Теракти 11 вересня президент США Буш у першому ж зверненні до нації розцінив як напад на демократію. Після чого в багатьох країнах розгорнулася дискусія на тему «В якому світі ми відтепер живемо, і як можна одночасно побороти тероризм без обмеження демократичних прав».
Як свідчить практика останніх днів, відповіді на перше питання так і не знайдено, зате знайдено на друге. Тобто — неможливо. Принаймні, виходячи з практики багатьох останніх років. Власне, історія знає вже чимало випадків обмеження демократичних прав у різних країнах «старої демократії» в повоєнні роки. З різних причин — і боротьба з мафією, і військові перевороти або їх спроби, і тероризм, і фактично громадянські війни. Теперішня ситуація мало нагадує окремо взяті випадки не такої вже давньої історії. Оскільки там було відомо, з ким і як боротися, і який буде результат.
Суть нинішніх новацій — у тому, що вони здатні тільки посилити контроль держави над громадянами, що, безумовно, викличе сильне невдоволення щонайменше багатьох соціальних груп, які до цього просто не звикли і цінують власну свободу. Яка нібито й є фундаментом західної демократії. Але без відповіді залишиться дуже багато питань. Зокрема, що буде наступним кроком. Чи не йдеться про перші інстинктивні спроби західних суспільств до ізоляції. Чи дадуть ці, можливо, тимчасові, обмеження змогу спецслужбам спрацювати так, як це б від них вимагалося — тобто, визначити, хто розпочав війну, і довести її до переможного кінця, знищивши не стільки навіть виконавців, скільки систему, в якій ця війна стала можливою. Якою буде цiна, і чи готові люди її платити.
Це все знову нагадує про те, що світ не просто змінився. Світ не може більше будуватися на традиційних досі уявленнях. Терміново потрібними виявилися нові підходи, яких бракує. Добре, якщо якісь обмеження в демократичних правах виявляться найбільшою жертвою. Але все одно вони не вирішать проблеми.
І в будь-якому разі Сполучені Штати та Німеччину в цьому контексті було б дуже не варто брати за взірець. Хоча б тому, що вони вже знають, що таке свобода і чим та навіщо, заради якої мети вони жертвують. В Україні, наприклад, логічного пояснення того, що держава досі прагне контролювати все, просто немає.
Проте дилема — зберігати базові демократичні цінності або ж повністю перейти на воєнний стан заради знищення тероризму — у найближчі дні загрожує стати ще більш гострою. Можливо, все ж таки не зовсім варто намагатися побити невідомого досі ворога його ж зброєю.
