Молоді дизайнери або принаймні деякі з них сьогодні нарозхват. Джордж Армані вирішив заснувати власну іменну премію, яка передбачає п’ять тисяч фунтів стерлінгів та можливість представити свої вироби в бутиках Армані в Лондоні та Мілані. Група LVMH надає фінансову підтримку перспективним іменам. Навіть трастовий фонд принца Чарльза збирається розшукувати талановиту молодь, щоб допомогти їй досягти успіху. До того ж фонд розробляє спонсорську підтримку для молодих дизайнерів. Таких прикладів із тамтешнього модного життя можна наводити безліч. Та навіщо далеко ходити. Варто лише поглянути на Росію, де ось уже декілька років конкурс «Російський силует» якраз і намагається конкретно допомогти немовлятам моди: від надання фінансової допомоги — до можливості попрацювати за кордоном. У нас із прикладами, на жаль, не так густо. Власне, на сьогодні він лише один — Національний конкурс молодих дизайнерів одягу «Сезони моди — погляд у майбутнє», який цього року пройшов удруге.
Уже з назви зрозуміло: організатори в нього ті ж, що і в зрілих та популярних «Сезонів», — журнал «Ева», Будинок моди «Сергій Бизов» та РІА «Янко». Не розбалувані увагою молоді дизайнери буквально ринулися на конкурс. Тим більше, що він має тільки одне обмеження: учасникам не повинно бути більше як 27 років. У іншому ж усі турботи (зокрема, фінансові) брали на себе організатори (чого не зробиш для підтримки креативної молоді). У результаті — заявки подав 71 дизайнер, до фіналу дійшло 18 — із Києва, Львова, Кривого Рогу, Запоріжжя, Хмельницького, Дніпропетровська, Івано-Франківська та одна учасниця з Литви.
Фінал відбувався в підземному гаражі бізнес-центру «PODIL PLAZA», хоч як дивно, досить зручному для показу. Крім молоді, яка вболівала за своїх, спостерігалося і чимало VIP-гостей. Справа в тому, що до конкурсу було приурочено і показ нової колекції голови журі Сергія Бизова. Своєрідний майстер-клас — з одного боку. А із другого — зацікавлення конкурсом «модної» громадськості, яке різко зросло. Це, звичайно, не з’їзд «мисливців за головами», яким іменують міжнародний фестиваль молодих дизайнерів у Єрі, та все ж можливість вийти з тіні невідомості. Тільки і виключно — завдяки власним колекціям, які на конкурсі були представлені анонімно, а точніше, під номерами. Так що журі, до складу якого входила і автор цих рядків, могло судити абсолютно об’єктивно і — тільки побачене (кожна колекція включала в себе від трьох до восьми моделей), не обтяжуючи себе передісторією, тобто відомостями про освіту, біографію та минулі успіхи учасників.
Яке загальне враження від конкурсних колекцій? Досить рівне, хоч і далеко не захоплене. Дизайнери продемонстрували цілком пристойно виконаний одяг, уміння орієнтуватися в модних тенденціях, припустиму міру імітаторства (на подіумі легко впізнавалися колекції в стилі Анісімова або, скажімо, Пустовіт), отож виглядали колекції зовсім непогано. А от по-справжньому оригінальних і свіжих ідей було негусто. Тому, ймовірно, журі, до складу якого входили журналісти і дизайнери, зокрема, Лілія Пустовіт, Олександр Гапчук, Олексій Залевський, Віктор Анісімов — усього 12 осіб, з одного боку, було легко. Практично всі члени журі серед лідерів називали чотирьох — п’ятьох тих самих учасників. Із другого боку, коли ми почали радитися, виникла досить гаряча дискусія. Не стільки навколо конкретних персонажів, скільки щодо уточнення того, яка з нагород конкурсу корисніша для учасників. Перша премія — фінансова підтримка оргкомітету (не дуже велика, але цілком прийнятна для створення нової колекції) для деяких членів журі (признаюсь, і для мене також) здавалася менш привабливою, як друга премія — поїздка на стажування за кордон. Адже набуті професійні навички, як мовиться, в умілих руках можуть виявитися річчю справді безцінною . Коли ж хтось із членів журі запропонував сумістити, якщо можна так висловитися, два в одному, то тут став чинити опір оргкомітет. Але і їх зрозуміти можна, адже мета конкурсу заохотити і підтримати якомога більше учасників. У результаті премії розподілилися таким чином.
Перша дісталася киянці Світлані Данильченко, випускниці Державної академії легкої промисловості за спеціальністю «Художнє моделювання костюма». На її рахунку — перемоги вже у двох міжнародних конкурсах, участь у досить престижних показах. Однак журі, повторюю, привабила її чорно-біла графічна колекція, стримана та лаконічна, коли всі пристрасті, як у чорно-білому кіно, залишаються за кадром, а глибина досягається за рахунок чистоти і строгості ліній. Справжнім фаворитом конкурсу стала Наталя Скаржена, точніше, її чоловіча колекція «Alter Ego» — визивні сорочки з набивного шовку, білі трикотажні светри з одних тільки рукавів, розкльошені брюки і нахабні широченні краватки з малюнками в стилі короля поп-арту Енді Ворхола. Дуже весело, по-молодіжному свіжо та багатообіцяюче. Отже, Наталі — студентці п’ятого курсу Київського державного університету технології і дизайну випала поїздка в Німеччину, на фірму Hugo Boss.
Третя і четверта премії — це участь від України в конкурсі «Русский силуэт». Нас представлятимуть студентки Київського державного університету технології і дизайну Інна Шкода, Оксана Гринюк зі своєю колекцією «Мульті», виконаною в стилі візуального поп- арту, дуже життєрадісною та розкріпаченою, щоправда, злегка перенасиченою деталями, ймовірно, від бажання сказати все й одразу. У Москву поїде і колекція львівської творчої групи «Акцент», яка об’єднує Олену Крукеницьку, Наталю Холодило та Олександру Білобран. Група використовує етнографічні мотиви в поєднанні із сучасними об’ємами, своєрідний трикотаж і дуже красиві аксесуари, чим завжди славляться львівські дизайнери.
І, нарешті, спеціальною премією від Гільдії виробників одягу України нагороджено колекцію випускника швейного училища із Запоріжжя Артема Темпалова, — вона полонила журі чистотою конструкцій та бездоганністю виконання. Артем поїде в Німеччину на фірму, яка має ексклюзивне право на пошиття першої лінії жіночого одягу марки Сerruti.
Отже, конкурс зробив свою справу — дав шанс. Чи зуміють ним скористатися молоді дизайнери — подивимося.
