Відставка уряду Ющенка — погано, але не трагічно, вважає секретар Ради нацбезпеки та оборони Євген Марчук. Бо концепцію діяльності уряду все одно визначатиме Президент. Бо процес співпраці України з Заходом зупинити вже важко, якщо не неможливо. І саме тут Україна повинна проявити себе за будь-якого уряду, вважає Марчук. Тому що існує реальна небезпека того, що в питаннях партнерства з ЄС Росія випередить Україну. І тому що ніхто не вирішуватиме за Україну завдань її залучення до європейських інтеграційних механізмів, у тому числі — й до європейських енергетичних проектів. Важко не погодитися з головною тезою інтерв’ю секретаря РНБОУ Радіо Свобода: потрібно припинити скаржитися та почати цілеспрямовано працювати.
— Оглядачі за кордоном говорять про те, що (можлива) відставка уряду Віктора Ющенка буде втратою для Заходу і розвитку демократії в Україні і, одночасно, перемогою для проросійських сил. Говорять, що новий український прем’єр обов’язково більше орієнтуватиметься на Кремль. Як ви оцінюєте такі прогнози?
— Такі побоювання є, але я не схиляюся до такого варіанту. Багато буде залежати, по-перше, від того, хто буде новим прем’єром. По-друге, все-таки Президент буде задавати коридор концептуального характеру. По- третє, рівень нашої європейської інтеграції та співпраці з Заходом, не тільки з НАТО, а й з ЄС та іншими європейськими структурами, набрав уже серйозної динаміки і зупинити його буде дуже непросто, навіть якщо хтось і захоче.
… Я не драматизував би ситуацію до такої глибини. Тому що зміна однієї особистості, навіть популярної і такої, яка сприймається на Заході і має досить хороший рейтинг, в принципі, це не трагедія. Це погано. Це може бути погано. Це може бути не бажано, але я не бачу підстав для того, щоб заявляти, що в Україні почнеться якийсь трагічний розвиток. Хто це допустить? Що, прем’єр може змінити курс? Якщо у парламенті буде консенсус чи прем’єр може змінити курс і піти проти програми Президента?
— Які, на вашу думку, політичні перспективи Віктора Ющенка після його відставки?
— Ви знаєте, спрогнозувати це важко, тому що Віктор Андрійович не така проста особистість, щоб його можна було однозначно прогнозувати. Але, як мені здається, він не має смаку до політичної діяльності, до політичної боротьби. Не знаю, можливо, він вирішить піти, як кажуть, шляхом чистої політики. Але, на мою думку, його характер і його типаж для політики, як для людини, як для особистості — це буде непросто.
— Ваша мета поїздки до Брюсселя — це якісь кроки до інтеграції в Європейський Союз і в Євроатлантичні структури. Як ви тоді розцінюєте заяви деяких політичних фракцій парламенту, які кажуть, що в Європейський Союз — разом з Росією? Водночас усім відомо, що Росія ніколи не заявляла про свої амбіції стати членом Європейського Союзу. Крім того, вона ніколи не може бути членом ЄС, оскільки це євроазійська держава і згідно з усіма базовими документами Росія не може бути членом Європейського Союзу. Як тоді розцінити заяви, скажімо, таких фракцій, які створили об’єднання «До Європи разом з Росією»?
— Об’єднання, яке виникло у парламенті, те, про яке ви говорите, — це суто виборча технологія. По-друге: це один із елементів отримання підтримки в суспільстві, якщо вирішуватиметься питання щодо нового уряду.
Але є iнша сторона цього питання. Я побоююсь, аби Росія нас не випередила в європейській інтеграції, можливо, не як член Євросоюзу, а, в принципі, як партнер. Навіть сьогодні, здається, посол США в НАТО говорив, що росіяни зараз досить активно себе проявляють у співпраці з НАТО. Я веду до того, щоб не виглядати потім смішними, коли Росія по темпах інтеграції у європейські структури обжене Україну. Така небезпека є.
— Пане Марчук, ви часто говорите, що Україна має бути залучена до енергетичного діалогу між Брюсселем і Москвою про збільшення поставок російських енергоносіїв у Європу. Чи вам вдалося про щось конкретно домовитися з цього приводу у Брюсселі?
— Ця тема обговорювалася на конференції «Україна — ЄС» на спеціальному засіданні, яке було присвячено саме енергетичним проблемам. Я радий з того, що представники ЄС, а також таких впливових енергетичних компаній та Європарламенту з розумінням підійшли до того, що Україна має бути включена в цей проект.
Декілька місяців тому, перебуваючи у Польщі, я коментував ці неприємні для України обставини і зазначив, що нам треба позбавитися такої старої звички як плакатися на всіх, ображатися — то на Польщу, то на Росію, то на ЄС. Треба дуже активно і агресивно працювати, щоб пробивати свої інтереси. А продовжувати думати, що з нами хтось буде возитися, як з дуже хорошою країною, як з малим дитям — такі часи вже проходять. Тому я думаю, що спільні зусилля, якi було вжито і Президентом, і урядом, і прем’єром, і всіма іншими, дали таки позитивний результат. І вчора (24 квітня. — Ред. ) представники ЄС сказали: вони вважають, що треба знайти місце України у цьому проекті, вони сприятимуть цьому, — але без України цього ніхто не зробить. Україна має себе дуже настирливо пробивати у цьому проекті.
