На даний час у Всесвітнього банку та Міжнародного валютного фонду немає «принципових претензій» до Києва, які б перешкодили виділенню ними чергових кредитів Україні, заявив у понеділок у Нью-Йорку голова Національного банку України Володимир Стельмах, який супроводжував прем’єр-міністра України Анатолія Кінаха під час робочого візиту до США. Голова НБУ, зокрема, відзначив, що має на увазі перспективу отримання Україною другої частини першого траншу кредиту з програмної системної позики Всесвітнього банку в розмірі $100 млн., надання якого заплановане на листопад.
Говорячи про причини, які все ж можуть перешкодити отриманню Києвом цих кредитів, В.Стельмах припустив, що мова може йти про невиконання Україною показників параметрів iз приватизації, у сфері електроенергетики, а також про проблеми з прийняттям держбюджету 2002.
Але, мабуть, Всесвітній банк міг би доповнити цей перелік ще однією позицією, оскільки саме напередодні візиту А.Кінаха до США вступив із його урядом в жорстку дискусію з приводу стану української банківської системи. Поштовхом для неї стала презентація проведеного та оприлюдненого банком дослідження «Україна: фінансовий сектор та економіка. Нові стратегічні цілі». За повідомленням Інтерфакс-Україна, представники банку вважають, що за 10 років незалежності в Україні не зроблені необхідні кроки для забезпечення довіри населення до українських банків. У той же час представники українського уряду звинувачують саме Всесвітній банк у підриванні довіри до банків. Так, віце-прем’єр Василь Роговий оцінив як «абсолютно некоректну» оцінку діяльності Укрексімбанку та Ощадбанку, а також Кабінету Міністрів, що прозвучала в ході презентації. Він назвав її «недопустимим втручанням у такі питання, бо це стосується, крім усього іншого, роботи комерційного банку, і цим, безумовно, завдається шкода репутації цього банку».
Нагадаємо, що презентація названого дослідження проходила минулого тижня в Києві, а потім у Дніпропетровську. Знаходячись там, керівник колективу авторів і редактор дослідження Алан Роу заявив: «Ми знаємо про те, що жителі України вже неодноразово стикалися з випадками втрати своїх банківських вкладів. Але українські органи влади так і не виробили загальних принципів роботи для суб’єктів цього сектора, не створили умов підзвітності, визначених вимог з капіталізації».
Треба сказати, що у Дніпропетровську «наставники» українського уряду iз Всесвітнього банку, зіткнувшись із різкою відповіддю, помітно пом’якшили тон дискусії, очевидно, усвідомивши, що трохи перегнули палицю. Про це свідчить і лист, отриманий редакцією від голови представництва Всесвітнього банку в Україні Грегорі Еджейчака. Саме він декількома днями раніше першим зробив заявку на початок дискусії, заявивши в Києві під час презентації дослідження «Україна: фінансовий сектор та економіка. Нові стратегічні цілі»: «Ощадбанк перебуває в дуже важкому стані, і, за всіма правилами, його слід би ліквідувати». У своєму листі пан Еджейчак не заперечує сказаного (адже цю фразу записав не лише кореспондент «Дня»), але при цьому стверджує, що в опублікованій у «Дні» статті «Наша «Україна» 2» (24 жовтня) його думка стосовно Ощадбанку була представлена некоректно. Дійсно, горезвісна політкоректність — це велике досягнення сучасної цивілізації, що іноді дозволяє уникати конфліктів. Але не можна не нагадати, що дотримуватися її повинні насамперед офіційні особи.
Проте своїм листом до редакції «Дня» пан Еджейчак повторив у більш м’якій формі те, про що йшлося у статті. Уточнена версія його думки виглядає так: «Ощадбанк дійсно знаходиться у складній фінансовій ситуації, яка є результатом рішень в радянському минулому, а також нещодавніх дій (наприклад, фінансування енергетичного сектору); Ощадбанк грає особливу роль у фінансовій системі країни (платіжній системі, збереженні вкладень широкої групи населення), і таким чином вимагає особливої уваги з боку уряду, що має бути враховано у майбутніх планах оздровлення Ощадбанку; експерти Всесвітнього банку допомагають уряду в пошуках найкращих рішень щодо проблеми Ощадбанку».
Позиція Всесвітнього банку має свою історію. Міжнародні фінансові організації з перших років незалежності України намагалися, коли коректно, а коли і прямо, вказати українському уряду на неефективність державних або так званих системних банків. Згадане дослідження також не залишає від них каменя на камені, приділяючи особливу увагу Ощадбанку: «З банком «Україна» тепер усе ясно — він банкрот, і органам банківського регулювання доводиться вирішувати проблеми, пов’язані з його ліквідацією. Але навіть якби кризи вдалося уникнути, цей банк не мав, як досі не має Ощадний банк, реальних можливостей для зростання активів на надійній основі в середній перспективі. Ощадний банк, який більш за все страждає від свавільного політичного втручання, може перетворитися в майбутньому на платіжного агента держави, а не в універсальний банк».
