Фахівці констатували той факт, що загальна захворюваність та інвалідизація населення, що проживає на забруднених радіонуклідами територіях, вищі, ніж на відносно чистих. Особливо зросла захворюваність органів дихання, шлунково-кишкового тракту і щитовидної залози. Почастішала діагностика «модного» нині синдрому хронічної стомлюваності (СХС). Такі імунопатологічні зміни, викликані підвищеним рівнем радіації, як імунодефіцит (знижений захист) і аутоімунітет (агресія проти власних тканин організму замість його захисту), і лежать в основі вищезазначеної загальної захворюваності. Однак стрес внаслідок радіофобії у населення забруднених територій, не завжди обгрунтована відмова від вживання цінних продуктів харчування, наприклад, молочних, також призводять до порушень імунітету.
Об’єктивно оцінити та інтерпретувати результати зростання загальної захворюваності з «прив’язкою» до чорнобильських чинників надто складно. З одного боку, більшість ліквідаторів і переселенців із забруднених територій випали з поля зору лікарів. З другого — соціально-економічні умови (різке падіння рівня життя, а значить, і харчування, відпочинку, медичного обслуговування), що змінилися, не кажучи вже про стресові ситуації, викликані невпорядкованістю побуту, роботи, радіофобія не можуть не впливати на зростання захворюваності.
Стосовно бурхливих дискусій навколо можливого зростання онкологічних захворювань прогноз виправдався лише для раку щитовидної залози. Доведено, що Чорнобиль вже дав додатково 1400 випадків раку щитовидної залози. Якщо порівняти це зі зростанням захворюваності на туберкульоз, венеричні хвороби, смертністю від серцево-судинних захворювань чи внаслідок дорожньо-транспортних випадків (мільйони випадків), то цифра 1400 для Росії, Білорусі та України разом взятих може видатися краплею в морі.
Якщо спиратися тільки на відносну статистику, замовчуючи про абсолютну (зростання захворюваності на рак щитовидної залози серед жителів найбільш потерпілої Білорусі в післячорнобильський період у 30 разів), то така маніпуляція громадською думкою буде більше ніж резонансною. Однак фактичне сприйняття міняється, якщо пригадати, що рак щитовидної залози — це надто рідкісне захворювання. У Білорусі за 20 років, що передували Чорнобильській аварії, було зареєстровано 21 випадок раку щитовидної залози. Відносно зростання злоякісних пухлин інших локалізацій, а також лейкозу, то достовірних статистичних відмінностей у даній захворюваності між жителями забруднених територій і відносно чистих не виявлено.
У найжорсткіший чорнобильський «експеримент» потрапила група з 130 тис. ліквідаторів — людей, які брали участь у ліквідації наслідків аварії та будівництві саркофага в перші 2 роки після аварії. У 85% ранніх ліквідаторів знаходять ту чи іншу форму хвороби. Вони отримали середню дозу загального опромінювання — 1 30 — 170 мЗв. Здоров’я 470 тис. чоловік, що брали участь у ліквідації аварії після 1987 року, викликає менше побоювань, оскільки вони отримали меншу дозу опромінювання.
Закриття Чорнобильської АЕС не поставило крапку на медичних наслідках аварії. Токсичні ефекти малих доз радіації, за припущенням ряду фахівців, можуть ще виявлятися у потерпілих людей протягом 40 років, а на генетичному рівні мутаційні зміни у певної частини чутливих людей можуть тривати до 200 років, пройшовши через зміну 7 — 10 поколінь. Однак спостереження за жителями Хіросіми та Нагасакі не виявили зростання генетичних порушень.
Досі залишаються актуальними програми мінімізації радіоактивного впливу на організм людини. Такі першочергові завдання, як своєчасне відселення з «брудних» територій на «чисті», заходи щодо дезактивації територій, вапнування грунтів і внесення мінеральних добрив (переважно калійних і фосфорних) з мікроелементами, добавка в корм худобі фероціанідів, зіграли свою позитивну роль.
