Формальне протистояння

Згідно зі статистикою, порівняно з радянськими часами кількість членів профспілок знизилася приблизно на третину, а самі профспілки дещо реорганізувалася. Поряд із традиційними, що об’єднують у своїх лавах і роботодавців, і найманих робітників, виникли «альтернативні», які складаються тільки з найманих робітників, що дозволяє їм також виступати як стороні соціально-трудових відносин. Крім того, хоч як це парадоксально, виникають професійні спілки молоді та жінок. Але, незважаючи на такі новини, діяльність їхня, як і раніше, залишається в тіні, що підтверджують результати соціологічного дослідження, проведеного Українським центром економічних політичних досліджень імені О.Разумкова (УЦЕПД). Переважаюча кількість респондентів оцінила діяльність профспілок як незадовільну (57,2%), також 60,8% опитаних вважають, що захисту економічних інтересів працівників профспілки приділяють недостатньо уваги. Такий стан справ пояснює аналітичну доповідь «Профспілковий рух в Україні: становище, проблеми і перспективи», яку підготував УЦЕПД. Причиною цьому, як виявилося, є законодавче обмеження діяльності профспілок. Незважаючи на те, що загалом «профспілкове» законодавство експерти розцінюють як досить прогресивне і таке, що відповідає нормам міжнародного права, у ньому не відрегульовано механізми реалізації соціального партнерства профспілок та їхніх прав у разi приватизації підприємств, їхньої реструктуризації і банкрутства. А також, по суті, профспілки позбавлено права законодавчої ініціативи і контролю за дотриманням трудового законодавства, що, на думку авторів, свідчить про те, що держава не зацікавлена у становленні потужного профспілкового руху в Україні. Чималу роль на «круглому столі» його учасники приділили участі профспілок у передвиборних перегонах 2002 року. Останнім часом намітилася тенденція переходу профспілок від політичної нейтральності до активної участі їх у політичному житті країни. І незважаючи на те, що досвід попередніх виборів був для них не дуже вдалим, на тих, що мають бути, профспілки збираються всерйоз заявити про себе. Як каже лідер профспілки Київського метрополітену Віктор Дітковський, гіркий досвід виборів 1998 року підштовхнув Федерацію профспілок України (ФПУ), щоб змінити свою тактику. Він упевнений у необхідності співробітництва профспілок з політичними партіями, що вже «виявили себе у справі захисту інтересів трудящих». Подібної думки дотримується й лідер Федерації профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва України Наталя Кожевіна. На її погляд, майбутня виборча кампанія буде, порівняно з попередньою, більш гострою і більш прагматичною. «Необхідна політична сила, яка б консолідувала суспільство, тому я сподіваюся на блокування політичних партій і профспілок», — каже Н.Кожевіна. Та все ж, оцінюючи нинішню ситуацію, очевидно, що за 10 років незалежності українським профспілкам не вдалося виконати свій прямий обов’язок — захистити соціально- економічні інтереси найманих працівників. Це засвідчують дані Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — предмет 92,7% від усіх судових позовів, пов’язаних з питаннями трудових відносин, — виплата боргів по зарплаті.