У минулому київський «Сатурн» входив у потужну «обойму» підприємств Міністерства електронної промисловості, й головним його завданням було створення надмалошумливих приймально-перетворювальних систем. Підприємство володіло арсеніт-галієвою технологією, що дозволяє створювати власну елементну базу. Високотехнологічне обладнання «Сатурну» використовувалося для забезпечення наддалекого космічного зв’язку, у великих (70 метрів у діаметрі) антенних комплексах і навіть «брало участь» у проектах iз дослідження комети Галлея. Колишній НДІ «Кріоелектронiка», що працював на «оборонку», було перетворено на ВАТ «НПП «Сатурн» 6 років тому. У благополучні часи на «Сатурні», що цілком відповідав своєму зоряному статусу, працювало, включаючи філіали, близько 5 тисяч чоловiк, обсяги виробництва обчислювалися приблизно 17 млн. карбованців на рік, а середньої зарплати 260—300 карбованців, на відміну від сьогоднішніх 250 грн., вистачало для безбідного життя.
Земні стихії ринкових перетворень добряче пошарпали ВАТ, але, за словами його директора, покласти підприємство на лопатки їм не вдалося. «Сатурн» «стиснувся» до 760 працівників і 8 млн. грн. річного обігу. Він змушений був опечатати розкішну будівлю їдальні із зимовим садом, а їдальню влаштувати в приміщенні профілакторію. Здавати частину звільнених площ в оренду. Збудувати власну котельню. До речі, стовпчик термометра завмер на позначці 10 градусів тепла, й хоча декілька чоловік «підхопили» запалення легенiв, люди до такої температури якось пристосувалися. Але надточні верстати, яким подавай +18
о С, мікронів «не ловлять». У приватний бізнес пішли, не покидаючи території підприємства, 8 дочірніх підприємств. На головному підприємстві виробництвом фактично зайнятий один опалюваний поверх. Розвиток «Сатурну», за словами директора, гальмують високі банківські ставки на кредити (минулого року 11% зароблених коштів пішли на погашення кредитів), в’язкі митні правила (вантажі доводиться «пропихати» через кордон по місяцю) й людський чинник — відсутність економічних стимулів для нормальної праці.
Однак команда електронників, що залишилася, зуміла зберегти високотехнологічне виробництво. ВАТ «НПП «Сатурн» і нині виробляє транзистори, діоди, змішувачі, детектори, датчики, інтегральні схеми та інші комлектуючі, приймально-передавальну апаратуру для станцій супутникового зв’язку, радіоастрономічних, радіолокаційний і радіометричних станцій сантиметрового й міліметрового діапазону, радіорелейні станції для транслювання програм телебачення, надмалошумливі посилювально-перетворювальні пристрої з кріогенним охолоджуванням, електронне медичне обладнання.
Як зазначив заступник генерального директора з наукової роботи, керівник науково-дослідного центру, кандидат технічних наук Юрій Муськін, у часи холодної війни науковий і виробничий потенціал підприємства не поступався досягненням «вірогідного противника». Однак нині електронна галузь відстала й схожа на «наркомана», який харчується західною елементною базою. Спроба відродження власної не мала успіху. Хоча навіть зараз ми можемо, підкреслив Ю. Муськін, вийти щодо телекомунікацій, які в країні серйозно розвиваються, на рівень «Алькателя» та інших закордонних компаній. Адже не випадково фірма «Кока- кола» в Україні обрала «сатурнівську» радіорелейну систему зв’язку, підприємство постачає телерепортажні станції для Ірану. «Сатурн», каже заступник директора, виживає головним чином за рахунок поставок за кордон. На жаль, стратегію розвитку стримують податковий прес, подорожчання матеріальних і енергоресурсів, недосконалість правових механізмів, цінова політика, підприємству бракує обігових коштів і довгострокових кредитів. Тим часом розв’язати частину проблем шляхом об’єднання підприємств галузі в консорціум з розвитку радіорелейного напрямку в Україні не вдалося — ініціаторів звинуватили в монополізмі.
...У кабінеті заступника генерального директора написані загадкові слова: «Китай до 2004 року». Це означає, пояснив він, що через декілька років наші партнерські відносини можуть урватися. Зацікавлений сьогодні в деяких прогресивних українських високотехнологічних розробках, «східний тигр» до цього часу просто залишить нас позаду. Звичайно, якщо не поміняється течія української економічної «річки».
