Стабільність як явище, що є бажаним для будь- якої спільноти, держави та окремої людини, містить у собі водночас і позитивні, й негативні аспекти. Позитивом є те, що стабілізація означає успішне та швидке вирішення проблем, залучення інвестицій та динамічний розвиток як на мікро-, так і на макрорівні. Негативним фактором стабілізації є те, що завжди виникатимуть чинники, які будуть призводити до дестабілізації. Зазначимо — ці чинники можуть бути як внутрішні, так і зовнішні. Як же захистити стабільність від дестабілізуючих факторів? Наприклад, Велика Британія досить успішно знайшла це вирішення у своїй славнозвісній консервативності, яка, враховуючи позитивні зміни у розвитку людства, разом із тим нівелює ті, які можуть призвести до дестабілізації.
Швейцарія має свій специфічний підхід до вирішення цього питання — нейтралітет у міжнародних відносинах. І слід зазначити, що декілька століть нейтральність Швейцарії є стабілізуючим фактором для її економіки, політики та культури, що призвело до найбільшої довіри до цієї країни як центру європейської стабільності.
Якої стабільності наразі потребує Україна? Політичної, економічної, соціальної чи, можливо, міжнародної? На мій погляд, насамперед політичної та міжнародної.
Позитивні процеси у динаміці макроекономічних показників не дають права українському уряду впадати в ейфорію, а тим більше займатися політикою. Так заявив Леонід Кучма. Політика та економіка невіддільні одна від одної, але коли заходить мова про їхнє взаємопроникнення, то це може призвести до дестабілізації економічної ситуації в Україні.
Міжнародна стабільність — важлива передумова стабільності нашої держави в умовах сучасної глобалізації світової економіки. І разом з тим винятково важливою є міжнародна позиція України в сучасних умовах протистояння антитерористичної коаліції та світового тероризму. Участь України в антитерористичній коаліції може нести у собі як позитивні, так і негативні наслідки. Але насамперед розгляньмо і стабілізуючі сегменти, які наразі виступають фундаментом стабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні.
Сектор «Економіка» . Позитивні тенденції, які намітилися в економіці України ще наприкінці 1999 року, було закріплено у 2000 та 2001 роках середньорічним зростанням ВВП на 12%. Після майже восьми років стагнації економіка вийшла зі стану кризи. За підсумками дев’яти місяців 2001 року, за показником приросту ВВП Україна посідає перше місце серед країн СНД. Економічна стабілізація на макрорівні поступово позитивно впливає на суспільно-політичне життя держави. Хотілося б зазначити, що будь-яка стабілізація немислима, насамперед, без попередньої політичної стабілізації. В умовах України доводиться говорити про існування власного феномену стабілізації, коли економіка стабілізує політичну ситуацію. Влада мало-помалу повертає собі прихильність та довіру громадян. А підтримка народом влади та довіра до неї лежить в основі будь-яких її починань.
Сектор «Політика» . Нині в Україні можна спостерігати стабілізацію політичної ситуації та зростання авторитету влади після «касетного скандалу». Можливим дестабілізуючим чинником може стати передвиборча кампанія, яка може паралізувати конструктивну роботу парламенту, та участь ряду міністрів у ній.
Сектор «Міжнародні відносини» . Позитивні зрушення в економіці дали Україні ще один плюс. Це — покращення стосунків з ПАРЄ, яка на вересневому засіданні відзначила помітний прогрес у виконанні Україною своїх зобов’язань. Хоча моніторинг продовжила, щоб не розслаблювались. Крім цього, МВФ та СБ прийняли рішення про виділення Україні двох кредитних траншів до кінця року. Відновлення співпраці з МВФ — свідчення впевненості міжнародної спільноти у стабільності нашої держави. А це, безумовно, крім кредитів, також інвестиції, яких ми зараз так потребуємо. Крім цього, приєднання України до антитерористичної коаліції стало симптоматичним для країн Заходу. Українська влада недвозначно заявляє про наміри нашої держави зайняти чільне місце у новій глобальній структурі світу. Безумовно, також і у Євросоюзі. У контексті міжнародних відносин України заходить мова про нашого сусіда та стратегічного партнера — Росію.
Сектор «Україна — Росія» . Підписання 4 жовтня цього року у Києві договору між Україною та Росією про реструктуризацію газових боргів на 12 років сприяло зникненню останньої краплі недовіри «північного сусіда» до нашої держави. Стабілізація стосунків України з Росією у питанні газових боргів має багато позитивних аспектів. Насамперед український уряд отримав реальну можливість сконцентруватися виключно на вирішенні важливих та пріоритетних питань та втіленні їх у життя як на міжнародному, так і на загальнодержавному рівні. Разом з тим катастрофа російського літака Ту-154 може призвести до посилення впливу Росії на Україну. І не тільки тому, що Україна змушена буде сплатити за помилки військових (приблизно $ 10 — 15 млн.), але й через прагнення Росії стати лідером у СНД. Зокрема, мається на увазі пропозиція створити спільну ППО у рамках СНД під егідою Москви.
Таким чином, вимальовується більш-менш позитивна картина загальної ситуації в Україні, яка характеризується достатнім рівнем стабільності як на внутрішньому, так і на зовнішньому рівні. Експерти зазначають, що наша країна може стати чи не найбезпечнішою та найстабільнішою в Європі. Але геополітичне розташування України в умовах війни США та їхніх союзників у Афганістані несе у собі й негативний наслідок. Дестабілізуючим чинником для України у найближчий місяць може стати поява афганських біженців, які намагатимуться проникнути у Західну Європу. В умовах відносної прозорості східних та закритості західних кордонів нелегальні мігранти, скоріше за все, осядуть на території України. На 40 000 біженців, які, за прогнозом фахівців у справах міграції, попросять надання офіційного статусу біженців, з українського бюджету доведеться виділяти значні кошти, що може викликати дестабілізацію економічної ситуації у країні. Крім цього, сам факт наявності на території України значної кількості нелегалів призведе до зростання злочинності, розповсюдження наркотиків, епідемічних хвороб.
Який же вихід із цієї ситуації? Закрити свої східні кодони та відкрити західні? Посилити контроль за східними кордонами України? Чи заявити ООН про неприйняття біженців до остаточного виділення Україні необхідних коштів? Мабуть, найбільш прийнятним для сьогоднішньої України залишився б варіант нейтралітету нашої держави на міжнародному рівні з жорсткими нормами міграційної політики та посиленими кордонами. Інакше Україна, яка є своєрідним мостом між Азією та Європою, може стати дестабілізуючим каменем у фундаменті загальноєвропейського дому. І навряд чи тоді міжнародна спільнота, ООН або ЄС нададуть нам допомогу. Просто буде запізно.
