Елла ЛІБАНОВА , завідуюча відділом досліджень людського розвитку ради з вивчення виробничих сил НАНУ
— Для того, щоб бюджет мав соціальну спрямованість, сформувати відповідним чином його витратну частину мало. Необхідно, щонайменше, здiйснити розумну соціальну політику. У нас, на жаль, вона реалізовується за принципом — «Дати гроші найбіднішим, щоб вони не померли з голоду». Такий підхід до соціальної політики загалом, на мій погляд, принципово неправильний. Я вважаю, що вона, передусім, повинна бути спрямована на підвищення життєвого рівня всіх громадян нашої країни. Для цього сам бюджет повинен наповнюватися за соціальним принципом з відповідними змінами в оподаткуванні, пенсійному законодавстві, системі оплати праці й т. д. Якщо всі ці норми будуть дотримані й цих 52% бюджетних коштів, направлених на соціальні програми, вистачить, то можна буде стверджувати, що бюджет дійсно має соціальну спрямованість. А так ці гроші на забезпечення незаможних забирають у того ж населення. У мене безліч претензій до такої політики.
Щодо малозабезпеченої частини населення, то критичної оцінки заслуговує наша національна ганьба — неоподатковуваний мінімум. Його варто або ліквідувати, або ж, що, очевидно, є кращим, — підняти до рівня межі бідності.
Дем’ян БОГИНЯ , доктор економічних наук, керівник відділення економіки праці, демографії та рівня життя Інституту економіки НАН України:
— Я думаю, що бюджет наступного року може бути більш соціально направленим, ніж бюджети поточного та попередніх років. Про це можна говорити, якщо брати до уваги те, що економіка у нас дещо стабілізувалася: було зібрано непоганий урожай, визначені соціальні орієнтири та пріоритети. У той же час, я, наприклад, не бачу нічого конкретного у програмі з подолання бідності. Вона дає тільки певні віхи, при цьому не орієнтуючись на всі верстви населення. Справа у тому, що мало орієнтуватися на допомогу найбіднішим верствам населення, необхідно ще й поступово вирівнювати, зменшувати поляризацію між різними соціальними групами, які виникли в суспільстві. Саме це може призвести до зниження напруженості у суспільстві. А в умовах поляризації, коли одні отримують пенсію менше 50 грн., а інші платять податки біля 500 тис. грн., не можна говорити про жоден соціально орієнтований бюджет. Крім того, існує ряд «хронічних» проблем: диференціації в оплаті праці, заборгованості iз зарплат за якими, не дивлячись на оптимістичні доповіді, досі не розрахувалися. Бюджет наступного року не може бути повністю орієнтованим вже через те, що по-колишньому гостро стоять питання щодо забезпечення охорони праці, виплат чорнобильцям, потерпілим на шахтах, їхнiм сім’ям. Все це гроші, які не можна взяти та забрати у тих, у кого їх більше, необхідно створити реально діючі економічні механізми наповнення бюджету.
Володимир РАБОДЖІ , народний депутат України, член комітету Верховної Ради з питань соціальної політики і праці
— Якщо порівнювати проект бюджету-2002 з бюджетом минулого року, то, потрібно відзначити, що частка соціальних витрат вільного бюджету виросла на 1%. Таким чином, формально новий бюджет можна з повною впевненістю назвати більш соціальним. Одночасно практичний вияв цього буде залежати від ряду інших чинників. Зокрема, рівень запланованої новим бюджетом інфляції становить 11% (проти 3% інфляції поточного року). Крім того, ст. 48 законопроекту припиняє дію ряду соціальних пільг (право на безкоштовну установку телефонів пенсіонерам, надання їм безкоштовних путівок до санаторіїв, а також фінансова компенсація у разі відмови від такої путівки і т.п. На все це пропонується накласти мораторій. Загалом, у проекті бюджету 9 таких пунктів. Ймовірно, що саме обговорення цих пунктiв викличе дискусії в Парламенті. Проте, у проекті бюджету-2002 пропонується вдвічі збільшити стипендії студентам вузів та профтехучилищ, підвищено рівень мінімальної зарплати і т.д. У цілому, виходячи з чинних економічних реалій бюджет-2002 є соціальним, наскільки це можливо.
