Як ви вважаєте, який образ жінки зараз домінує на телеекрані?
Ви йому симпатизуєте?
Так, ні, чому?
Микола ВЕРЕСЕНЬ, «1+1»:
— Я не знаю, який образ зараз домінує на телеекрані. Мені хотілося б думати, що переважає образ самостійної жінки, така self- made woman. Але я думаю, що реальна ситуація відрізняється від тієї, яку я намагався описати.
Усе-таки домінує образ, вибудований, сформований минулими десятиріччями… Як, наприклад, відомий педагог Сухомлинський виховував своїх підопічних? Він стверджував, що в жінці, насамперед, треба поважати матір своїх майбутніх дітей. Тобто повага до жінки як самоцінного персонажа не передбачається? Жінці відводилася роль такого собі «механізму для відтворювання»? Думаю, звідси ця нешаноблива домінанта.
Те, що я, переважно, бачу на екрані зараз, — це такі дуже мудруючі дами. Цій більшості я, відверто кажучи, не симпатизую. І мало, на жаль, самодостатніх леді з’являється на телеекрані. Я знаю п’ять — шість чоловік, і коло їх дуже слабо поповнюється… Хоч, проїжджаючи повз київськi вузи дорогою на роботу, я бачу, що серед студентів уже виділяється цей образ, про який я говорю. Видно: інший крок, інша постава… Можливо, вони стануть більш самодостатніми, і можливо, коли-небудь вони будуть домінувати на телеекранах.
Іванна КОБЕРНИК, ведуча інформаційної програми «Факти», ICTV:
— У тому-то й справа, що на телеекрані домінує жіночий образ, в Україні мало чоловіків-ведучих. Згідно із закордонними опитуваннями, глядач більше довіряє чоловіковi-ведучому середніх років, а у нас новинні ведучі — переважно жінки. Чи то чоловіків не вистачає, чи то досвідчені телевізійні журналісти-чоловіки надають перевагу керівним посадам, а не сидінню в телевізорі? Ведучі є різні, і мені не хотілося б узагальнювати. Я зараз часто бачу на екрані відмову від образу залізних леді, і цьому я симпатизую. Адже і про серйозні речі, і про важливі політичні події можна розповідати без зайвого нажиму й без холодного блиску в очах. Я симпатизую «теплим» ведучим, які є об’єктивними, коли видно, що їм не байдужий той текст, який вони вимовляють.
Андрій ШЕВЧЕНКО («Новий канал»):
— У телевізорі жінка розумна впевнено перемагає жінку красиву. Наші телегероїні стають дотепнішими, швидшими (словом і ділом), жорсткішими. Вони блискавично і блискуче стирають грань між «чоловічою» і «жіночою» журналістикою. На колективному портреті жінок-новостійниць усе це особливо помітно: розважливу й мудру шкільну вчительку, яку треба СЛУХАТИ, замінила колюча й дико симпатична розумниця, з якою хочеться ГОВОРИТИ. Як глядачеві, мені такі подобаються. Працювати з такими теж цікавіше, хоча на добрі слова, яких вони заслуговують, час знаходиться не завжди. Дякую вам, дорогі, і зі святом!
Владислав ФЛЯРКОВСЬКИЙ, ведучий інформаційної програми «Факти», ICTV:
— Я думаю, що домінує образ Нікіти (наголос на останньому складі). Образ жінки-детектива, яка береться за найзаплутаніші, найбезнадійніші, навіть інопланетні справи, перед якими втрачає волю й силу її колега чоловік. Вона не обов’язково героїня серіалу, яка ганяє машину і стріляє без промаху. Це жінка, яка здійснює операцію, провертає її, домагається результату, який вражає чоловіків. Чим не Юлія Тимошенко, наприклад?
Але особисто я симпатизую світлим, м’яким, мирним особистостям на екрані. На ICTV їх щонайменше троє: Олена Фроляк, Іванка Коберник, Юля Литвиненко.
Олександр ПИЛИПЕЦЬ, випускаючий редактор інформаційно-аналітичної служби телеканалу «Інтер»:
— Я вважаю, що домінує образ емансипованої жінки, що, на жаль, і відповідає духовi часу початку третього тисячоліття. Природно, це не може викликати яких-небудь симпатiй, проте, Жінка залишається Жінкою — а її не любити не можна.
