З 1 квітня в Україні на 40% буде збільшено розмір трудових пенсій, призначених із заробітку до 1992 року. Нинi пенсіонери, які пішли на пенсію до цього року, отримують пенсію меншу, ніж ті, хто пішов пізніше. Окрім того, відповідно до ухваленої вчора на засіданні уряду постанови, на 5 грн. (до 107 грн.) збільшено розмір максимальної загальної пенсії і на 7 грн. (до 143 грн.) розмір максимальної пенсії особам, які працювали у важких умовах, зокрема металургам, шахтарям.
Голова Пенсійного фонду Борис Зайчук сказав, повідомляє Кореспондент (www.korrespondent.net) з посиланням на «Українські Новини», що після лютневого підвищення пенсій середній обсяг грошової допомоги тим, хто вийшов на пенсію до 1992 року, становив 67,54 гривень на місяць. У той же час, ті, хто вийшли на пенсію після 1992 року, отримують в середньому 101,13 гривні на місяць. Тепер ПФ хоче скоротити цю різницю, збільшивши середній обсяг пенсій старшому поколінню пенсіонерів iз 67,54 до 94,55 гривень на місяць. Майбутнє підвищення пенсій — крок, звичайно ж, позитивний. Однак, з одного боку, чи вистачить ресурсів у Пенсійного фонду? Нинi Пенсійний фонд формується фактично за рахунок заробітної платні громадян, які працюють. Борис Зайчук вже натякнув, що непогано було б збільшити податки на фонд заробітної платні... І як би благородне бажання допомогти пенсіонерам не призвело до погіршення стану тих, хто працює (яких у нас, до речі, не набагато більше, ніж пенсіонерів) і до ще більшої тіньовизації економіки. А з іншого боку — чи можна вважати нормальним, що (враховуючи середній трудовий стаж у 40 років) за рік праці пенсіонер отримує на рік 20 гривень? І чи вирішить майбутнє підвищення проблему виживання, скажімо, Віктора Івановича Грицаченка, пенсіонера за віком, «який не працює внаслідок хвороби» і який написав листа, як крик про допомогу, до редакції нашої газети? «Я 1937 року народження, ровесник Президента України Л.Кучми, — але не родич. І день народження у мене, як і у Леоніда Даниловича, 9 серпня. Але відмічаємо ми його по-різному... Мені було 4 роки, коли прийшли фашистські солдати і знищили мій будинок, — на моїх очах спалили його разом iз майном, позбавивши мене батківського дому та дитинства. Війна відібрала у мене і батька — загинув на фронті. Iз 16 років я нарівні з дорослими піднімаю Україну з попелу, а ось тепер став жебраком і прошу милостиню. А пишу я Вам ось через яку причину. Навіть взимку я ходжу в дірявих черевиках, на ногах — клаптя шкарпеток багаторічної давності, верхній одяг зносився до такої ж міри. Моя пенсія за віком становить 54 грн. 52 коп. Це за довголітню працю з 1 січня 1954 року. Боюся залишитися не тільки без ніг... Рiч у тому, що я хворію на виразку шлунка і стенокардію. Необхідні медпрепарати для лікування цих хвороб, а грошей не вистачає навіть на продукти харчування. Дуже часто вдома не буває хліба насущного. Ціни на продукти в місті Запоріжжі найвищі в Україні. Така ж ситуація з одягом і взуттям. Про ліки я й не кажу. Найпростіший серцевий препарат, нітрогліцерин, став коштувати 3 грн. 50 коп. за упаковку, а це ціна пляшки горілки з націнкою. Вартість вікаліна зросла з 14 коп. при УРСР до 1 грн. 50 коп. Про яке лікування можна говорити? Ось так і мучуся, «радіючи» незалежності України, яку облаштовував після ВВВ».
Тим часом згідно зi 46-ю статтею Коституції, «пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом». Цей мінімум у 2001 році Верховною Радою встановлено в обсягi 248,77 гривень. Елементарні розрахунки показують, що у рішенні депутатів було більше популізму, ніж тверезого економічно розрахунку. Відповідно ж до ухваленого парламентом у першому читанні закону, у 2001 році прожитковий мінімум для непрацюючих встановлено у розмірі 248,77 грн. і на 12 місяців дають за рік понад 43, 2 млрд. гривень. Тим часом дохідна частина держбюджету на 2001 рік встановлена в розмірі 41,99 млрд.грн.
Крім того, може бути створено правову колізію, яка демонструє недієвість Основного Закону. З одного боку, пенсіонери мов би мають право звернутися до суду з позовом, щоб держава йому виплачувала пенсію, яка відповідає вимогам Конституції, тобто, не меншу за 248,77 грн. Однак, як каже адвокат адвокатського об’єднання «Подільська юридична консультація м. Києва» Клавдія Тимофєєва, «суд не задовольнить вимоги такого позову, бо, по- перше, кожне судове рішення виноситься ім’ям держави, по-друге, воно грунтується на основі якого закону воно виноситься. Отже піднімуть закон про державні пенсії, за яким встановлено, що даному пенсіонеру згідно пенсійного законодавства пенсія призначена, наприклад, 60 гривень. Тобто суд відмовить позивачу. На сьогодні обсяг пенсії регулюється законом про пенсії. Такий позов може бути задоволений лише тоді, коли на основі, встановленого Верховною Радою прожиткового мінімуму будуть внесені зміни до закону про пенсії. Мова йде про відставання закону про пенсії від нещодавно прийнятого закону про прожитковий мінімум. Щоб уникнути цього Верховна Рада, встановлюючи прожитковий мінімум, повинна була відразу внести зміни до закону про пенсії». Оскільки, враховуючи наведені нами вище розрахунки, сподіватися на внесення парламентом відповідних змін у законодавство малореально, ми звернулися до Пенсійного фонду України, яким чином можна допомогти Вікторові Грицаченко та іншим пенсіонерам. Фахівці фонду кажуть, що аби розібратися у проблемі, треба мати відомості від людини такого характеру: де, на якій посаді працювала людина, який стаж має, який заробіток ліг в основу розрахунку пенсії, який вид пенсії їй призначено. І якщо є підстави для перерахунку пенсії, то органи соціального забезпечення за місцем проживання особи повинні зробити його. Потім, якщо всі заходи що можуть призвести до збільшення розміру пенсії вжиті, треба зробити спробу влаштуватися на роботу. Якщо вже і цю можливість вичерпано, треба звернутися до органів соціального забезпечення по соціальну державну цільову грошову допомогу.
