і пропагандистом іноземного товару?
— Наша компанія пишається тим, що «Проктер енд Гембл», яка витрачає немалі кошти в Україні, залучає до реклами своїх продуктів наших ведучих. Врешті-решт вони змінили свою філософію і зрозуміли, що для зростання продаж в Україні в її рекламі повинні бути українські зірки, і обрали двох дівчат з ICTV для співпраці з ними. Вони обирають найкращих, а Олена Фроляк точно серед тих, хто попереду. Як і Оля Бура, що рекламує шампунь.
— До речі, чи можете ви дозволити собі створення нових передач без жорсткої прив’язки до рекламодавця ?
— Головна формула успіху комерційного телеканала — це кількість грошей, які він залучає. А гроші можна залучити тільки під рекламу. Тому все, що можна продати, повинно бути продано.
— Чи вважаєте ви успіхом кулінарне шоу «Коронна страва»? Чи будуть ще створюватись розважальні проекти?
— Програма більше подобається, чим не подобається, крім того, це корисна програма, інакше вона б не виходила. Рейтинг передачі — вже понад 1%. Але якщо хтось вирішив, що це — науково-публіцистична програма, то помиляється. Світська розмова, звичні та незвичні страви, Оля Бура і цікавий співрозмовник.
І, звичайно, кількість розважальних програм на каналі буде зростати.
ІДЕАЛЬНИЙ КАНАЛ ГАРТУЄТЬСЯ В КОНКУРЕНТНІЙ БОРОТЬБІ
— Ідеальний канал, на ваш погляд. На що він буде схожий?
— З формальної точки зору, — це питання про майбутнє телебачення. В Інтернеті буде великий банк даних, власні телевізори, які підключені до комп’ютерів. І можна буде спланувати собі програму з існуючих пропозицій. Власну, особливу телепрограму, яку миттєво можна буде змінити.
Наразі ідеального каналу ніхто не побудує, тому що ми живемо в жорсткому конкурентному полі. На ринку сильні команди менеджерів. «Інтер» — Влад Ряшин; «1+1» — Олександр Роднянський та Володимир Оселедчик; «Новий» — Олександр Ткаченко; СТБ — Олексій Федун. Також існують амбітні телеканали: ТЕТ, НБМ, «Тоніс», М1, які постійно розвиваються. По суті, М1 — це перший повноформатний канал, який транслює музику в ефірі. Наша загальна орієнтація — завойовувати все більше верств населення. Таку саме мету мають також інші телеканали, тому ідеального каналу не існуватиме. Кожний буде сильний в чимось.
Головна ідея до правильної побудови каналу — він повинен бути відкритим. ICTV — міжнародна комерційна телерадіокомпанія. І успіх компанії можливий, коли її дивляться якомога більше людей. А це можливо, якщо вони: а) довіряють каналу і б) там є цікавий продукт. Усе точно так, як у магазині. Але в нас немає того запасу часу, який був у «Інтера» і «1+1». Та, незважаючи на те, що ICTV — перша недержавна телекомпанія в Україні, нам потрібно заново відвойовувати симпатії глядачів у компаній, які ні на секунду не здають. Це можна робити, тільки пропонуючи щось особливе. І довіру, яку важко отримати, ми цінуємо.
— А який ваш головний конкурент?
— Відповіді немає. Проблема у відсутності концепції розвитку українського телепростору. Ринок маленький, а учасників багато. Це бізнес без права на помилку. Порівняйте з Польщею. На ринок в 1 млрд. доларів і 40 мільйонів людей — 5 всепольських каналів. А в Україні зареєстровано понад 850 телерадіокомпаній і ринок 70 — 80 млн. доларів. У Росії теж мільярдний ринок. І в цих умовах українське телебачення точно цікавіше, ніж польське. Нашим людям час пам’ятник ставити. Така сама ситуація на газетному ринку. Ринок маленький, а газет багато. І він незахищений від впливу іноземних засобів масової інформації.
Питання мови в Польщі — фактор захисту. Багато людей знає російську, але дивитись російськомовне телебачення не хоче — це нижче польської гідності. А в Україні питання захисту мови відсутнє. І в Україні канал повинен бути кращий, ніж російський, щоб його дивились. Або мати таке, що російська газета чи канал не запропонує.
От і завдання — в умовах, коли твій бюджет (похідний від ринку) в 10 разів менший за бюджет подібного російського телеканала і при повній готовності глядача дивитись російське ТБ (прозорість кордонів, законодавства і мови), отримати більше глядачів!
— Проясніть ситуацію навколо показу документального фільму «Killing the story».
— Уже четвертий місяць чекаємо права на трансляцію. Ми перший український телеканал, який звернувся до ВВС з проханням надати нам можливість показати цей фільм.
— Що чекає ваших прихильників у новому телевізійному сезоні?
— Старт нового сезону буде у вересні. Ми покращимо все те, що вже принесло нам успіх. Це буде схоже на те, що ти приходиш на знайоме тобі місце, а там зручніше, прохолодніше. Все знайоме, але змінилось на краще. Ніяких революцій. Головна мета — зростання. Будемо і надалі створювати позитивні емоції для тих, хто нам вірить.