Повністю проваленою виявилася кампанія масової йодизації населення, своєчасне проведення якої в перші ж дні після аварії було б дуже простим і ефективним профілактичним заходом, який зміг би запобігти високому зростанню числа захворювань щитовидної залози, особливо у дітей. Прагнення до замовчування масштабів аварії на ЧАЕС колишнім союзним керівництвом країни і призвело до того, що слушний момент йодопрофілактики було упущено. Йод — ключовий елемент гормонів щитовидної залози, і в умовах повсюдної йодної недостатності ця залоза стала мішенню для «йодного удару». Від тотального поширення раку врятувала особливість йоду-131 — його коротке життя (період напіврозпаду — 8 днів).
Основним радіоактивним забруднювачем харчових продуктів на сьогодні залишився радіоцезій (137Cs). Внесок стронцію (90Sr) у загальну радіоактивність продуктів харчування мінімальний (не більше 5%). Наднормативний вміст цезію досі реєструється в лісових ягодах і особливо грибах. Справа в тому, що, по- перше, основним мінеральним елементом у грибах є калій. По- друге, радіоцезій, будучи біологічним аналогом калію, концентрується в грибах, а біологічною особливістю грибів є їхня здатність накопичувати радіонукліди та будь-які токсичні хімічні речовини в концентраціях у десятки разів більших, ніж у навколишньому грунті (ефект кумуляції). Так тільки 137Cs накопичується у грибах у 20 разів більше, ніж у грунті, на якому вони зростають. Тим, хто все ж використовує гриби в раціоні, необхідно видаляти цезій-137. Для цього гриби відварюють 30 хв. у підсоленій воді, яку зливають. Процедуру відварювання-зливання повторюють ще раз, після чого готують задумане блюдо.
У перші роки після аварії найбільш забрудненими цезієм продуктами харчування були молоко і м’ясо. Тепер, незважаючи на посилення санітарних норм (допустимі норми знижено в 7 разів), випадки відбракування продуктів харчування стали надто рідкісними не тільки для Києва та області, а й інших забруднених регіонів України, не кажучи вже про чисті. Немає підстав за інерцією боятися купувати українські продукти; залежані закордонні можуть бути більш небезпечними в іншому нерадіаційному плані. Але купуючи м’ясо-молочні продукти на стихійних ринках, що не проходять дозиметричного і санітарно-гігієнічного контролю, ви повинні усвідомлювати, що граєте в «рулетку».
Взагалі, щоб реально уявляти, яку загрозу здоров’ю кожного з нас наносить Чорнобильська аварія, необхідно знати кілька фактів. У перерахунку на середньостатистичного жителя України частка Чорнобильської радіації в 15 раз менша природного радіаційного фону і в три рази менше впливу, що надається при медичній діагностиці. Сьогодні радіаційна частка газу радону перевищує постчорнобильску. Концентрація радону в наших міських будинках в середньому у два рази вища за середньоєвропейську, але про це не прийнято «шуміти». Нагромаджується радон у приміщеннях, які погано провітрюються. Будинки з поганою герметизацією підмурка стають своєрідними коробками для уловлювання радону, що «видихається» землею. Його більше на перших поверхах, ніж на верхніх, у ванній відразу після прийому душу (виділення з води) і в кухнях із газовими плитами. Взимку більше, ніж влітку. У бетонних будинках рівень радіації вищий, ніж у цегельних. Знижує концентрацію радону адекватне провітрювання приміщень.
