Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Змова мовчання

7 серпня, 2001 - 00:00

Сьогодні минув місяць від трагічної смерті директора телекомпанії «ТОР» міста Слов’янська Ігоря Александрова. Незважаючи на те, що останнім часом у центральних ЗМІ, зокрема й у «Дні», з’явилося багато публікацій з версіями про причини замаху на тележурналіста, в цій справі залишається більше запитань, ніж відповідей. Правоохоронні органи вважають за краще зберігати мовчання з приводу цих матеріалів, миттєво реагуючи при цьому на куди менш значні проблеми. Першого серпня «День» подав офіційний запит на ім’я Генерального прокурора України з проханням повідомити про хід розслідування справи І.Александрова. Учора «Дню» в Генпрокуратурі пояснили, що запит у даний момент знаходиться «на доповіді в начальства». Про те, якою буде відповідь, пообіцяли повідомити додатково і порадили звернутися до прес-центру прокуратури.

У прес-центрі конкретної інформації щодо розслідування цієї справи «Дню» нічого не змогли повідомити. У центрі ж зв’язків iз громадськістю МВС України нам люб’язно порекомендували звернутися до своїх колег у Донецьку, які, в свою чергу, переадресували нас до прес-центру обласної прокуратури, в якого... також не виявилося ніякої свіжої інформації, крім того, що слідча група продовжує свою роботу.

Головний же редактор «ТОРу» Тетяна Певень повідомила вчора «День», що викривальні журналістські матеріали центральної преси не мали жодного резонансу в Слов’янську. «В нас, як і раніше, немає жодної інформації про якісь результати слідства, — повідомила вона. — Нас, співробітників Ігоря Олександровича, продовжують уже невідомо по якому колу допитувати. Складається враження, ніби слідство зайшло в глухий кут».

Через місяць після смерті людини, яка намагалася розірвати замкнене інформаційне коло й майже за рік після початку «гонгадзегейту», що продемонстрував непрофесіоналізм роботи українських правоохоронних відомств, — у представників ЗМІ, як і раніше, немає ніякої можливості одержати хоч якусь інформацію. Крім тієї, що Генеральний прокурор України й міністр внутрішніх справ перебувають у відпустці.

Поки справа Александрова дедалі більше набуває рис такої, що розкрити неможливо, правоохоронні органи відзначаються на іншому поприщі. Вчора кримська асоціація вільних журналістів висловила обурення «у зв’язку з арештом, побиттям і засудженням» у Севастополі редактора газети «Мелитопольские ведомости» Євгена Рибки. Як повідомила «День» Юлія Рибка, дружина журналіста, 28 липня — в день, коли на святкування Дня Військово-морського флоту Росії до міста прибули президенти України і Росії, на місцевому автовокзалі Євген Рибка потерпів від нападу невідомих людей у цивiльному, його було побито, а потім доставлено до приміщення УВС Севастополя. Дружина і син журналіста протягом кількох годин нічого не знали про його долю. Єдиною провиною журналіста, як виявилося, були коротка стрижка й напис на його футболці, що не сподобалося «правоохоронцям», бо буцімто говорило про його зв’язок iз неонацистами. (Як пояснила «Дню» дружина Євгена, напис на футболцi був назвою фестивалю татуювань у штаті Індіана). «Вартові порядку» визнали недостатніми пред’явлення журналістом свого посвідчення, пояснення його дружини, телефонні дзвінки до міліції його колег. Бiльше шести годин його допитували, а потім посадили до камери в Нахiмовському РВВС. Наступного дня журналіста вже судили «за опір міліції», не допустивши до залу засідань друзів і колег- журналістів. Суд звільнив Євгена Рибку з-під варти, винісши «попередження». Асоціація вимагає від Міністерства внутрішніх справ України провести розслідування й покарати тих, хто, «перевищуючи свої службові повноваження, дозволив пряме знущання над мелiтопольським журналістом».

Пiдготували Олександра ЛАВРIНЕНКО, «День», Володимир ДЕНИСЕНКО
Газета: