Вiталiй ПОРТНИКОВ , «День»
Вчора президент Росії Володимир Путін зустрічався із президентом Нігерії Олусєгуном Обасанджо. Африканських політиків такого рівня в Москві не бачили вже давно, тому керівник однієї з найбільших країн чорного континенту прослухав чимало приємних слів. Російські журналісти, натомість, наполягали на тому, що візит є важливим не тільки з протокольного погляду: Обасанджо приїхав обговорювати питання повернення нігерійських боргів і домовлятися про закупівлю російської зброї.
Можливо, це просто збіг обставин, однак попередніми політиками, з якими зустрічався Путін, були також лідери не європейські — президент Південної Кореї Кім Те Чжун і президент В’єтнаму Чан Дiк Лiонг. Відвідини Сеула якраз закінчилися без особливих емоцій, хоча один iз російських тележурналістів і повідомив, що корейці намагалися доторкнутися до Путіна, бо доторкнутися до білої людини — на щастя. А от ханойський візит був просто феєрверком щастя! І російський президент відразу ж сказав про готовність росіян дарувати борги В’єтнаму. Так що, за словами того ж кореспондента, взаємини із Південною Кореєю будуються за розрахунком, а взаємини із В’єтнамом — за емоціями.
Додам до цього: це з російської сторони. Якраз iз в’єтнамської сторони існує чіткий розрахунок чому б не організувати теплі відвідини російському гостю, коли він готовий подарувати борги? У своїх економічних пріоритетах В’єтнам — які б ілюзії сьогодні не малювали російські стратеги — дивиться на Захід, а не на Схід. На Заході в’єтнамцям можуть дати кредити, запропонувати інвестиції. А Москва? Тільки дарувати борги і запропонувати зброю у кредит. І Ханой буде залюбки підтримувати такі стосунки. Зрозуміло, якими корисними вони для нього є. А для Росії? Хіба що живити емоції, нагадувати, якою великою державою був ще кілька років тому Радянський Союз, як його всі любили, як він всім допомагав...
Закордонні партнери росіян, звичайно, з радістю використають ці емоції. Нігерійський президент Обасанджо перший раз очолював свою державу ще у радянські часи — так що він точно знає, що варто говорити і як вести розмову із російськими політиками, щоб гроші пообіцяти, а зброю отримати — і краще у кредит. Як і В’єтнам, Нігерія — небагата країна, яка лише кілька років тому почала виповзати з провалля багаторічних популістських режимів та військових диктатур. Їй нема що запропонувати Росії. Вона потребує допомоги.
І так з усіма «стратегічними партнерами» Росії. Роками Москва годувала їх, постачала зброю, підтримувала політично. І як тільки у Кремлі згадують про чергового стратегічного союзника — відразу ж зустрічаються із намаганнями відродити ті давні паразитичні взаємини. Однак можливості немає. Гроші і допомога тепер потрібні не тільки В’єтнаму чи Нігерії.
Їх потребує і сама Росія.