Хімічні чинники не тільки мають схожий із радіаційними механізм дії (загальна токсична дія, імунодепресивна, мутагенна і канцерогенна), а за силою впливу нерідко перевершують радіаційні. Куріння та вихлопні гази автомобілів, особливо старих конструкцій, — джерело основних шкідливих хімічних чинників. (Хімічні викиди заводів актуальні лише там, де вони ще працюють.) Боротьба з автомобільними пробками шляхом розширення доріг і будівництво естакад, введення більш жорстких екологічних норм до автомобільного вихлопу приведе до економічно більш вигідного шляху ослаблення сумарного пресу шкідливих чинників на організм людини.
Увага до радону, що становить ледве чи не половину природного фону, повинна бути ретельною при контролі над сучасними технологіями будівництва (теплоізоляція не стільки вікон, скільки стін, герметизація підмурків будинків і раціональна вентиляція підвалів). Наприклад, для жителів Києва боротися з 0,1-0,2 мЗв/рік чорнобильською фоновою часткою радіації, забуваючи про радонову 0,5-1 мЗв/рік, так само малорезультативно, як намагатися боротися з наркоманією, зосереджуючись на наркоманах і забуваючи про наркомафію.
Піддається важкому підрахунку внесок того чи іншого хімічного чинника в зростанні онкологічної захворюваності, але доведено, що добровільне куріння виявилося в сотні разів потенційно більш небезпечним для виникнення раку легень, ніж чорнобильський чинник серед населення потерпілих країн.
Сьогодні фахівці не рекомендують використовувати для пиття дніпрову воду через її потенційно небезпечне хімічне забруднення. Широко використовувати мінеральну воду можна лише при її слабкій мінералізації та впевненості, що це не підробка у вигляді водопровідної води, мінералізованої харчовою сіллю і содою. Вода зі свердловин юрського водозабору найбільш безпечна і економічно вигідна альтернатива іншим джерелам питної води, хоча стан багатьох свердловин вже за межами санітарних норм. Фільтри, що пропонуються в продажу, «чистять» воду по-різному, видаляють далеко не всі шкідливі речовини, деякі фільтри видаляють корисні мінерали, а неправильна їхня експлуатація може навпаки «видати» збагачену шкідливими речовинами воду.
Здатність організму людини протистояти комплексному впливу шкідливих чинників зовнішнього середовища — індивідуальна. Ось чому в одних додаткове променеве навантаження в 10-100 мЗв може призвести до тієї чи іншої хвороби, включаючи рак, а для інших 500 мЗв і навіть 1000 мЗв безпечні. Крім природної стійкості організму, що обумовлюється генетично, підвищує резерв стійкості і здоровий спосіб життя: раціональне збалансоване харчування, оптимальні фізичні навантаження, відмова від шкідливих звичок.
Особливу увагу в підвищенні індивідуального радіаційного захисту потрібно приділяти адекватному насиченню організму вітамінами та мінералами. Відому радіопротекторну і антиканцерогенну активність мають вітаміни А (в тому числі бета-каротин), Е, С, мікроелемент селен (так званий, антиоксидантний комплекс). Ще більш ефективний повний вітамінно-мінеральний комплекс, що складається з 30 компонентів. Однак останні дослідження показали, що активність синтетичного антиоксидантного комплексу різко посилюється в присутності натуральних компонентів, які містяться у свіжих овочах і фруктах. Тому нарівні з курсовими прийомами таблетованих форм вітамінів не можна забувати про свіжі овочі та фрукти. Однак останні повинні бути екологічно безпечними: без цезію, нітритів та іншої хімії.
16 післяаварійних років показали, наскільки небезпечна позиція бездіяльності на початковому етапі аварії, інформаційного вакууму, настільки ж небезпечне нагнітання необгрунтованих страхів, що ведуть до масових стресів і психозів. Правдива і своєчасна інформація про розміри аварії та кваліфіковані медико-соціальні заходи могли б більш ефективно мінімізувати наслідки Чорнобильської катастрофи. Але було б злочином удавати, що проблема Чорнобиля себе вичерпала, і можна нічого не робити для себе і своїх дітей. Сергій ГОРДІЄНКО, кандидат медичних наук
