«Події останнього тижня засвідчили, що Росія продовжує втрачати свої позиції в пострадянських країнах. Кільце західного впливу стискається навколо її рубежів. Введення американських збройних сил у Грузію триває повним ходом... Досвід останнього десятиріччя засвідчив, що будь-які виступи опозиції на пострадянському просторі завжди пов’язані з Заходом, режисуються і фінансуються з-за океану. Сьогодні сміливо можна констатувати, що Росія втратила вплив не тільки в Середній Азії і Закавказзі, але і в Молдові. При збереженні цієї тенденції втрата України і Білорусії залишається тільки питанням часу», — писала російська «Независимая газета». Що було справжньою причиною цієї публікації — залишається лише гадати. З одного боку, позиція «Независимой газеты» ніколи не була далекою від позиції Кремля. З іншого — американські військові бази в Середній Азії, американські «консультанти» з спецназу в Грузії просто не могли б з’явитися без узгодження з Москвою. Тим більше, що реальний вплив Росії на процеси в пострадянських країнах залишається дуже значним. Експерти, до яких «День» звернувся за коментарем, не вважають, що питання може ставитися саме таким чином.
Аркадій МОШЕС, керівник відділу безпеки країн Центральної і Східної Європи і Балтійського регіону Інституту Європи АН Росії, Москва:
— У відносних термінах вплив Росії певною мірою зменшується (я тут не погоджуся щодо України). Але все залежить від того, з яким періодом часу порівнювати. Якщо порівнювати з тим, що було до 1991 року, то природно, що десять років незалежності держав — це достатній термін для того, щоб у них з’явилася або багато в чому змінила свої погляди правляча еліта. Ця еліта починає дивитися не тільки і не стільки на Москву, але й на інші столиці. Дивиться вона на них по-різному. Іноді — спеціально з метою зменшення впливу Москви, а іноді — заради простого посилення своїх можливостей для маневру, отримання економічної допомоги і таке інше. При цьому не треба забувати, що можливості російського впливу на пострадянському просторі взагалі, як і раніше, досить великі. Не забуваймо, чиї енергоносії і за якими цінами споживають колишні республіки Радянського Союзу. І наскільки я розумію, сплачує за світовими цінами за них тільки Прибалтика. Російський підхід до питання про борги досить толерантний. Росія розуміє, що зайвий тиск на ці країни може призвести до того, що станеться настільки глибока соціальна дестабілізація, що Росії ж і доведеться мати справу з негативними наслідками всього цього на власній території.
Процес відносного ослаблення позиції Росії в країнах СНД в наявності. Протягом десяти років в Росії не було нормальної політики, не було довгострокової стратегії з баченням мети, було те, що латиною називається ad hoc, така «реактивна» політика. Тепер ми пожинаємо результати. Але при цьому я далекий від того, щоб драматизувати ситуацію. Особливо зараз, коли в Росії реально починають вимальовуватися контури курсу на зближення з Заходом, насамперед — на зближення з Європою. У цій ситуації і Росії не треба сприймати відносини країн СНД з Москвою і відносини їх з Заходом, як взаємовиключні альтернативи. Тільки в цьому випадку і самі ці країни не сприйматимуть такі відносини як взаємовиключні альтернативи, і не балансуватимуть вплив Москви впливом Заходу. Це частини одного і того ж процесу. Такого не станеться відразу, але над цим треба працювати. Я вважаю, що Москві треба зробити свою політику більш активною, більш продуманою, більш стратегічно орієнтованою. Тоді питання, наскільки реально знижується вплив, просто не буде.
Висадку американцiв в Цент ральній Азії я розцінюю так, що вони там роблять нашу справу, і краще хай там будуть американці, ніж таліби й Джума Намангані. Інакше дестабілізація безупинно докотиться до Оренбурга, навіть і до Волги. Я не бачу ісламського екстремізму на Волзі, але дестабілізацію у вигляді зовсім неконтрольованого потоку наркотиків будемо мати і ми. Щодо висадки американців в Грузії, то у мене є певні підстави вважати, що з Росією з цього приводу були проведенi консультації. Я вважаю, якщо їх присутність в Панкісській ущелині буде сприяти боротьбі з терористами, яких втягнули до бойових дій на російській території, то це добре. Залишається почекати, які будуть результати. І чи не буде це просто демонстрацiєю. Якщо це серйозно буде сприяти спільній справі боротьби з тероризмом — я вважаю, що це треба вітати.
Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ , експерт з військових питань, Національний iнститут стратегічних досліджень, Київ:
— Я не погоджуюся з тим, що Росія втрачає свій вплив. Я думаю, що вона значно посилюється. Можна говорити про втрату певного військового домінування в країнах Центральної Азії у зв’язку з військовою присутністю там Сполучених Штатів. Але практично Росія залишає свій повний контроль над Грузією, Вірменією, Таджикистаном, а також Придністров’ям і, безумовно, Україною.
І виходячи з того, як розвивається ситуація, особливо в Молдові, в Придністров’ї, в Україні, ця присутність буде значно посилюватися.
