Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Спів над книгою,

або Двадцять три секунди оплесків
20 червня, 2002 - 00:00

Німецька медіа-компанія «Deutsche Welle» недавно випустила CD-альбом, у якому представлено програму виступу студентського симфонічного оркестру Національної музичної академії України на Бетховенському фестивалі у Бонні восени минулого року.

Перший трек присвячений двадцяти трьом секундам оплесків. Благодійний концерт студентського оркестру НМАУ під керівництвом Романа Кофмана на Бетховенському фестивалі у Бонні дійсно мав величезний успіх. Про це свідчать у тому числі і заголовки німецької преси: «Захоплення з приводу блискучої Дев’ятої симфонії» («K Ъ lner Stadt — Anzeiger»), «Благозвучність виліковує» («Bonner Rundschau»), «Молодо, пристрасно, вражаюче» («General — Anzeiger», Бонн). Було зібрано 60 000 DM, котрі було передано на лікування дітей, хворих на рак, у лікарні Києва. Досягнення київського колективу виглядали ще переконливіше на фоні програми бетховенського свята.

«Прелюдією» до фестивалю був концерт Марти Аргеріх і Володимира Ашкеназі. Крім музичної класики у виконанні кращих колективів світу, програма включала несподівані тематичні сторінки — «Бетховен і джаз» (Роберт Лехрбаумер, клавір); «Блюз на Бетховена» (імпровізації на теми Патетичної сонати, Місячної, і «Fьr Elise» та інші у виконанні тріо Маркуса Шинкеля); «Від барокко до року: Бетховен, Бах, Beаtles і Bayerisch» (ансамбль мідних духових Мюнхенської філармонії). З сучасних авторів виконували Макса Бруха (камерна опера «Odysseus»), Яніса Ксенакиса, Дьєрда Лігеті. У фінальному концерті фестивалю поруч з віолончельним концертом Бетховена прозвучала Четверта симфонія Чарльза Айвза.

Перед тим як запросити український оркестр, DW провела конкурс серед українських авторів, у якому перемогу отримала партитура Сергія Пілютікова «Cantus supra librum» («Спів над книгою»). Саме цьому твору присвячений другий трек нового CD-альбому. Композитор згадує, що звістка про перемогу у конкурсі «Німецької хвилі» викликала у нього тоді панічний жах, адже така подія трапляється раз у житті. Ще задовго до концерту у Бонні іноземні журналісти намагалися взяти у молодого автора інтерв’ю про його новий твір. З його слів, «Спів над книгою» — музичні коментарі до теми італійського композитора-поліфоніста XVI сторіччя Джованні П’єрлуїджі та Палестріни. У різних місцях партитури той або інший інструмент стає на певний час «музичним героєм», який подорожує, потрапляє у різні ситуації. У оркестрі виникають різні ансамблі, звуковий простір починає «дихати». У буклеті до диска композитор більш детально говорить про композиційний задум свого твору: «Інтуїтивна реакція і вільні форми дозволяють встановити зв’язок з принципами середньовічної імпровізації, коли одна і та ж тема варіюється різними співаками, котрі вносять до неї свої акценти і фарбу. Моя форма наближення до цих принципів заснована на математичній теорії груп. «Від себе додам, що ця музика просто художньо цікава. Сусідство по альбому з Дев’ятою симфонією Бетховена (3 і 4 доріжки першого диска і диск другий) її тільки прикрашає.

На Бетховенському фестивалі студентському оркестру з Києва випадало грати після колективів Рудольфа Баршаї, Івана Фішера, Хрістофа Поппена. Перед поїздкою на фестиваль Кофман провів відкриту репетицію виступу, на якій 9-а симфонія виконувалася без вокальної і хорових партій. У Бонні перед концертом мала відбутися ще одна «генералка» з повним складом виконавців. Важко знайти слова, щоб точно виразити те інтелектуальне і емоційне напруження, яке відчували музиканти напередодні концерту. Схоже, що інтерпретації творів оновлювалися досить швидко. Так, на відкритій репетиції у Києві симфонія прозвучала зовсім по-слов’янському. 1-а частина фонічно нагадувала Дворжака і Чайковського, у скерцо виникали асоціації з фантастичними сценами з «Руслана» Глінки. А після виступу оркестру на фестивалі німецькі критики писали про те, що «... гості з Києва тримали під контролем істинно класичний звук ні разу його не форсуючи, і в музиці Бетховена не зробили і натяку на фарбу, яка нагадувала б про Чайковського». Аудіоверсія виступу (у фіналі виконували соло Дженет Фейрлі, Зоряна Кушплер, Ханс Йорг Маммель, і Фрідеманн Рьолінг, а також брали участь Боннський оперний хор і Філармонічний хор міста Боннa) підтверджує слова зарубіжних рецензентів, а інтерпретація Романа Кофмана великої симфонії Бетховена, безсумнівно, стане раритетом серед бетховенофілів.

Заступник директора «Німецької хвилі» (німецькомовна версія) Рейнхард Хардштейн так пояснив свою ініціативність, у тому числі і по відношенню до українських музикантів: «Ми хочемо ініціювати діалог про різні інтерпретації Бетховена у різних залах світу». Після успішного виступу киян організатори Бетховенського фестивалю планують зробити запрошення молодіжних колективів традиційними.

Олена ДЯЧКОВА
Газета: 
Рубрика: