Сьогодні Верховна Рада зробить спробу вийти на фініш многотрудного процесу розробки і прийняття нового, а вірніше першого українського Податкового кодексу. Його проект має бути винесено на голосування у другому читанні з тим, щоб оперативно прийняти статті, які не викликають особливих заперечень у парламентських фракцій. Інші передбачається перенести на третє читання й прийняти до кінця грудня. Зовні спокійний, прозорий і цілком керований процес оксамитової податкової революції одночасно має і свій підкилимовий зріз, де зіткнулись різні інтереси. Віце-спікер парламенту Степан Гавриш, наприклад, напередодні другого податкового читання говорив про те, що представники тіньової економіки істотно впливають на процеси прийняття Податкового кодексу, оскільки вони зацікавлені в чинному податковому законодавстві, що дозволяє їм збагачуватися. За його словами, зараз точиться боротьба між «добром і злом», в якій Верховна Рада втілює добро і намагається якомога швидше прийняти нове податкове законодавство. Не заперечуючи думку віце-спікера, в той же час можна додати, що гра на старому податковому полі вигідна і окремим представникам відповідної державної адміністрації, для яких прогалини в законодавстві були своєрідним «поживним» середовищем... Щодо працюючих «при світлі» суб’єктів господарювання всіх форм власності, що вдосталь натерпілися і від заплутаних інструкцій, в яких, як мовиться, сам чорт ногу зламає, і від неприборканих наїздів фіскальних ковбоїв, які не визнавали за платником податків жодних прав, то вони готові голосувати за цей кодекс двома руками. Проте і їх, як показала організована «Днем» зустріч заступника держсекретаря Мінфіну Василя Регурецького з лідером Харківського відділення УСПП, головою правління консалтингової групи «Рубаненко і партнери» Леонідом Рубаненком, влаштовує в проекті Податкового кодексу далеко не все. Відповідаючи на однакові запитання «Дня», учасники обговорення часом демонстрували діаметрально протилежні підходи.
— Чи полегшить Податковий кодекс життя бухгалтерам, серед яких сьогодні тільки небагато можуть назвати себе знавцями багатотомної розрізненої податкової бібліотеки, в якій вільно (по праву сили) орієнтуються лише податківці?
Василь РЕГУРЕЦЬКИЙ: — Життя бухгалтерів, податківців та всіх інших, кому доведеться мати справу з Податковим кодексом, скажу прямо, не полегшиться. Зрозуміло, що це дуже об’ємний матеріал, який складається приблизно з 300 сторінок. Але причина несприйняття бухгалтерами колишнього податкового законодавства полягає в тому, що вони визначають межі поведінки платників, але не несуть у собі деталей, які регламентують застосування цих норм. Бухгалтери звикли, що в законі повинні бути обумовлені всі можливі варіанти, які закон, проте, охопити не в змозі. І тоді бухгалтери виявляють творче мислення й тлумачать незрозумілі норми по-своєму, що може не співпадати з творчим розумінням інших людей — податківців. На жаль, ця біда буде переслідувати бухгалтерів і надалі, оскільки не усувається Податковим кодексом. Він передбачає ведення відособленого податкового обліку, на відміну від бухгалтерського (фінансової звітності). Вони багато в чому будуть розходитися, оскільки не можна повністю використовувати бухгалтерський облік при визначенні податкових зобов’язань підприємств. Отже труднощі для бухгалтерів збережуться й надалі. Адже при заповненні податкової декларації потрібно буде вести якийсь окремий облік.
Леонiд РУБАНЕНКО:
— Я згодний з Василем Васильовичем у тому, що труднощі для бухгалтерів частково мають об’єктивний характер. Але я вважаю, що існування й неспівпадiння двох звітностей — це цілеспрямована позиція авторів Податкового кодексу, що віддають податковому обліку перевагу перед бухгалтерським. Але, з точки зору платника податків, найбільша прикрість полягає в тому, що в Податковому кодексі залишено колишній підхід до податку на додану вартість (крім зміненої його ставки), а деякі позиції навіть погіршено. Структура закону про ПДВ у кодексі залишається непідйомною і для платників податків і для податківців. І це не тільки моя думка, але й широкого кола підприємців, які ознайомилися з проектом. Ми вважаємо, що найкращим вирішенням цієї проблеми було б повернення до Декрету 1992 року, яким цей податок уперше вводився, й до адміністративної процедури його стягування, яка на той час діяла. Однак у Кодекс уводяться непридатні та надто громіздкі правила. В результаті залишається матеріал для довільних тлумачень. І на суди, якщо ми своєчасно не доб’ємося змін, чекає дуже багато роботи при вирішенні суперечок, які неминуче виникатимуть. Передбачити результат досить важко. Адже не секрет, що в суперечці, яка виникає між податківцем і платником податків, останнього ніхто не слухає. Засмучує й те, що в кодексі деякі непридатні підходи до адміністрування ПДВ навіть погіршені. Зокрема, платниками ПДВ названо філіали підприємств. Без передачі прав власності (тільки в цей момент виникає відповідно до законодавства об’єкт оподаткування ПДВ), а лише при передачі товарів всередині однієї юридичної особи підприємцям доведеться платити цей податок. Можу передбачити, що з цієї податкової «ями» (і тільки за допомогою судів) доведеться важко вибиратися багатьом підприємцям.
— То чи не є Податковий кодекс просто збірником колишніх законодавчих актів в цій галузі?
В. Р. — Структура Податкового кодексу, дійсно, складається з певних частин, які регулюють певний вид податку. Але це не збірник, а єдиний кодифікований документ, що визначає обов’язки платника податків і держоргану, який контролює сплату податків. І головне — це документ, що визначає державну політику в сфері оподаткування. У Кодексі, порівняно з існуючими нині нормами, істотно змінено багато підходів. Як і будь-який документ, Кодекс, звiсно, не позбавлений тих чи інших прогалин, що дозволяють його критикувати. І, звичайно, навіть після прийняття він може удосконалюватися й уточнюватися. Принципи проведення податкової реформи в Кодексі знайшли адекватне відображення. Я б не сказав, що чинні нормативні акти не передбачають рівності прав платників податків і держави, але в новому документі ця частина викладена досить чітко і навіть в більшій мірі чітко, ніж сьогодні в чинних законах. Рамки поведінки і взаємна відповідальність платників податків і контролюючого органу розписані вельми детально. При цьому слід розуміти, що ті враження, які складаються у платника податків, формуються не в залежностi вiд складу податку, його природи і економічного значення, а визначаються поведінкою адміністратора. Це дуже істотне і навіть хворе питання в проведенні нинішньої реформи. І значна частина Кодексу присвячена саме адмініструванню податків — тій больовій точці, яка визначає сьогодні в нашій країні взаємовідносини податкових органів з підприємцями. В Кодексі передбачено можливості для того, щоб у діалозі цих сторін податкового процесу був відсутній суб’єктивний елемент, а деякі норми саме тому і присвячені, щоб не допускати вільності в трактуванні норм закону контролюючими органами. Я, правда, розумію, що в житті можуть бути і порушення. Однак Кодекс ці правила, як на мене, виписав добре.
Л. Р. — Дійсно, Кодекс відповідає поставленому йому макрозавданню. Це системний документ, який сприймається як єдине ціле. Однак я не можу погодитися з Василем Васильовичем у тому, що небезпеку, скажiмо, в підході до повернення ПДВ, становить в основному суб’єктивний підхід. У країні сьогодні відсутня система підготовки працівників податкових органів. Більше того, кращі, знаючі працівники залишають податкову інспекцію. І там відчувається колосальна недостача кваліфікованих кадрів. Тому суб’єктивний момент ще сильніше ускладнює життя підприємцям.
Я хочу ще раз повернутися до норми про повернення ПДВ, яка залишена й розвинена в Кодексі. Вона якраз і є причиною нерівних відносин платника податків і держави. Сьогодні повернення передбачене через три місяці, і ця норма не виконується. А в проекті Кодексу фігурують вже шість місяців. Таким чином держава безкоштовно кредитується платником податків, причому на той термін, який їй вигідний і необхідний. Таким чином, мені як підприємцеві кажуть: на шість місяців забудь про свої гроші.
Несправедливі норми є і в інших розділах. Подвійне оподаткування передбачається при стягуванні коштів на обов’язкове державне соціальне страхування. Зокрема, перші п’ять днів оплати лікарняних листків передбачені за рахунок роботодавця. У той же час підприємцям, що перейшли на єдиний податок, крім нього потрібно платити і збір соцстраху, який вважається зворотним податком. Але зрозуміло, що малому підприємцеві ніхто цей податок не поверне. Для великої кількості підприємств малого бізнесу це — подвійне податкове навантаження. І таких підводних каменів, які труїтимуть життя підприємців, в Кодексі задосить. Будемо сподіватися, що після третього читання їх вдасться усунути. Але в розділі про ПДВ показано, що держава не має намір поважати експортера, який виготовляє продукцію, що користується попитом за кордоном, не має намір заохочувати експорт і встановлювати рівні правила гри. І взагалі, рівні правила гри, на мою думку, не стали червоною ниткою даного варіанта Податкового кодексу. То там, то там у ньому можна зустріти норми, які зазделегідь ставлять виробника в програш.