Дані висловлювання зроблені професіоналами і, мабуть, мають свої резони. Але теоретичні дискусії з банківської справи аж ніяк не обов’язково виносити на широку публіку. У цьому і полягає політкоректність. Нагадаємо, що особливо неприємно чути «пророцтва» керівництву Ощадбанку, яке відповідає перед державою та акціонерами за його фінансове здоров’я. «Поширювана інформація про критичну ситуацію в Державному Ощадному банку України (Ощадбанк, Київ) не відповідає реальному стану справ», заявила прес-служба банку і навела як підтвердження фінансові показники за останні 12 місяців: зростання чистих активів становило 60,8%, в тому числі доходних — 93,6%. Обсяг залучених коштів населення зріс на 54,2% — до 1736 млн. грн. Прибуток від операцій зріс за цей час з 2 млн. грн. до 67 млн. грн., а зростання доходів перевищило зростання витрат на 18,9%. Банк вважає, що поширювана негативна інформація про його діяльність «має явно замовний характер», спрямована на «дезорієнтацію людей, яка є надто шкідливою» і може дестабілізувати ситуацію на ринку банківських послуг України.
Звичайно, до «проблематизації» Ощадбанку зробив свій внесок уряд Ющенка-Тимошенко. Зробивши Ощадбанк банкіром вгрузлого в борги українського енергоринку, банку «навісили» ношу, що виявилася йому не під силу. Не без вказівки з боку уряду йому довелося надавати кредити на закупівлю палива генеруючим компаніям, які не мали на це власних коштів. Інші банки відмовилися брати участь у консорціумі з кредитування генкомпаній, і Ощадбанку довелося нести цей «хрест» самому. Президент пізніше доручив Кабінету Міністрів до 1 жовтня поточного року звільнити його від функцій уповноваженого банку з обслуговування рахунків енергоринку. Вжито й інших заходiв, спрямованих на оздоровлення банку. Нещодавно відбулося засідання знову створеної наглядової ради. На думку її члена Сергія Левочкіна, Ощадбанк був і залишається унікальним банком, у якого є значний потенціал. Це, з його слів, неодноразово підкреслював і Президент України, в той же час застерігаючи від ризикованих операцій і непродуманих дій.
Разом із тим, є ще одна версія причин цієї полеміки. Як повідомило «Дню» джерело в Нацбанку, «атака» Всесвітнього банку на Ощадний може бути зумовлена ще й тим, що в умовах зростаючої економіки України її банківський ринок стає більш привабливим для іноземних банків, які стикаються тут як iз певними обмеженнями з боку держави, так і з конкуренцією системних банків, що домінують на ринку. Саме для них, на думку експерта, в переддень візиту А.Кінаха до США намагався розчистити дорогу Всесвітній банк. І це загалом-то не так уже й погано. Адже іноземні інвестиції до банківської сфери України надто малі і становлять трохи більше $200 млн. Питання в тому, чи стане криза нашої банківської системи, яку неважко спровокувати «серійним падінням» банків, достатньою умовою для приходу сюди інвестицій із-за кордону? Проте серед версій існує й політична, згідно з якою метою антиощадбанківської акції було прагнення «попередити» деякі політичні сили, що начебто стоять за банком.
Доктор економічних наук, професор Олексій Плотніков, коментуючи ситуацію навколо Ощадбанку, сказав «Дню»: «Я не думаю, що в оцінці Всесвітнього банку є продумана політика. Там, швидше, надмірна деталiзація і навіть переоцінка своєї ролі в економічній трансформації України і спроба давати конкретні вказівки щодо комерційних структур. Тим самим Всесвітній банк певною мірою перейшов межу прийнятності. Я не хочу сказати, що це втручання, але це за межею необхідних економічних порад».
Президент Першої інвестиційної групи Борис Соболєв сказав «Дню», що неможливо публічно давати такі оцінки банкам, що є структуротворчими для України, тим більше — з вуст колег-банкірів. «Це не просто некоректно, а виглядає навіть деструктивно, оскільки може призвести до негативних наслідків у цьому банку. Про його хвороби нам відомо. Такі ж є і в інших... Але перетягнення на нього функцій, не властивих таким банкам, як це було під час обслуговування енергоринку, дезорганізує роботу. Тепер треба терміново створювати робочу групу, яка б визначила, як надалі розвивати Ощадбанк України, треба наймати професіоналів, які б могли підіймати державні банки».
