Буяння фарб і категоричність художніх темпераментів відрізняють виставку «Індиго — корт, що муркоче», яка відкрилася в галереї «РАТ» у Київському будинку художників. Свої полотна арт- група «Тераси» (тріумвірат Ілони Сильваши (дочка фундатора «Живописного заповідника» Тіберія Сильваши), Юрія Ермоленко, Ярослава Присяжнюка) називає на мультимедійний манер — «комунікації». Як пояснила Ілона Сильваши, таке жанрове позначення випливає з самої концепції виставки. Кожна картина на ній пов’язана, комутується з іншими полотнами, і, фактично, всі полотна трьох художників пов’язані як єдина картина і представляють собою щось на зразок масштабної розкадровки однієї живописної події. Такий «кіношний» напрямок активно підтримувався і прем’єрою двох відеоробіт: мультфільмом Ілони Сильваши і Ярослава Присяжнюка «Кішка зелена» і короткометражкою Юрія Ермоленко «Terra indigo». Фільми, що демонструвалися відеопроекцією на білій стіні, точно замикали живописну «розкадровку» все тим же феєрверком фарб і схожими образами, що перейшов на плівку з полотен.
Анімація «Кішка зелена» (судячи з усього, центральний образ виставки), створена на студії «Рапан», являє собою ряд практично не пов’язаних жодним сюжетом образів, побудов на тему комунікації — напівабстрактні силуети, зовсім абстрактне озвучення, нерівний танок комп’ютеризованого живопису. Досить стомлююче видовище, і тут заковика не тільки в глядацькій нестійкості. Вправа на тему зеленої кішки була б самоцінною, якби за цією незвичайною тварюкою стояли деякі більш глибокі категорії, завдяки яким, власне, і забезпечується інтерес як прагнення скласти образну головоломку, яку художники старанно розкидають по своїх «комунікаціях». «Індиго — корт, що муркоче» в усьому подібний до цих відеоэкзерсисів, пов’язаний iз ними тим же ланцюгом вад, обтяжений гармидером відразу багатьох, ще незрілих спрямувань. Сліпучі, часом крикливі поєднання кольорiв течуть по поверхні полотен — з достатнім свавіллям, але без вирів і порогів.
Проте експозицію потрібно визнати подією. Адже за останні роки ні у Києві, ні, далі, в Україні, ще ні разу про себе так згуртовано і напористо не заявляло нове художнє угрупування. Притому, схоже, ці молоді люди дійсно знають, навіщо вони прийшли, що вони мають намір робити. У них є своя позиція, свої, чітко акцентовані переконання і своя ідеологія, з якою вони найближчим часом явно збираються зайняти своє місце в артистичному ландшафті, що давно не оновлювався. І, здається, немає підстав вважати їх заявку несерйозною.
Вологий, неоформлений, — але, все-таки, феєрверк.
