Учорашнє обговорення урядової програми у стінах парламенту можна було б порівняти із передзахистом дипломної роботи. Для цього були всі необхідні атрибути: розроблена на методологічній основі послання Президента Верховній Раді кабмінівська концепція подальшого розвитку Вітчизни, вельми критично налаштована «комісія» у складі 447 депутатів (у сесійній залі їх було трохи менше), рецензент — перший заступник голови комітету з питань економічної політики Володимир Демьохін і, природно, «дипломник» — прем’єр-міністр України Анатолій Кінах. Останній, до речі, як і будь-який нормальний студент, на передзахисті не хвилювався. Протягом тридцяти хвилин він чітко і послідовно визначав основні напрями майбутніх ринкових перетворень, ділився з парламентаріями досягненнями та бідами української економіки, підтверджував їх макроекономічними показниками... Після чого, за законами студентського жанру, цілих сорок хвилин спокійно відповідав на поставлені запитання. Погоджувався врахувати (чи, навпаки, називав економічно необгрунтованими) зауваження депутатів, терпляче повторював уже сказане тим, хто неуважно слухав, та під оплески в ложі уряду повернувся на своє місце.
Детально на змісті програми, запитаннях і претензіях до уряду зупинятися немає необхідності. Документ носить досить загальний характер (що, заради справедливості, можна сказати про будь-яку програму) і навряд чи зіграє яку-небудь важливу роль у житті українських громадян. Чого не скажеш про його значення для уряду: розмови про відставку Анатолія Кінаха вже давно ведуться у парламентських кулуарах.
Головні висновки Володимира Демьохіна: «взяти пропозиції уряду до уваги» та «відправити на доопрацювання до осені». Таке рішення вчора підтримали представники всіх фракцій та депутатських груп (крім «Нашої України», що наполягала на відхиленні урядової програми). І така позиція — не випадкова. «День» неодноразово зазначав, що всі кадрові питання стосовно Кабінету Міністрів якщо і вирішуватимуться, то тільки восени. Саме тоді — під час прийняття бюджету на наступний рік — претензії депутатів до уряду матимуть більш конкретний характер. А затвердження програми Верховною Радою в цьому контексті було б для Анатолія Кінаха «індульгенцією», як мінімум, на рік. Що істотно зміцнило б його політичну волю.
Невигідний багатьом фракціям і передчасний провал програми. По-перше, це дало б підстави амбіційній «Нашій Україні» більш успішно претендувати на прем’єрський пост (плюс посада глави бюджетного комітету — прекрасний «трамплін» перед майбутніми президентськими виборами). Але навіть у найбільш прохідного претендента — Віктора Ющенка — шанси зайняти прем’єрське крісло невеликі. Позавчорашні звинувачення з боку БЮТ та СПУ на його адресу — зайве підтвердження тому. Інших, які здатні зібрати у прем’єрський портфель 226 «за», у парламенті поки немає. І тому відхиляти урядову програму сьогодні, а отже, ставити питання ребром відразу після парламентських канікул не поспішали навіть «регіонали».
А по-друге, як стало відомо «Дню», практично всі лідери уламків «Єдиної України» розраховують на розуміння Анатолієм Кінахом їхніх «бюджетних» проблем. Таким чином, позбавляти себе другого інструмента впливу на Кабінет Міністрів — розгляду програми його дій (першим, як не крути, залишається бюджет) — парламентарії не поспішають. Тим більше, що кадровий склад бюджетного комітету дозволяє «розмахнутися» тільки деяким.
Тепер прем’єрське майбутнє Анатолія Кириловича в його руках. Перші офіційні натяки він учора отримував із парламентської трибуни. Лідер «аграріїв» Іван Кириленко говорив про принципову згоду підтримати програму уряду, раз у раз підкреслюючи, що село (особливо в окремих регіонах) потребує інвестицій, і що «ситуація може вийти з-під контролю». Головний НДПіст Валерій Пустовойтенко побажав Анатолію Кириловичу всіх благ («подолати п’ять розглядів його відставки») і недвозначно нагадав про «транспортні коридори». Не перший і не другий у «Народовладді» Вадим Гуров та «демократично ініціативний» Степан Гавриш узагалі не сказали нічого конкретного (дуже багато проблем, напевно, у мажоритарників), але програму Кінаху «доопрацювати» запропонували. «Регіонал» Турманов у досить наполегливій формі вказав на інтереси «шахтарів», проблеми вугільної галузі та, особливо, «одинадцяти холдингів». Навіть Павловський від фракції імені Тимошенко запропонував Анатолію Кінаху спиратися на опозицію (той, у свою чергу, відповів посмішкою, яку перший віце-прем’єр Олег Дубина супроводив сміхом). І зовсім симптоматично, що «трудовик» Сергій Буряк поділив свій виступ на дві частини: «емоції» та «по суті». До першої він відніс позитивні сторони програми уряду, а до другої — її недоліки.
Чи зможе Анатолій Кінах виявити стійкість? Чи не будуть обділені майбутнім бюджетом рядові підприємці й українські громадяни? Відповіді на ці запитання будуть восени. Сьогодні зрозуміло одне — Анатолію Кінаху доведеться домовлятися. Багато хто вважав, що він не вестиме діалог самостійно (дуже принциповий та прямолінійний прем’єр). Плюс до всього, як сказав «Дню» компетентний депутат, «його просто розірвуть — бюджету не вистачить». Шукати підтримку в бюджетному комітеті також, найімовірніше, не будуть (інтереси, які представляють там «наш» Петро Порошенко і «донеччанин» Валерій Коновалюк, дуже очевидні). Найбільш імовірною уявляється версія діалогу прем’єра з парламентом за допомогою офіційно підконтрольних йому міністрів.
