У 1922 роцi вождь пролетарiату пише наркому юстицiї РРФСР у зв’язку с проектом Кримiнального кодексу:
«Суд должен не устранять террор ...а обосновать и узаконить... Формулировать надо как можно шире...»
I пропонує карати на смерть за «пропаганду или агитацию, или участие в организации, или содействие организациям в направлении помощи международной буржуазии », у тому числi осiб, лише «способных содействовать» (!) таким органiзацiям.
Але минуло майже 80 рокiв. У нас демократiя i правова держава. То що ж наказує Кримiнальний кодекс України зразка 2001 року? «Стаття 176. Порушення авторського права i сумiжних прав.
1. Незаконне відтворення,розповсюдження творів науки, мистецтва, комп’ютерних програм i баз даних, а також інше використання чужих творів,(курсив авт.) комп’ютерних програм i баз даних, об’єктiв сумiжних прав без дозволу осiб, якi мають авторське право або сумiжнi права (курсив авт.) , якщо цi дiї завдали матерiальної шкоди у великому розмiрi, — караються штрафом вiд ста до чотирьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, з конфiскацiєю...
2. Тi самi дiї, якщо вони вчиненi повторно або завдали матерiальної шкоди в особливо великому розмiрi, — караються штрафом.., або позбавленням волi на той самий строк (2 роки. — Авт. ), з конфiскацiєю...»
Далi — визначення понять великого i особливо великого розмiру шкоди стосовно вартостi носiїв iнформацiї (курсив авт.) i вартостi незаконної продукцiї.
Вочевидь, наведена формула кримiнального злочину дозволяє безмежно довiльне тлумачення, тому що вона істотно ширше чинного Закону України «Про авторське право і суміжні права». Адже там зазначено, що «Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки». Але новий Кримiнальний кодекс таким обмеженням не страждає. Будь-яка газета, книжка, комп’ютерна програма тощо може бути чи є об’єктом права. Звiдси — шалений простiр для зловживань владою, для знущань над обiдраними власниками старезних персоналок. Наприклад, хтось сяде на дорогу з книжкою з гарною палiтуркою. Пiдійде мiлiцiя, складе протокол про «iнше використання (показ) власником книги чужого твору без дозволу автора і за умови великої вартості носія інформації (книжки)». I буде штраф за вироком суду — з конфіскацією книжки та іншого майна. Божевілля? Але досить наближено до букви закону! Спитайте, скільки співвітчизників недавно побували в «зоні» за розрахунки доларами готівкою? Про це і в газетах писали. У редакцiю недолугої газети прийде мiлiцiя i вилучить системнi блоки усiх комп’ютерiв з подальшою конфiскацiєю — нема довiдок з печатками вiд пана Гейтса. Те ж саме вона зробить з науковцем, що працює в iнститутi НАНУ і чимось недогодив «недоторканним». З викладачем університету. І так далі. Спочатку підозрюваний сяде у слідчий изолятор, потім будуть добувати докази. Якщо треба, знайдуться додаткові піратські копії у вінчестері. Скажете, фантазiя, маячня? На жаль, наша судова i мiлiцейська практика поки що не спростовує такi — тепер майже грунтовнi — побоювання. Адже наш парк комп’ютерiв здебільш «поза законом» — саме за таким принципом у нас вони повсюдно впровадилися. I де взяти сьогодні їхнiм давнім користувачам, особливо працiвникам науки i освiти, ті самі мiльйони доларiв, щоб знову купити вже ліцензійні програми «Майкрософта»?
Зазначена формула кримiнального злочину — вiдчутне застереження «незручним» журналiстам, кийок — неначе й законний — над словом, наукою i освiтою України.
Однак з халепи можна виплутатися. Навіть кількома, хоч й незручними, шляхами. По- перше, це перехід на безкоштовні програмні продукти. По- друге, не тримати на дорогому вінчестері «Майкрософт», а обмежитись спеціальним системним диском CD. Знайдуться й інші хитрощі.
І все ж, термін охорони саме кримінальним законом авторського права на використання комп’ютерних програм і баз даних необхідно істотно обмежити — не більше трьох років. Це відповідає строку позовної давності за цивільним законодавством. Також потребують розумного обмеження строки захисту як кримiнальним, так і цивільним законодавством iнших об’єктiв авторського права. Існуючий строк (70 років після смерті автора) «автоматичного» захисту — без спеціальної реєстрації і сплати відповідних внесків — доцільний лише щодо визначних, «вічних» творів мистецтва.
Що стосується комп’ютерних програм, то строк захисту авторських прав навіть цивільним законодавством має бути не більше трьох-п’яти років після створення наступної версії або замінника програми, що охороняється законом. Вiдповiднi поправки слід внести до Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Також обов’язково внести у статтю Кримінального кодексу України істотну поправку. Насамперед, про незалежність авторського права і права власності на об’єкт, в якому втілено твір автора. І тому розділити вартість носія інформації — це може бути чи дешева дискета, чи дорогий жорсткий диск, — і вартість інформації, що там міститься. На мою думку, наче логічно обгрунтоване кримінальне переслідування незаконного користування (комерційне копіювання та комерційне розповсюдження — інша справа!) програмними продуктами і базами даних, особливо явно застарілими, у нашій економічній ситуації та при нашій ментальності призведе до наслідків, прямо протилежних тим, які очікувались законодавцем: до надзвичайного росту тіньових прибутків комп’ютерних «піратів» (щось подібне вже було в Америці в часи «сухого закону») та ще більшого збіднення суспільства. Виникне додатковий тіньовий ринок спеціальних («універсальних») дисків CD — для незастосування програм «Майкрософту» у вінчестерах. Та й самому «Майкрософту» на просторах колишнього СРСР не завадило б впровадити гнучкішу і толерантну цінову політику, підтримавши її широким інформуванням потенційних покупців. У тому числі — істотно зменшити ціни на застарілі програми, а також застосувати пільгові ціни для деяких категорій користувачів, наприклад, працівників науки, освіти, неприбуткових громадських організацій тощо. Шановнi обранцi, народнi депутати у Верховнiй Радi України! Хоч почитайте закони, за які проголосували, подумайте! Чи створено у нас умови для їхньої справедливої і доцільної — в інтересах суспільства України — реалiзацiї? Чи краще негайно його переглянути?
