Столиця об’єднаної Німеччини, особливо Східний Берлін і центр міста, де раніше була стіна, тепер стала величезним будмайданчиком, де має вирости «місто майбутнього». Щорічні капіталовкладення в будівництво міста, починаючи з 1990 року, досягали 30 млрд. німецьких марок. У середині 90-х років у Берліні одночасно здійснювалося більше як 2000 будівельних проектів. Майже 200 млрд. марок було інвестовано також в інфраструктуру землі Берлін (місто становить окрему федеральну землю, і правлячий бургомістр Берліна є, по суті, його прем’єр-міністром). Із них 20 млрд. марок було вкладено в будівництво залізничних сполучень. Берлін, справді, неможливо впізнати, і далеко не всі його жителі згодні з тим, що ці зміни — на краще. Наприклад, новий будинок Відомства федерального канцлера берлінці за його оригінальну архітектуру охрестили хто «оком канцлера», хто «слонячою пральною машиною», хто «стадіоном імені Шредера».
Однак 23 травня виповнилося два роки із часу першого засідання Федеральних зборів в оновленому приміщенні Рейхстагу, — цей день називають днем народження нового Берліна, а сам Рейхстаг із новим скляним куполом, куди безкоштовно може потрапити будь-який бажаючий, — символом оновленого міста та поєднання в ньому нового і старого. Відвідування купола, звідки відкривається краєвид центральної частини Берліна, стало улюбленим заняттям не лише туристів та гостей міста, але й самих берлінців, надто молоді.
Найяскравішим прикладом комплексного берлінського будівництва є Потсдамер Платц. П’ять років тому цей ультрасучасний комплекс із офісами, крамницями, культурними спорудами і квартирами (необхідна умова під час будівництва в місті — 20% приміщень мають бути житловими) був величезним пустирищем і пізніше став найбільшим будівельним майданчиком Європи, що нараховує 125 тис. квадратних метрів. І саме цю площу берлінські гіди прагнуть показати гостям міста насамперед.
Слід зауважити, що конкретного плану з відбудови Берліна не було. З одного боку, це позитивно характеризує керівництво землі Берлін, яка зуміла залучити інвестиції в будівництво і в максимально стислі терміни «вигнати» цілі комплекси висотних будівель. Але з другого — Берлін важко назвати красивим містом. І попри цілу низку обмежень, що стоять перед архітекторами, які проектують нові будівлі (висота та інші параметри, будівельні матеріали, зовнішній вигляд), сіра безликість будівель радянського сектора перетворюється на не менш сіру (за кольором великої кількості скла) американізовану сучасність. Утім, очевидно, саме це враження про місто намагалися справити його керівники, які підписують будівельні проекти. У виступах правлячого бургомістра Еберхарда Діпгена і в безлічі ілюстрованих брошур про Новий Берлін, поширюваних маркетинговими компаніями міста, німецьку столицю представлено як «європейське місто ХХI століття», «місто, яке не завжди «є», а «буде».
У новій архітектурі Берліна, як міста майбутнього, дедалі більшого значення набувають відвертість, прозорість, публічність, — будівельними матеріалами № 1 стали скло та прозорий пластик. Прозорими та напівпублічними стали не тільки офіси в нових комплексах на Потсдамер Платц, де, кажуть, жінкам навіть не дозволяють носити спідниці, не тільки деякі ЗМІ, як, наприклад, Джаз- радіо, куди може зайти будь-який бажаючий і через скло студії спостерігати за роботою ведучого, але й держустанови (купол Рейхстагу) і навіть посольства. Наприклад, північні держави (Данія, Ісландія, Швеція, Нідерланди) ухвалили рішення створити дипломатичний комплекс в центрі міста з єдиною центральною будівлею, яку назвали Об’єднаним домом і куди (нечувана в історії дипломатії річ) може потрапити будь-яка людина з вулиці.
Що справді вражає в Новому Берліні, а надто вихідців із пострадянського регіону, — це те, як перетворюються житлові будинки в центрі міста і в так званих «спальних» районах. Зокрема, АТ «Мега» купило в держави і зробило «придатним для життя» район Zentrum Helle Mitte. За вісім місяців ця компанія модернізувала 2400 квартир у будинках, побудованих на початку 80-х років, які вже вимагають капітального ремонту. Крім заміни комунікацій, ремонту фасадів і теплоізоляції, було змінено також планування квартир. Наприклад, у деяких квартирах кухня розміщувалася посередині і не мала вікон. Архітектори АТ «Мега» вирішили прибрати одну стінку і перетворити кухню із суміжною кімнатою на модну тепер їдальню. Крім будинків було модернізовано також двори біля них. Тепер кожний будинок має два двори: двір-сад та функціональний двір, на якому, зокрема, розміщується безкоштовна автостоянка. У центрі району — величезний комплекс із надання жителям мікрорайону найрізноманітніших послуг: кінотеатр, готель, поліклініка, продуктові крамниці та бутики, кафе та багато чого іншого. Є навіть своя газета.
Разом із тим після падіння Берлінської стіни 9 листопада 1989 року Берлін на практиці все ще не став єдиним цілим, як і не злилися в єдину державу нові і старі німецькі землі після возз’єднання двох німецьких держав, яке відбулося 1990 року. І для самих жителів Німеччини, і для іноземців, що відвідують країну, як і раніше, має значення, в якій із частин Федеративної Республіки — Східній чи Західній — вони перебувають, працюють, проживають. Рівень життя східних німців, усупереч оптимізму тогочасного боннського уряду, все ще нижчий за аналогічний рівень їхніх західних побратимів, і це не може не позначатися на настроях жителів «нових земель». Для багатьох східних німців, як і для багатьох українців, минулі десять років були роками розчарування. «Вони мріяли про рай, а прокинулися в Північній Рейн-Вестфалії» — так охарактеризував крах ілюзій східної частини населення країни уповноважений федерального уряду в справах розслідування документів секретної служби НДР Йоахім Гаук. У зв’язку із цим німецькі демографи зауважують тривожні факти. Наприклад, лише 29% східних німців порівняно із 70% західних німців вітають демократію, що існує в Німеччині. У своїй більшості східні німці вважають рівність і соціальну справедливість важливішими, аніж індивідуальні свободи. Половина східних жителів країни, за даними соціологічних досліджень, відчуває себе, передусім, східними німцями і, крім цього, «громадянами другого гатунку».
Із другого боку, зміни, які відбулися у ФРН від дня її об’єднання, дають підстави вважати, що згодом економічна ситуація в Східній Німеччині вирівняється. Оптимісти серед учених-економістів вважають, що вже до 2002 року Схід зможе економічно конкурувати зі старими федеральними землями. Десять років тому відродження Сходу почалося із цілковитої «реконструкції» інфраструктури: автомагістралей, залізниць, систем водопостачання, телефонних мереж. І успіхів у цьому досягнуто чимало: вже нині практично весь схід країни експлуатує одну з найсучасніших телефонних мереж Європи.
Незалежна Україна та об’єднаний Берлін — ровесники. Східний Берлін, принаймні зовні та й у внутрішньому облаштуванні будинків, офісів, крамниць, дедалі впевненіше «доганяє» свою західну частину.
