Чотири нардепи на чолі з лідером фракції «Батьківщина» 15 червня, як уже повідомила газета «День», під прикриттям судового виконавця по-більшовицькому взяли, а точніше повернули, дніпропетровський Південкомбанк. Того ж дня, однак, на півтори години пізніше в Дніпропетровську, в іншому приміщенні, відбулися збори акціонерів цього банку, які протистоять «Батьківщині». Це, однак, не має великого значення, бо з їхніми рішеннями поки що ніхто не рахується.
Нагадаємо, що в часи розквіту корпорації ЄЕСУ її глава Юлія Тимошенко (згодом віце-прем’єр уряду Віктора Ющенка) не без задоволення рекламувала фінансову основу своєї імперії — банки «Слов’янський» та Південкомбанк. Славної пам’яті «Слов’янський», проти керівників якого порушено карні справи, вже давно оплакують ошукані акціонери. Тепер дійшла черга і до Південкомбанку, який, на жаль, на думку експертів, чекає не краща доля. Іще в кінці 2000 року (заснований 1991 року) Південкомбанк за обсягом активів (70,2 млн. грн.) займав 82-е місце серед усіх українських банків, його капітал становив 25,5 млн. грн. У нього були філіали в Києві, Кривому Розі, Донецьку. За підсумками минулого року, банк уже мав більше як 1,2 млн. грн. збитків. Національний банк України з 19 червня призначив у Південкомбанку тимчасову адміністрацію «у зв’язку з наявністю публічного конфлікту між керівництвом банку та його акціонерами», мовиться в прес-релізі Нацбанку. Президент України Леонід Кучма раніше звинувачував «Південкомбанк» і банк «Слов’янський» в обслуговуванні операцій корпорації «Єдині енергетичні системи України», яка, за його словами, вивела з України значні суми, повідомляє Інтерфакс-Україна. Нещодавно банк перевіряли правоохоронні органи (у зв’язку із розслідуванням справи банку «Слов’янський»). Але даних про акціонерів банку в базі даних Держкомісії із цінних паперів і фондового ринку немає.
Коротко історію конфлікту в Південкомбанку можна описати таким чином. Рік тому, в червні 2000 року, представники ради банку, «що представляли інтереси корпорації ЄЕСУ та особисто Ю.В.Тимошенко» (цитується за протоколом вищезазначених зборів акціонерів, який є в редакції), «безпідставно, незаконно» відсторонили від виконання обов’язків голови Правління банку Олександра Решотку. І тільки перед Новим роком суд відновив його на посаді. За цей час емісар протилежної сторони — новий голова Правління (в протоколі зазначається, що він сам себе призначив) Ігор Квятковський (не плутайте з його однофамільцем — народним депутатом, який не має до цієї справи ніякого стосунку. — Авт. ) «здійснив погашення кредитів, котрі не повернули банку свого часу різні підприємства вищезгаданої корпорації, векселями підприємств, які тією чи іншою мірою входять або входили у сферу інтересів Ю.В.Тимошенко і перебувають тепер на межі банкрутства». Далі в протоколі зазначається, що у зв’язку із цим одержані банком векселі «можуть узагалі не бути погашеними», що завдасть великих збитків банку і «фактично знищить його капітал», який належить усім акціонерам, а не лише структурам ЄЕСУ. У взятому акціонерами «до уваги» звіті голови Правління мовиться, що за 2000 рік активи банку збільшилися тільки на 2,9%, порівняно із 71% 1999 року, капітал банку зменшився на 8%, витрати зросли на 27,4%, а прибутки — лише на 9,4%. Здійснено також низку операцій із відчуження основних фондів банку (продано його будівлю) балансовою вартістю майже 10 млн. грн.
Чи варто було «Батьківщині» та шановним народним депутатам, які представляють її в парламенті, під об’єктивами телевізійних камер «бруднитися» захопленням такої, так би мовити, фінансової установи? Чи не досить було просто послати в банк того ж І.Квятковського (нині Жовтневий райсуд м. Дніпропетровська його вже відновив на посаді) в супроводі судового виконавця? Але «Батьківщина» чомусь дуже поспішала і, можливо, тому припускалася помилок...
Версій цього поспіху існує декілька. За однією з них, невідкладна потреба в захопленні банку з участю народних депутатів полягала в тому, що в його сейфах зберігалися документи, здатні пролити світло на деякі фінансові операції, до яких була причетна «великий опозиціонер» або корпорація, яку вона очолювала. Проте варто нагадати, що раніше тут побувала податкова міліція і навряд чи такі документи могли вислизнути з-під її уважного погляду.
За іншою версією, «нападаюча сторона», треба віддати їй належне, добре розуміла, що збори акціонерів можуть надалі серйозно зменшити її шанси на позитивне судове рішення, і тому постаралася хоч на півтори години, але випередити... Словом, добре засвоїла більшовицьке правило: сьогодні рано — завтра пізно. І тим, що обороняються, тут можна лише поспівчувати: хоч у них є чимало судових аргументів, але й противнику вони їх надали в достатній кількості. Отож справа, яка почалася по-революційному стрімко, тепер явно вступає в стадію тривалого судового розгляду... У цій історії шкода тільки пересічних акціонерів, чиї вклади, як і у вкладників банку «Слов’янський», тепер опинилися під загрозою. Та ще банківську систему України, яка втратила вже не один десяток банків, аж ніяк не збільшуючи при цьому своєї привабливості для населення. І саме про це слід би пам’ятати народним обранцям, які невпинно борються з одними олігархами за інтереси інших олігархів.
