Сьогодні Конституційний Суд України повинен оприлюднити рішення у справі про конституційність деяких положень Законів «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна і коштів вiтчизняного походження» та «Про інвестиційну діяльність». Клопотався про це Кабінет Міністрів України. Уряд просить пояснити, чи є частина 1 статті 5 першого з названих законів підставою для відмови у наданні пільг підприємствам з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення цих інвестицій та їхньої реєстрації, у тому числі при вирішенні суперечок у судах. Він також просить пояснити, чи є названа стаття підставою для припинення пільг, раніше наданих підприємствам з іноземними інвестиціями. Кабінет Міністрів також бажає знати, чи передбачають установлені законами України державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації цих інвестицій, надання підприємствам з іноземними інвестиціями податкових та інших пільг також і в цей час.
Одночасно, не дочекавшись рішення КС, атаку проти імпортерів з іноземними інвестиціями розпочала Держмитслужба України. Вона сама пояснює Закон «Про внесення змін до деяких законів України, щоб уникнути ухиляння окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів», прийнятий 20 грудня 2001 року. «Наявність іноземної інвестиції у статутному фонді суб’єкта підприємницької діяльності, — цитує Інтерфакс-Україна листа (від 30 січня) на адресу начальників митниць, — є підставою для митного оформлення товарів зі сплатою ПДВ виключно грошовими коштами.» Податковий вексель на суму податкового зобов’язання, на думку Держмитниці, не може надаватися у сплату податку на додану вартість при митному оформленні товарів, які ввозять підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від форми і часу їхнього внесення.
Зрозуміти і уряд, і митницю, яка цього разу не дає «добро», можна, і загалом-то навіть і треба. За станом на 23 січня 2002 року до спільного фонду державного бюджету надійшло 1,5 млрд. грн., що становить 58,1% від планових надходжень за січень. Від Держмитслужби до бюджету надійшло 41,9% передбачених надходжень на січень. У результаті, зі слів міністра фінансів Ігоря Юшка, витрати на січень, які передбачено держбюджетом, згідно з оперативними даними, профінансовано тільки на 80%.
Нагадаємо, що на початку року Президент Л.Кучма підписав Закон «Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухиляння окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)», спрямований на те, щоб скасувати пільговий режим оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями (схвалений Верховною Радою 20 грудня 2001 року — буквально перед прийняттям Держбюджету-2002). Напередодні його підписання секретар РНБО Євген Марчук зазначав, що наявність пільг у спільних підприємств призвела до збитків на суму близько 1 млрд. грн. «Те, що творилося зі спільними підприємствами, варте спеціального вивчення», — сказав тоді Є.Марчук. Слiд нагадати, що в центрі уваги РНБОУ тоді опинилися СП, розмір іноземних інвестицій яких дорівнював вартості телефону-факсу, а пільг вони отримували на сотні мільйонів гривень.
Автори закону передбачали, що після введення його в дію у відповідних підприємств виникнуть податкові зобов’язання, тобто норми цього закону повинні були мати зворотну у часі дію для юридичних осіб, які користувалися податковими пільгами, наданими на початку української незалежності (у 1992 р.). Однак противники законопроекту зазначали, що він суперечить Конституції України (ст. 58), яка забороняє приймати закони заднім числом (крім тих, які пом’якшують чи скасовують відповідальність особистості).
Життя, хоч закон підписано усього місяць тому, підтвердило, що з його практичною реалізацією будуть складнощі. Власники підприємств з іноземними інвестиціями, які набили руку на юридичних справах, вже зуміли добитися позитивних судових рішень у спорах з митницею. Зокрема, місцевий суд у м. Одеса постановив визнати скаргу громадянки Кочерової, яка є співзасновником ТОВ «Пульс», заснованого також спільним україно-чеським підприємством «Контур» і на цій підставі користується пільгами під час митного оформлення імпортних товарів згідно із Законом «Про іноземні інвестиції» від 13.03.1992 р., обгрунтованою та вирішив задовольнити її повністю, визнавши дії посадових осіб Чорноморської регіональної митниці, пов’язані з неоформленням вантажних митних декларацій, незаконними. При цьому суд посилається на ст. 8 Основного Закону України, згідно з якою Конституція має найвищу юридичну силу. Згідно з висновками суду, норми Конституції є нормами прямої дії, використання яких для захисту прав у судах гарантується самою Конституцією.
Що ж перемогло (хоч говорити про остаточні підсумки цієї справи, що підлягає оскарженню, ще, природно, дуже рано)? З одного боку, можемо сміливо стверджувати, що в Україні нарешті утверджується правова держава і справді незалежна від інших гілок влади судова система, що підлягає виключно Закону і Конституції.
З другого боку, таке рішення ігнорує інтереси держави, яку представляє митниця, а також інтереси мільйонів інших громадян, які «годуються» з державного бюджету, а тому вони безпосередньо зацікавлені в тому, щоб дещо обмежити права громадянки Кочерової, зменшити її прибутки і примусити поділитися з худим українським бюджетом. Як показала перевірка компетентних органів (відповідні документи є в редакції), ТОВ «Пульс» отримало вантаж цукру-сирця (35 тисяч тонн на суму близько $10 мільйонів) за контрактом з однією американською фірмою. При цьому середня ціна цукру, що ввозиться в Україну, становить $180 за тонну, або 950 гривень. Тоді як у вітчизняного цукру ціна за тонну в Україні 1800 гривень. Про яку конкурентоспроможність вітчизняного виробника тут можна говорити? При цьому не виключено, що цукор-сирець буде в Україні перероблено, а потім власники займуться експортом і після цього зажадають від держави відшкодування ПДВ за рахунок бюджету. Зокрема, голова Служби безпеки України Володимир Радченко вважає, що вказана операція ТОВ «Пульс» фінансово невигідна для економіки держави. Однак не можна утриматися і від запитання: а в якому законі України записано, що її громадяни зобов’язані укладати свої договори виключно в інтересах держави, нехтуючи при цьому своїми особистими економічними інтересами?
Отже, Конституційний Суд сьогодні повинен оголосити багато в чому доленосне остаточне рішення з цієї проблеми, в якій суперечливо переплелися права бізнесу та інтереси суспільства загалом. Спрогнозувати його вельми важко. Зрозумілим є одне: що суду доведеться докласти всіх зусиль, щоб розв’язати цей гордіїв вузол, не зашкодивши при цьому ні громадянам, ні державі.