В. Р. — Якщо подивитися в корінь податку на додану вартість, то можна пересвідчитися, що держава щодо нього не робить ніяких незаконних рухів. Радники міжнародних фінансових організацій, які працюють з нами, оцінюють правила стягування ПДВ в Україні, як одні з найбільш вдалих. Це податок з обороту, тільки в своєрідній формі його оплати. Якби його не спотворювали при адмініструванні (під час повернення), то ніяких проблем не виникало б. А в Європі ПДВ взагалі повертається тільки в кінці року, так що наш механізм повернення є позитивним.
Л. Р. — Вже одне те, що сьогодні ми так багато говоримо про цей податок, свідчить про те, що з ним у Кодексі не гаразд. Жоден іноземний експерт, який дає позитивну оцінку нашим податкам, не працював в Україні на посаді головного бухгалтера підприємства хоча б один календарний рік і не проходив всю процедуру роботи з нашою податковою системою, і тому не має право давати оцінки. Якби йому довелося, то він би швидко змінив свою думку. В ідеалі все добре. Але це тоді, коли у підприємства немає проблем зі збутом і оплатою виготовленої продукції. ПДВ, дійсно, не впливав би на діяльність підприємства в ідеальній фінансово- банківській системі з низькими процентними ставками, можливістю кредитуватися на поповнення оборотних коштів і зростання обсягу виробництва. З іншого боку, існуюча редакція закону про ПДВ програмує погіршення відносин підприємства з податковим органом. Тому що суддею в цих питаннях є конкретний працівник податкової служби. Йому надається право перевіряти дані підприємства з дебету ПДВ, він зобов’язаний проводити зустрічні перевірки... А що таке, коли до вас приходить група податківців? Це означає, що метастази перевірки обов’язково вийдуть за рамки ПДВ, і підприємство буде частково паралізоване. Це реальне життя. І в ньому поки що не передбачено місце для рівних умов гри.
Серед засобів, здатних розладнати бухгалтерську систему підприємства, що залишені в Кодексі, різні терміни, які діють в розділі про ПДВ і в положенні про оподаткування прибутку. Різнобій, різночитання обов’язково виникатимуть, а потім перекочовуватимуть в акти перевірок податкових інспекцій.
— Як оцінять підприємці, бухгалтери закладені в Кодекс механізми оподаткування прибутку підприємств і доходів фізичних осіб?
В. Р. — Податок на доходи фізосіб в Україні — один з найгірше застосовуваних. Його потрібно було змінити ще кілька років тому. Тільки заради нього одного потрібно було приймати Податковий кодекс. Цей податок тісно пов’язаний і з податком на прибуток підприємств. І ті й інші отримують прибутки, які повинні оподатковуватися однаково. І ми пішли на те, щоб зрівняти максимальні ставки (25%), які застосовуються при оподаткуванні фізичних і юридичних осіб, щоб усунути можливості перетоку прибутків як можливості уникнути оподаткування. Інший головний принцип: всі витрати платника на виробництво і своє утримання враховуються для зменшення бази оподаткування. Правда, оподаткування фізичної особи побудоване на обліку брутто-прибутку, в основному, а юридичного — нетто. Але є й норми для фізосіб, що дозволяють зменшити їх прибутки на суму витрат на освіту, лікування, утримання дитини та ін. І взагалі оподаткування фізосіб у Кодексі зробило великий крок уперед порівняно з існуючими положеннями. Я вважаю, все це буде оцінено позитивно.
Л. Р. — В цьому я з Василем Васильовичем повністю згодний і також можу довго розповідати про позитивні моменти, внесені Кодексом в оподаткування прибутку підприємств і фізосіб. Є, звичайно, невеликі невідповідності, про які авторам відомо і які швидше всього буде усунено. Система дуже прогресивна і стимулює підвищення рівня офіційної легальної заробітної плати. А це сприятиме підвищенню купівельної спроможності населення і дасть поштовх для розвитку внутрішнього споживчого ринку й невдовзі, через рік-два, «потягне» за собою весь наш економічний розвиток. Зокрема, зроблено гарну систему, яка регулює амортизаційні відрахування підприємств, що відкриває можливість подолання системної кризи, яка насувається на нашу країну (проблема 2005 року. — Ред. ).