Учора розпочався триденний офіційний візит українського Президента Леоніда Кучми до Казахстану. Офіційна інформаця про наповнення поїздки досить скупа. За інформацією Міністерства закордонних справ України, українсько-казахстанський самміт має завершитися підписанням спільної заяви двох президентів, угодою між урядами країн про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту та вчені звання; угодою між податківцями про взаємодію і обмін інформацією в галузі контролю над виробництвом етилового спирту та алкогольної продукції; угодою між управлінням Державної охорони України та Службою охорони президента Республіки Казахстан про співробітництво і взаємодію.
Очевидно, що візит Кучми матиме політичну складову — передусім, обговорення можливої співпраці у боротьбі з міжнародним тероризмом. До речі, Назарбаєв заявляв, що Казахстан сприятиме акції США всіма засобами. Крім того, припускається, що обговорюватиметься можливість залучення України до Євразійського економічного співтовариства як спостерігача.
Утiм, казахський посол в Україні Равіль Чердабаєв перед поїздкою українського лідера перерахував набагато більше «точок дотику» у відносинах між нашими країнами і, здається, важливіших, ніж контроль за продукуванням спирту. Зокрема, Чердабаєв тиждень тому був переконаний, що під час візиту буде підписано угоду у сфері розвитку нафтогазового сектору, аграрної галузі, освоєння космосу, закупівлі казахської нафти. Проте жодне з цих питань, принаймні в офіційних анонсах не зазначене. Щоправда, можна припустити, що згадані послом сфери кооперації вже не вимагають документального оформлення, оскільки між Києвом та Астаною існує і без того досить пристойний договірний «доробок». На сьогодні він нараховує більше вісімдесяти двосторонніх документів, у тому числі — і в галузях, перерахованих послом.
Україна та Казахстан намагаються втiлити задуми абсолютно різних масштабів: від спільного виробництва комбайнів до співпраці в космічній сфері. При цьому слід врахувати, що ніхто в Казахстані на Україну не чекає з розпростертими обіймами. Києву доводиться далеко не на рівних змагатися за казахський ринок iз потужними західними компаніями, доводиться й програвати. За рівнем закордонних інвестицій на душу населення Казахстан посідає одне з перших місць у СНД (переважно у нафтогазовий сектор). Чимало транснаціональних компаній представлено в країні власними офісами. Астана має всі підстави втілити досить давню хоч і претензійну мрію стати фінансовим, бізнесовим центром у центральноазійському регіоні.
Україна не раз демонструвала свою зацікавленість в казахській нафті та газу. За обсягами поставок нафти в Україну Казахстан посідає друге місце після Росії. За вісім місяців цього року до України поставили 2,1 млн. тонн казахської нафти, що удвічі менше за обсяги імпорту російської нафти. Казахстан у свою чергу кровно зацікавлений в українській нафтопереробці. Казахська національна нафтогазова компанія «Казахойл» володіє 60-відсотковим пакетом акцій третього за величиною нафтопереробного заводу в Україні ВАТ «Херсоннафтопереробка». Проблеми, які було виникли у нового власника з попередніми, а згодом зі збутом готової продукції на українському ринку, зараз нібито минули. Наразі розглядається можливість участі України в освоєнні нафтогазових родовищ на казахському шельфі Каспійського моря. НАК «Нафтогаз України» раніше повідомляв про те, що по дві нафтогазові ділянки на своїй території готові виділити Україні Туркменістан та Узбекистан. Чому не досягти такої ж домовленості з Астаною? Тим більше, що українське керівництво, хоч поки що і безуспішно, намагається реалізувати нафтовий проект Одеса — Броди, який без каспійської нафти «і ні туди, і ні сюди». Деякі українські спеціалісти між тим забігають трохи наперед, говорячи про «трубопровідну» співпрацю Казахстану та України. Йдеться про можливість використання для транзиту казахської нафти трубопроводу Одеса — Броди. Між тим основну частину свого нафтового експорту Казахстан спрямовує нафтопроводом Тенгіз — Новоросійськ і досі не мав наміру відмовлятися від цього шляху в якості головного.
Власникам казахського нафтопроводу може виявитися куди вигіднішою співпраця з Болгарією, яка також працює над спорудженням нафтових гілок до Західної Європи. Крім того, досі невідомо, чи піде польська сторона на продовження нафтового проводу від Бродів до Гданська, отож — чи буде реалізовано український вихід нафти на західноєвропейський простір? Багато що залежить від того, чи буде створено міжнародний консорціум і на яких підставах.
Досить прибутковою обіцяє бути спільна участь України, Росії та Казахстану у конверсійній програмі «Дніпро». Проект полягає в модернізації та комерційному запуску супутників iз допомогою конверсійної ракети- носія «Дніпро», створеної на базі міжконтинентальної балістичної ракети РС-20. На території Казахстану розташований космодром «Байконур», який використовується в рамках реалізації космічних програм України та Росії. Ракету РС-20 розроблено і виготовлено українськими підприємствами ГКБ «Південне» та «Південмаш», вона знаходилась на озброєнні ракетних військ стратегічного призначення Росії. На сьогодні категорія РС-20 нараховує майже 150 ракет, які, згідно iз міжнародними договорами, мають бути зняті з озброєння до 1 січня 2007 року. Водночас ці ж договори дозволяють не знищувати тяжкі міжконтинентальні балістичні ракети, а переоснащувати їх у космічні носії, що є вигідним і для Росії, і для України, і для Казахстану. Знищення однiєї такої ракети коштує до $200 тис., переоснащення ж хоч і потребує додаткових фінансових затрат, але вони цілком покриваються після комерційного використання ракетоносія.
На поточний рік Казахстан запланував виготовлення десяти зернозбиральних комбайнів «Нан» (казахською мовою означає хліб), сконструйованих на основі українського «Лану», адаптованих до умов Казахстану, а також 300 жаток. Загальна вартість комплектуючих, поставлених українською стороною, згідно з планами, складає $3,4 млн. Шквал критики, який з’явився у казахській пресі на адресу «Нан»-«Лан», показав, наскільки небажаним є просування української техніки в Казахстані для конкурентів. Попри це вісім комбайнів таки було виготовлено і вони чудово пройшли випробування на цьогорічних жнивах.
ДО РЕЧІ
«Нинішній стан торговельно-економічної співпраці між Україною і Казахстаном не може не радувати», — сказав Леонід Кучма в інтерв’ю газеті «Казахстанська правда» напередодні його візиту до Астани. «Об’єктивним свідченням зміцнення і розширення співпраці є стала, починаючи з другої половини 1999 року, тенденція збільшення обсягу двосторонньої торгівлі», — відзначив український лідер. Так у першому півріччі нинішнього року обсяг товарообігу в порівнянні з відповідним періодом 2000 року виріс більше ніж у два рази і склав близько $400 млн. За словами Кучми, Україна розраховує на те, що казахські нафтопереробні компанії стануть членами міжнародного консорціуму, що створюється для експлуатації нафтопроводу «Одеса — Броди». Кучма також відзначив можливості для співпраці в ядерній енергетиці. Обнадійливою ознакою розвитку двосторонніх економічних зв’язків Кучма назвав перехід від простих форм торгівлі до інтеграції виробництв.
