Серед заходів, що проводяться державою для популяризації та розвитку української мови, Всеукраїнський конкурс читців пам’яті Т. Г. Шевченка, який нещодавно закінчився, займає особливе місце. Заснований в рік здобуття Україною незалежності Міністерствами культури і мистецтв та сім’ї і молоді на базі Українського центру культурних досліджень, конкурс читців щороку збирає на своїх теренах понад 100 учасників з усіх регіонів нашої держави. За право участі в конкурсі змагаються в попередніх відбіркових турах аматори сцени, учнівська молодь, студенти вищих та середніх навчальних закладів, адже конкурс не має вікових, професійних чи якихось інших обмежень. Конкурс уже став настільки популярним, що в ньому беруть участь по 3 — 4 рази, приїжджають навіть лауреати минулих конкурсів.
Єдиною умовою для всіх є виконання творів Тараса Шевченка. Крім поезії Кобзаря, юні митці також включають до своїх програм твори української класики і власні вірші, прозові уривки й літературні композиції сучасних авторів.
Для більшості учасників багато що відбувається вперше: вихід на сцену, оплески, хвилююча мить успіху, а для декого — і перше відвідання столиці. Спілкуючись і з видатними майстрами українського слова, порівнюючи себе з іншими читцями та відвідуючи майстер-клас народного артиста України, професора, завідувача кафедри сценічної мови Київського інституту театрального мистецтва, лауреата Шевченківської премії Анатолія Пазенка (котрий до речі, є незмінним головою журі конкурсу від його заснування), кожний учасник набуває неоціненного творчого досвіду. І навіть якщо ці молоді люди не підуть стежиною мистецтва, обравши інший професійний шлях, досвід високого емоційно-естетичного переживання назавжди залишиться з ними, збагатить їх духовно.
Тому так відчутно зростає інтерес до конкурсу. За 10-річний період його існування через відбіркові і всеукраїнські тури пройшло майже 30 тисяч дітей, юнаків і дівчат. З них близько 60 чоловік стали студентами театральних і мистецьких навчальних закладів, працюють в театрі та кіно, а деякі й самі вже викладають, виховуючи нове покоління митців. Як сказав генеральний директор Українського центру культурних досліджень, кандидат педагогічних наук, професор Володимир Подкопаєв, «очевидним є потужний соціально-виховний ефект конкурсу. Це гарантія того, що 30 тисяч дітей не займалися наркотиками і не були втягнуті в якісь інші лихі справи. Через дотик до прекрасного молода людина пізнає життя, її стосунки з оточуючими стають більш духовними. Специфіка конкурсу ще й у тому, що члени журі (а це відомі артисти Раїса Недашківська, В’ячеслав Сланко, Валерій Пацунов та інші) не тільки оцінюють майстерність учасників, а й індивідуально працюють з ними, тобто йде процес виховання митця. Найталановитіших дітей ми потім упізнаємо на вступних іспитах у мистецькі вузи, під час звітних концертів областей на сцені палацу «Україна», в інших акціях. Два останні конкурси свідчать про те, що художнє слово Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко та інших велетів української поезії стає близьким іншим народам, що проживають на території України, — татарам, німцям, азербайджанцям, полякам... У цьому році з вітальним словом до учасників конкурсу виступив ансамбль «Африкана». Ця деталь конкурсу — участь у ньому представників національно-культурних товариств — є виявом їх шанобливої поваги до української культури. Гадаю, що в майбутньому конкурс читців пам’яті Шевченка втягне до своєї палітри художню творчість інших народів. Ми не повинні допустити, щоб цей конкурс зник із культурно-мистецької карти України через відсутність фінансування з боку держави або його затримку. Ми робимо важливу державну справу, поширюючи українську мову в тих регіонах, де вона не зовсім у пошані — в Криму, на Донбасі. Це також найкраща пропаганда України у світі, бо в цього конкурсу є своя ментальність, є тиск і пульс українства».
А переможцями десятого. ювілейного Всеукраїнського конкурсу читців пам’яті Т. Г. Шевченка стали Восколович Людмила з Черкаської області (диплом I ступеня і звання лауреата), Сало Денис з Києва (диплом I ступеня в номінації «Актор») і Тимощук Мар’яна з Тернопільщини (приз «Мистецька надія»).
