Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Дайте лікареві можливість лікувати

14 липня, 2001 - 00:00


Опублікований сьогодні лист інженера із Запоріжжя Олександра Донченка, як і листи інших читачів, примушує нас знову звернутися до проблем вітчизняної медицини. Стаючи час від часу пацієнтами медичних установ, ми скаржимося на якість лікування, неуважність лікарів, необхідність самим платити практично за все. Але при цьому мало замислюємося, що лікарям також важко: мізерне фінансування, паперова рутина, що забирає багато часу, нескінченні перевірки та акредитації залишають лікареві мало часу й можливостей лікувати хворих. Зрозуміло, що наша охорона здоров’я, перебуваючи у стані перманентної кризи, гостро потребує реформ. Необхідно, висловлюючись мовою медиків, правильно поставити діагноз і призначити лікування. Саме про можливі шляхи реформування сфери ми запрошуємо висловитися медиків, експертів та наших читачів.

Я ніколи не писав у газети, не вірив раніше, що від цього буде користь. Зараз пишу від відчаю за свою дружину.

Вона — лікар, дільничний терапевт, 25 років працює на одній дільниці. Працювати лікарем їй подобається, це мовби її доля, вона відмінний діагностик. Її люблять на дільниці і знає вже не одне покоління. Але останнім часом у мене серце кров’ю обливається, коли я слухаю, як дільничним лікарям не дають працювати ті, хто повинен допомагати, полегшувати їх роботу. Часто вона приходить і плаче вдома, минулого року в неї був мікроінсульт. Керівники вiддiлiв охорони здоров’я — міських, обласних, міністерства — закидали дільничних лікарів паперовою роботою. Акредитації для поліклінік якісь вигадали, через які тільки витрачається здоров’я у лікарів. Ну, приїхала комісія, тремтіла вся поліклініка. Комісія поїхала, випивши і поївши за рахунок жебрацької зарплати лікарів, — і все. Результат — втрата здоров’я та грошей. Ну, присвоїли поліклініці якийсь рівень, і що? А скільки нервів, про хворих тимчасово забули. Медицина — це охорона здоров’я, це робота для народу. А у нас через паперову тяганину нікому лікувати. На практиці це так. У дільничого лікаря, крім так званого паспорта дільниці, який щороку заводиться новий, ще багато журналів: книга пенсіонерів, книга артеріального тиску, книга молочних залоз і т.п. Кількість книг, журналів, графіків, таблиць усе збільшується, а коли лікувати хворих? Дружина говорить: «Слухаєш хворого — тут забігає завідуюча, терміново таку-то цифру дай. Кидаєш людину, шукаєш цю цифру».

Лікарям платять зарплату нижчу за прожитковий мінімум, вони повноцінно не можуть харчуватися, а отже, повільно втрачають здоров’я.

Я би хотів запропонувати наступне. Дільничні лікарі, які пропрацювали більше 20 років, отримували б посвідчення приватного підприємця та ліцензію на основі диплому й стажу роботи дільничним лікарем (причому автоматично, а не за рішенням комісії, яка буде «видавлювати» за це гроші).

Потім лікар укладає договір з поліклінікою на обслуговування своїх хворих рентгеном, лабораторією і вузькими спеціалістами та орендує кабінет для роботи.

Далі — укласти з бажаючими договори на медичне обслуговування й лікування. Хто лікував добре — у тих набереться більше бажаючих. І молоді лікарі будуть намагатися працювати добре, щоб у майбутньому і у них було більше пацієнтів. Тоді в лікаря будуть гроші заплатити поліклініці, медсестрі, купити собі комп’ютер, кардіограф і т. iн. Близько половину лікарів-дільничих треба перевести на договори, а молоді лікарі поки нехай будуть на державному забезпеченні: незаможних будуть лікувати, їм можна і зарплату рази в два збільшити. Чому б це не зробити? Адже виграють усі.

Олександр ДОНЧЕНКО, Запоріжжя
Газета: 
Рубрика: