Одна із ще незміцнілих політичних «генерацій» заробляла учора «політичне подаяння», пікетуючи будинок уряду в зв’язку «з погіршенням економічної ситуації в країні та загрозою введення в обіг інфляційних грошей». При цьому цікавим перехожим навіть обіцяли таке собі шоу під назвою «символічне поховання гривні». Це вже другий у нинішньому році і, на щастя, майже непомічений населенням країни замах на українську національну валюту.
Першим на неї, пам’ятається, накинувся екс-прем’єр Віктор Ющенко, який колись проповідував стабільність гривні як непорушну моральну основу захисту «маленького» українця. Але з початком виборчої кампанії, коли економіко-політичні інтереси виборчих блоків увійшли, що називається, у клінч, і з’явилася потенційна можливість «покусати» уряд Кінаха, Віктор Андрійович забув і про любов до «маленьких», і про всі свої колишні клятви на законі про Нацбанк. За повідомленням прес-служби НУ, В.Ющенко спрогнозував, що з весни 2002 року курс гривні «різко погіршиться»...
На щастя, цей прогноз залишився практично проiгнорованим не тільки населенням, але й банківською системою. Гривня, що заточилася, незабаром відновила свої позиції та утримує їх досі, незважаючи на те, що нас уже починає гріти весняне сонце. Прогноз В. Ющенка виявився просто політичним блефом.
Проте Нацбанк, проводячи свою курсову гру, не може не враховувати потреби і ходи партнерів як в Україні, так і за її межами. Обраний ним на початку року курс на повільну девальвацію гривні здійснюється без особливих збоїв. «Поки схема не змінюється, — повідомив Українським новинам директор департаменту валютного регулювання НБУ Сергій Яременко, — дуже повільно і урівноважено (будемо девальвувати гривню)». Слід визнати, що зовнішньоекономічні підстави для цього є. Більше того, легко уявити той тиск, якого зазнає і Нацбанк, і уряд А. Кінаха з боку експортерів, головним чином металургів, яких міжнародна цінова кон’юнктура поставила у найважчі умови. Однак схоже, що уряд не стільки навіть відступає перед цим тиском, скільки iмiтує цю дiю. Нагадаємо, що з початку року гривня впала лише на 0,45%. Банкіри вважають, що найближчим часом на ринку буде зберігатися надлишок валюти, що надходить від експортерів, але при цьому, на їхню думку, НБУ і надалі буде зберігати курс на рівні 5,3200 грн./$1, тобто на тому ж рівні, на якому знаходиться гривня вже понад місяць. Проте для кожного «і надалі» є своя межа. Не виключено, що нею стане 31 березня, коли відпаде актуальність політичного мотиву для курсової стриманості. Разом iз тим не можна виключити й іншу можливість. Уряд Кінаха, який постійно до цього стимулюється Президентом, може використати курсову ситуацію і навіть певною мірою золотовалютні запаси Нацбанку, які постійно збільшуються, для досить ризикованих кроків, спрямованих на те, щоб скоректувати структуру українського експорту, що неодноразово ним засуджувалася. Характерно, що в лютому і без того намiтилося випереджаюче зростання промислового виробництва в обробній промисловості. За два місяці воно становило 4,8%. Серед галузей, якi найшвидше зростають, — машинобудування (зростання за два місяці на 11,4%), деревообробка (35,5%), харчова промисловість (12,4%). Тоді як у металургії обсяги виробництва за два місяці на 3,3% нижчі, ніж рік тому. Ризик тут полягає в тому, що досі підйом у машинобудуванні переважно обслуговував зростання металургійного комплексу. Тепер завдання уряду — створити умови для розвитку внутрішнього ринку, тобто підняти купівельну спроможність населення.
Проте заходи, які передбачаються урядом у цьому напрямку (з 1 квітня планується підняти пенсії), як і антиінфляційна оборона (з початку року в Україні вперше в її історії зафіксовано дефляцію), можуть бути легко подоланi — як зазначають деякі експерти, після парламентських виборів в Україні можуть підвищитися споживчі ціни. Згідно з оцінками Центру соціальних і економічних досліджень CASE — Україна, передвиборна кампанія сприяє використанню «ряду популістських заходів», таких як «посилення адміністративного тиску на ціни продуктів першої необхідності». (Зокрема, пекарiв, на яких ліг чималий вантаж популістських прагнень місцевої влади, вже запросили в уряду 50-відсоткову пільгу з ПДВ, без чого застарілим підприємствам неможливо отримати кошти на модернізацію обладнання). Адміністративне регулювання цін може призвести до «накопичення додаткового інфляційного потенціалу» і відповідно — зростання цін, як це було після президентських виборів у 1999 році, — вважають експерти Центру. За їхніми оцінками, річне зростання індексу споживчих цін у 2002 році становитиме 6,4%, зростання індексу оптових цін — 5,8%. Причому тут не враховується можливе зростання цін на електроенергію, так як офіційна політика, на думку експертів, залишається все ще невизначеною.
