Але економічне безладдя останнього десятиріччя, разом з відсутністю адекватної мережі із забезпечення соціальної безпеки в країнах, що розвиваються, породили страшне обурення проти глобалізації. Оскільки держави-учасники ВТО готуються до зустрічі в Катарі, то головною мішенню противників глобалізації стала ВТО. Їхня мета — «скоротити або потопити ВТО» — є помилковою.
ВТО, як і всі інші організації, має свої недоліки. Але головні заперечення не можуть бути адресовані самій ВТО. Завдання ВТО полягає в тому, щоб встановити основні правила міжнародної торгівлі, вона не призначена для досягнення інших соціальних цілей. Тому проблема насправді полягає не у ВТО, а у відсутностi таких же впливових і ефективних організацій, цілком призначених для досягнення цих самих соціальних цілей. Насправді, найголовніша проблема нинішнього світового порядку полягає в тому, що виробництво товарів особистого споживання превалює над соціальним розвитком, над забезпеченням суспільних благ.
І справа не тільки в тому, що ВТО не призначена для того, щоб займатися охороною навколишнього середовища, безпекою харчових продуктів, правами людини і правами осіб найманої праці. Просто її modus operandi (спосіб дії) не підходить для забезпечення суспільних благ. Сила ВТО полягає в її механізмі примусу виконання правил, який країни згодні прийняти, оскільки вони хочуть отримувати вигоду від торгівлі. Однак вони не хочуть приймати його в інших галузях. Чи можливо, щоб Китай (який має намір вступити до ВТО) погодився на застосування такого механізму щодо прав людини? Чи можуть тепер Сполучені Штати нести відповідальність за охорону навколишнього середовища?
Примусове введення в дію узгоджених правил не сприяє досягненню соціальних цілей, тому що у багатьох країн немає коштів, щоб забезпечити відповідність міжнародним стандартам. Замість того щоб у примусовому порядку домагатися відповідності вимогам ВТО, значно краще було б забезпечити ресурсами найбідніші країни, що дозволило б їм добровільно прийняти ці вимоги. Візьмемо дитячу працю. Замість введення в дію правила ВТО про заборону дитячої праці, потрібно надати кошти для забезпечення загальної початкової освіти. Після цього можна вимагати з тих, хто отримує допомогу, щоб вони викоренили дитячу працю за певні терміни. Такий підхід буде більш ефективним, ніж спроби примусити окремі країни підкоритися вимогам правил ВТО.
Далі, для того щоб брати до уваги обгрунтовані протести, необхідно внести значні зміни в правила ВТО. Певною мірою ВТО страждає від свого успіху. Вона є єдиною міжнародною організацією, правилам якої країни охоче підкоряються. Очевидно, що це робить ВТО дуже могутньою, оскільки її правила, спрямованi насамперед на лібералізацію торгівлі, претендують на старшинство над внутрішніми регулятивними нормами, спрямованими на забезпечення інших важливих соціальних цінностей.
Зміна «королівського» статусу ВТО має, на мою думку, відбуватися наступним чином. По-перше, якщо ми хочемо уникнути того, щоб національні інтереси виявилися на останньому місці, то порядок старшинства між законами ВТО і національними законами має бути змінений на зворотний. За нинішніх умов жодна країна не може ввести торгові санкції, щоб примусити іншу країну слідувати її стандартам, якщо продукт, що імпортується, фізично такий же, який виробляється в цій країні. Неможлива, наприклад, заборона на імпорт яловичини, яка отримується з використанням гормонів, якщо немає документів, що підтверджують відмінність такого продукту від яловичини, який виробляється всередині країни. Винятком є випадок, коли існує міжнародна угода, підписана обома країнами. Але такі угоди дуже складно укласти.
Я пропоную такий порядок переваг змінити на зворотний, тобто потрібно дозволити країнам вводити в дію свої власні, більш високі стандарти на імпортовані та виготовлені всередині країни товари, якщо тільки спонсорована ВТО група експертів не встановить, що такі внутрішні стандарти потрібно заборонити або що вони просто не потрібні. На відміну від існуючої системи, за якою країни з низькими стандартами з охорони праці або навколишнього середовища не мають жодних стимулів брати участь у переговорах з укладання міжнародних угод, що встановлюють більш високі стандарти, нове правило відновить рівновагу між торгівлею та іншими цінностями. Створюючи, таким чином, стимули для досягнення відповідних міжнародних угод.
По-друге, ВТО, можливо, вийшла за межі своїх повноважень, коли розпочала займатися питаннями з прав на інтелектуальну власність. Права на інтелектуальну власність допомогли перетворити науку в бізнес, а бізнес, звичайно ж, мотивується прибутком. Можна навести аргументи на користь того, що цей процес зайшов дуже далеко і створює перешкоду для вирішення важливих для світу, який розвивається, завдань. Сьогодні, наприклад, набагато більше грошей витрачається на розробку косметики, ніж на лікування хвороб.
Всебічне розв’язання цієї проблеми, яке вимагає створення нових стимулів для проведення досліджень з розробки ліків, необхідних країнам, що розвиваються, перебуває за межами можливостей ВТО. Але і ВТО повинна переглянути міру своєї участі в цьому процесі. Патенти і захист авторських прав необхідні, але такий захист є обмеженням для торгівлі. Наскільки ж виправдані такі обмеження? Розрахунки дають абсолютно різні результати для технологічно розвинених країн, що отримують прибуток від інноваційної діяльності (і наполягають на її захисті в межах ВТО і з її допомогою), і для менш розвинених країн, які повинні платити за використання нововведень. Менш розвинені в технологічному відношенні країни мають всі підстави обурюватися нинішньою позицією ВТО щодо пов’язаних з торговими аспектами прав на інтелектуальну власність.
По-третє, потрібно провести нові переговори з обмеження інвестицій у галузі торгівлі (TRIMs), з тим щоб передбачити в них певну підтримку для внутрішніх підприємств малого і середнього бізнесу. Угоди TRIMs розроблено таким чином, щоб забезпечити рівне ігрове поле для іноземних і внутрішніх підприємств. Але у світі, де капітал може вільно переміщуватися, це ігрове поле має значний крен на користь міжнародних інвесторів і багатонаціональних корпорацій. І цей зсув угоди TRIMs наділяють законним статусом і ще більш посилюють.
Країни часто пропонують транснаціональним компаніям податкові пільги та інші переваги, оскільки вони повинні конкурувати за залучення іноземних інвестицій. Концесії часто виходять за хабар. ВТО жодного разу не намагалася розглянути ці проблеми, і досі не існує ніяких правил, спрямованих проти такої діяльності транснаціональних корпорацій, що складають небезпеку для країн, в яких вони діють.
В угодах TRIMs не враховується, що це той самий випадок, коли потрібно заохочувати внутрішній середній і малий бізнес. Хоча кошти для такого місцевого бізнесу (мікрокредити і більш ефективне фінансування) повинні надаватися за межами ВТО, для забезпечення умов для такої підтримки місцевого бізнесу необхідно також змінити і торгові правила.
Протестуючі, які бажають «скоротити і потопити» ВТО, задушать курку, що несе золоті яйця. І хоч Заходу потрібно рішуче відкинути ці заклики, він, проте, повинен брати до уваги законну стурбованість критиків з приводу використання і розподілу цих «яєць».
