— У чому полягає, на ваш погляд, основна відмінність ТБ незалежної України від ТБ УРСР? Чи повною мірою виконує воно свої функції — інформаційну, просвітницьку та розважальну? Який, на ваш погляд, його ступінь залежності від держави?
Микола ВЕРЕСЕНЬ, «1+1»:
— По-перше, тоді ТБ було одне, незважаючи на три програми, а нині телебачення багато і воно майже різне. По-друге, ТБ стало меншою мірою менторським, дидактичним, хоча більшою мірою, як хотілось би. По-третє, воно все- таки об’ємно відображає те, що відбувається, за винятком, мабуть, Першого національного каналу, який найменшою мірою відрізняється від телебачення УРСР, з його «ріллею», «заводами», «успіхами», «листами трудящих» і «поздоровленнями керівників країни». У другому питанні на першому місці — інформаційна функція, а на останньому — розважальна. Але, напевно, мають бути канали, на яких усе навпаки, хоч інформаційна складова українського ТБ найбільш багатостраждальна, оскільки прозора інформація є досі головною небезпекою для держави, до речі, як було це в УРСР та СРСР. Тобто інформаційна функція недовиконується, розважальна перевиконується, просвітницька залежить від просвітників. Це нагадує останні роки життя і діяльності Ніколає Чаушеску в Румунії, коли було багато музики, не було ніякої інформації і було дуже багато просвітницької пропаганди. А залежність політичних новин на ТБ до певної міри є тотальною. Неполітичні новини відносно вільні. Решта залежить від смаків високих чиновників і тих, кого називають олігархами, тобто тих, що володіє телебаченням (хоча нерідко це одні і ті ж люди). Взагалі, залежність телебачення від держави все ще значна, але вже не критично визначальна, за винятком, знову-таки, політики.
Влад РЯШИН, керівник телеканалу «Інтер»:
— На мій погляд, основна відмінність полягає у тому, що телебачення УРСР залежало від бюджетного фінансування і було ідеологічним інструментом тієї держави. Практично жодним чином не залежало від реклами і від реального рейтингу, а фактично — від глядача. Проте, за великим рахунком, телевізійників це не дуже й хвилювало — вони виконували конкретне ідеологічне замовлення. Звідси — безліч різноманітних публіцистичних проектів.
Зовсім інший підхід сформувався сьогодні на комерційних телеканалах. Вони, як відомо, живуть за рахунок реклами. Рекламу ж розміщують тільки у проектах з високим рейтингом. Це примушує цілком по-іншому ставитися до своєї праці журналістів, телевізійників, дозволяє вносити корективи і вдосконалювати програмний продукт.
Олександр БЄЛОВ, журналіст, СТБ:
— За останні десять років телевізійні технології просунулися далеко вперед, тому головна відмінність між ТБ УРСР і нинішнім ТБ — це технічна оснащеність. У ті роки важко було уявити, що ТБ УРСР бачать в Європі, сьогодні ж наші співвітчизники фактично в усіх європейських країнах мають можливість дивитися і з великим задоволенням дивляться Українське телебачення через супутник СТБ. Як журналісту, мені трохи образливо, що техніка стоїть на першому місці, проте, на жаль, такими є реалії нашого життя. Однак телевізійні журналісти також не стоять на місці. За ці десять років сформувалася високопрофесійна команда саме українських тележурналістів, і програми, які готують мої колеги, я б сміливо порівнював із деякими європейськими.
Змінилися нині і функції телебачення. Усе диктує ринок, а він сьогодні вимагає якісного та об’єктивного інформаційного мовлення, добротного кінопоказу і розважальних програм. Звичайно, погано, що з екранів зникли цікаві просвітницькі програми, але я впевнений, що найближчим часом вони будуть запитані. Усе залежить від фінансового благополуччя нашого суспільства, нашої країни.
Радує те, що за десять років незалежності Українське телебачення позбулося опіки держави (за винятком державного ТБ). Однак ще зарано вести мову про цілковиту незалежність телебачення, та й преси загалом. На жаль, пряма залежність від держави змінилася залежністю від тих, для кого на сьогодні ТБ — це спосіб маніпулювання громадською думкою. Проте сьогоднішній глядач дуже тонко відчуває, де правда, а де брехня, що підноситься йому як правда. І це радує. Адже ми працюємо для Його Величності Глядача.
Данило ЯНЕВСЬКИЙ, ведучий телегри «Перший мільйон» на каналі «1+1»:
— Основна відмінність за визначенням полягає у тому, що в сучасній Україні ТБ існує, а в УРСР його не існувало — якщо розуміти під телебаченням аудіовізуальний засіб, що знайомить людину із зовнішнім світом. Іншими словами, в УРСР — аж до 1991 р. включно — існував тільки і виключно аудіовізуальний засіб, основним завданням якого було недопущення глядача до участі в сучасних йому, глядачеві, інформаційних потоках.
Але міра залежності ТБ від держави надмірна, тому що живемо за глибоко радянською і, отже, поганою Конституцією 1996 р., у якій дуже багато прав у держави і дуже мало прав у телеглядачів. А саме вони у всьому світі і є носіями політичної і економічної свободи, незалежності та пов’язаної з ними відповідальності за своє життя.
