Олександр СТЕГНІЙ, керівник відділу соціально-політичних досліджень центру «СОЦІС»:
— Враховуючи ситуацію, яка зараз склалася навколо акції «Україна без Кучми», ми намагалися з’ясувати в своєму січневому дослідженні (один iз показників цього дослідження опублікований вище. — Авт. ), наскільки в країні зараз можливий масовий протест. Для цього необхідно було з’ясувати, наскільки реально наші громадяни незадоволені ситуацією в країні і своїм становищем.
Внаслідок обробки даних за допомогою спеціальної технології, ми вивели групу людей, які є соціальними аутсайдерами: у них низький рівень достатку і погане соціальне самопочуття. Таких виявилося 10%. Тобто кожний десятий громадянин нашої країни знаходиться в такій ситуації. Це чимала цифра. Нас цікавило, як поведе себе ця група, якщо ситуація в країні буде погіршуватися. Опитування показало, що переважаючі думки серед цих людей зводяться до наступного: «буду чекати кращих часів» і «подивлюся, як будуть діяти оточуючі». І тільки 10% цієї групи сказали, що вони будуть підтримувати політичні та економічні акції протесту і громадянської непокори. Це не більше ніж 1% від усього дорослого населення. Реально це приблизно 30—50 (максимум 100) тисяч чоловік. Якщо врахувати їхню географічну розкиданість по країні, то вийде не більше першотравневої демонстрації в кожному місті. Тому, коли керівники всіх сьогоднішніх акцій кажуть, що «народ підіймається» і сотні тисяч людей готові до виступів, я вважаю це дуже сміливими заявами. Масова свідомість не налаштована на боротьбу, тому що, по-перше, існує дистанціювання інтересів держави і людини, по-друге, присутній нігілізм у ставленні до політичних лідерів. Сьогодні немає в країні лідера, який би мав високий рівень довіри. Представники опозиції також мають рейтинг, недостатній для організації загальнонаціональних акцій протесту.
Сьогоднішній стан суспільства можна назвати станом анемії, безнормності, коли панують соціальний і правовий нігілізм. Людина в цій ситуації кинута напризволяще, і певні моменти її поведінки — ірраціональні. Держава, як соціальний інститут суспільства, не бере в цьому участі. І людина відповідає їй недовірою. Більше всього в Україні зараз відчувається дефіцит позитивних змін за участю акторів вищих політичних еліт. «Всі вони кажуть добре, тому що хочуть влади» — ось кліше, яким зараз оперує масова свідомість в оцінці політиків.
