У верхівці самопроголошеної Придністровської Молдавської республіки все лишається без змін. На президентських виборах, що пройшли у неділю, уже втретє переміг Ігор Смірнов. За нього, згідно з попередніми результатами, проголосувало майже 80% виборців. Висловити свою волю на виборчі дільниці в цілому прийшло 65% електорату. Опоненти Смірнова, Том Зенович, екс-мер міста Бендери, та депутат Верховної Ради ПМР Олександр Радченко, лідер лівого руху «Народовладдя», набрали — перший близько 6%, а другий — трохи більше за 4%. Як повідомив керівник Центрвиборчкому Придністров’я Петро Денисенко, остаточні результати виборів будуть оприлюднені через п’ять днів. Таким чином, і в наступні п’ять років Придністров’я, вірогідно, лишатиметься все таким же невизнаним.
Навряд чи визнає хто-небудь і самі президентські вибори (за винятком хіба що таких само невизнаних республік Абхазії, Нагірного Карабаху). Молдовське МЗС ще напередодні виборів поширило ноту, в якій закликало всі країни «утриматися від участі спостерігачів на виборах, аби не надавати їм легітимності». Перший заступник глави МЗС Росії В’ячеслав Трубніков заявив, що вибори лідера Придністров’я, «з точки зору міжнародного права, не мають під собою законних підстав». Він нагадав, що Придністровська республіка «є самопроголошеною територією». Тому Москва виходить із позиції міжнародної нелегітимності самопроголошеної республіки. В Україні зовнішньополітичне відомство на вчорашній ранок було ще не готовим прокоментувати результати виборів у ПМР. Таку затримку в реагуванні у прес-службі МЗС України пояснили делікатністю проблеми, де «потрібні зважені коментарі». Проте очевидно, що позиція Києва в питанні придністровських виборів мало чим різнитиметься від московської. Леонід Кучма, до речі, учора наголосив, що Україна лишається вірною своїй старій позиції, яка полягає в тому, що «Придністров’я є частиною Молдови». Фактично цим — хоч і досить двозначно — український лідер визнав вибори в ПМР нелегітимними.
Суперники Смірнова вважають результати виборів сфальсифікованими. Олександр Радченко повідомив учора «Дню», що вибори відбувалися із «найгрубішими порушеннями». Він вважає вибори нечесними через залучення до передвиборної кампанії адміністративного ресурсу — «від двірника до представника президентської адміністрації». Крім того, в ході передвиборної кампанії, за словами лідера «Народовладдя», відбувалося «цілодобове зомбування населення, агітація тільки за одного Смірнова». Після поразки Радченко збирається й «надалі боротися за зміну конституції, за демократизацію республіки, за визнання Придністровської республіки в рамках Молдовської федерації».
На виборах у ПМР були присутні 36 міжнародних спостерігачів (переважно з України, Росії, Білорусі та Молдови). Варто зазначити, що під час торішніх парламентських виборів у ПМР українські депутати до Тирасполя не приїхали. Хоча придністровці і поставилися тоді до українських парламентаріїв з розумінням (в Україні саме розгорівся «касетний скандал»), проте образи своєї не приховували. Традиційно спостерігати за виборами республіки прибули представники урядів та парламентів Гагаузії, Нагірного Карабаху, Абхазії та Північної Осетії. Один із шести членів української депутатської делегації Юрій Кармазін повідомив УНІАН, що «істотних порушень чинного тут законодавства під час голосування нами не помічено. Зафіксовано, щоправда, деякі випадки, коли окремих місцевих спостерігачів не відразу допускали на дільниці через відсутність печаток на документах, що засвідчували повноваження. Але такі інциденти негайно врегульовували».
Повністю задоволений результатами виборів має бути Ігор Смірнов, який заявив, що «Придністровська Молдавська Республіка і в подальшому добиватиметься визнання з боку міжнародного співтовариства як суверенної республіки. Хоча ми готові до конструктивного діалогу з Кишиневом». «Ми за створення спільної держави, яка складатиметься з двох держав — Придністровської Молдавської Республіки і Республіки Молдова», — наголосив Смірнов. Щоправда, Смірнов мав достатньо нагод створити «спільну державу» і раніше, коли під час переговорів сторонами пропонувалися десятки варіантів розв’язання конфлікту, у тому числі — принцип поетапного вирішення проблеми, пропонований Україною (де спершу пропонувалося чітко визначити статус Придністров’я як автономії з широкими правами у складі Молдови).
