Коли 11 вересня терористи перейшли ті межі порядності, яких ніхто ніколи не наважувався порушити, і Сполученим Штатам довелося визнати, що проти них було здійснено воєнні дії, всі розуміли, що воєнна акція у відповідь неминуча. Як американець, я не можу не пишатися тим, що дії Америки у відповідь стримуються мудрістю і милосердям, що говориться про те, що атаки проти призвідників цього кошмару не є атаками проти ісламу або народу Афганістану, що скидаються вантажі з гуманітарною допомогою для тих, хто був змушений залишити свою домівку. Війна завжди жахлива, і ніякі просторікування про славу, такі характерні для минулих поколінь, не зможуть затушувати того факту, що люди будуть гинути, батьки стануть оплакувати своїх дітей, діти осиротіють. Як це завжди відбувається на війні, будуть невинні жертви, і ніхто не зможе запобігти цьому. Провина за це лежить на тих, хто міг цьому запобігти, якби не здійснив те, про що неможливо навіть говорити.
Вперше ідея про те, що війна допустима тільки, якщо вона ведеться в ім'я справедливості, виникла у древніх римлян. У сімнадцятому столітті Гуго Гроций додав до неї положення про те, що держави повинні спочатку випробувати мирні засоби і тільки потім посилати людей в бій. Але з тими, хто вирішив перетворити мирні літаки в камікадзе, убивши і себе, і тих, хто був на борту, ще близько п'яти тисяч людей в будівлях, в які вони врізалися, обговорювати, загалом- то, нічого. Американці та їхнi союзники чекали, доки не отримали достатньо доказів, щоб переконати тих, iз ким вони могли поділитися цією інформацією, що у них є незаперечні свідчення проти винуватця терористичних актів (деякі речі просто неможливо обнародувати, щоб не піддати небезпеці життя інших людей). Потім вони зажадали у афганського режиму талібів видати його, і, не отримавши позитивної відповіді, розпочали війну. Іноді війна — менше зло, ніж умиротворення, і в цьому випадку ми маємо справу з тим, що не підлягає ні умиротворенню, ні прощенню. Зараз убивці Нью- Йорка і Вашингтона (до речі, в Центрі світової торгівлі був дитячий садочок, вихованців якого також було холоднокровно вбито) оголосили священну війну Сполученим Штатам, їхнiм британським союзникам, Ізраїлю і усьому цивілізованому світу. Ніякі спекуляції з приводу невирішеної проблеми Палестини, де не все населення — мусульмани (деякі з фундаторів Палестинського національного руху були християнами; крім того, для всього світу пошук шляхів мирного співіснування палестинців і євреїв на Святій землі залишається найважливішим завданням) не можуть виправдати жорстокості, яка в будь-якому випадку не принесе нікому користі. Ім'я Господа довго було об'єктом аморальних спекуляцій з боку тих, хто користується ним у найбезбожнiших цілях. Коли понад півстоліття тому есесівці вбивали євреїв у газових камерах, на їхнiх пряжках також було вигравіювано «Got mit uns» — «З нами Бог». Безсумнівно, це той самий бог, до якого волає бен Ладен у своїй священній війні проти всього, що дороге цивілізованому людству.
