Хотілося б трохи зупинитися саме на концепції виставки, викладеній уже в назві. У самій природі образотворчого мистецтва ХХ століття закладена провокація, бунт, суперечність. І, вторячи їм, Ольга Петрова, нині відомий художник, мистецтвознавець, доктор філософії, професор Києво-Могилянської академії, немовби відривається від реалій сьогоднішнього дня, йдучи духом власного романтизму в минулі шістдесяті. В роки молодості, коли бажання виділитися межувало з прагненням до пізнання, що дає можливість і здатність відчувати себе внутрішньо вільною людиною.
«Іспанія без кориди», здається, на перший погляд, позбавилася основного складника національної культури, свого знаку. Подібне трактування образу Іспанії, без агресії, крові у виконанні О.Петрової, ймовірно, лежить у площині суто жіночого сприйняття, близького до відчуття країни, яку переповнюють пристрасні погляди чоловіків на пишні жіночі спідниці. Але далеко не тільки цей аспект по-справжньому захопив художницю.
Дозволимо передбачити, що це Іспанія, в якій є «Розмах», як у вірші Гарсії Лорки:
«Море поет синевой.
(Где уж
воде ключевой!)
Небом поет высота.
(Звездочка —
как сирота).
Бог по-иному певуч».
Уже давно емоційно-чуттєва Іспанія захоплює європейців творами Дієго Веласкеса і Франциско Гойї. Вона приваблювала художників наприкінці минулого століття і залишилася для історії в безперечних шедеврах Михайла Врубеля, Костянтина Коровіна та інших. Як своєрідну рефлексію «нового рубежу», можна сприймати іспанську серію Ольги Петрової, що за своєю стилістикою знаходиться між абстрактним і конкретним образним ладом. Саме ця нечітко визначена стилістична грань обумовила розмаїття формальних рішень.
У роботах художниці легко пізнаються окремі фрагменти знаменитих архітектурних силуетів Гауді і каталонських фресок, огорнуті складними, пульсуючими ритмами. Своєрідне вирішення теми Іспанії через її особливий емоційний колорит підводить до відчуття, що в автора домінує чуттєва оцінка. Сплетіння яскравих фарб у їх незчисленній безлічі відтінків створює неповторний оптимістичний настрій.
«Іспанію без кориди» захоплює феєрія кольору, який піднесено на п’єдестал краси. Як відзначає Ольга Петрова: «Я хочу не боятися писати красивий живопис, бо через страхи можна просто не встигнути».