Запровадженням 12-бальної системи оцінювання в школах Міністерство освіти мало на меті підвищити об’єктивність оцінювання знань та здобутків учнів. Адже 12 балів утричі більше, ніж 4, тож така варіативність, за прогнозами освітян, мала розв’язати багато суперечок та питань. Однак, як з’ясувалося, не менше й дискусій вона породила.
Якщо раніше «плюси-мінуси», як то кажуть, «не йшли в журнал», то тепер вони з’явилися у вигляді балів. Нову систему не сприймають як шкалу оцінювання, що повністю відмінна від звичайної «4-балки». Навпаки, якщо розглянути «10», «11» та «12» балів, то у свідомості більшості людей, які мають справу з оцінюванням, вони дорівнюють відповідно «5-», «5» та «5+» відповідно. А деякі школи взагалі не використовують «12» балів як оцінку, оскільки вважають, що їхні учні не здатні заслужити «5+». Таким чином, твердження про те, що ця система має на меті скасування негативних оцінок та «двієчників», спростовується практикою, адже у свідомості людей найнижчі бали — це двійки.
Критерії оцінювання знань, установлені Міносвіти, надто завищені. Навіть у полегшеному варіанті. Крім того, вчителі під час виставлення оцінок надають перевагу власним почуттям, а не нормативним актам. Вони надають перевагу не «зубрилам», а учням, здатним варіативно мислити, проаналізувати матеріал, знайти пояснення різним явищам. А втім, визначити межу між «11» та «12» так само практично неможливо, як і визначити час за сонцем із точністю до години. Учні вважають, що мине принаймні п’ять років, доки відбудеться цілковита адаптація до нововведення та зникнуть усталені стереотипи.
Але найбільше обурення викликає встановлення так званих «лімітів», тобто обмежень у вигляді максимальної кількості балів за певний вид діяльності учня, наприклад 9 балів. Потім під час виставлення тематичної або семестрової оцінки методом підрахування середнього арифметичного суттєво занижується реальна оцінка знань учня, що повністю суперечить «доктрині Кременя».
Нарікання з боку вчителів, учнів, батьків почалися з моменту запровадження цієї системи, тривають вони і сьогодні. Учні невдоволені чіткістю визначення критеріїв оцінювання та пояснень учителя щодо вибору оцінки, учителі не в змозі запам’ятати ту величезну кількість критеріїв та знайти учнів, які б відповідали найвищим критеріям, а батьки просять дітей перекласти «нормальною» мовою оті «5», «7», «10». І тільки з’ясувавши, що «5» — це фактично «2», вживають заходів щодо поліпшення успішності своїх чад.
Однак Міністерство освіти досягло своєї заповітної, хоча й ніде не афішованої мети — позбутися невстигаючих, які каменем на шиї висять у всієї системи освіти. Адже тепер навіть «1» бал — позитивна оцінка. Отак! Раз — і «двієчників» більше немає! Замість них суцільні «п’ятірочники». І розв’язано всі проблеми освіти. Якщо всі успішно навчаються, значить, ця система є найефективнішою.
І куди там американцям з їхньою системою сумарних балів. Адже там одразу видно, хто як попрацював за чверть, за рік. В одного — 50, в іншого — 500. А тут в одного дві «10» за чверть — йому «10», у іншого п’ять «10» та чотири «11» — йому теж «10».
Отже система окозамилювання піднялася на нові, недосяжні висоти. І стала ще далі від об’єктивного виявлення реальних можливостей та успіхів учнів. А освітній рівень населення падає дедалі нижче, і це стає помітнішим...
