У Кабміні задоволені порівняно великим списком компаній, які оголосили про те, що мають намір брати участь у конкурсах із продажу українських обленерго. Передчасного оптимізму чиновників, однак, не поділяє радник проведення конкурсів — банк CS First Boston-Україна. На думку голови правління банку Олександра Базарова, наявність відвідувачів у крамниці ще не означає їхнього обов’язкового перетворення на покупців. Уряду треба значно «напружитися», щоб потенційні інвестори стали реальними. Можливі учасники конкурсів чекають виконання їхніх вимог, основною з яких є запровадження ефективної методики утворення тарифів на передачу електроенергії. Фахівці вважають, що цьому може сприяти запровадження абонентної плати для споживачів.
ЩО НЕ ПОКАЗАЛИ В «ШОУ»
Списки потенційних покупців шести українських енергопостачальних компаній потішили самолюбство чиновників із вулиці Грушевського. Проте, крім «роуд-шоу» уряд поки що нічого не зробив для успішного завершення конкурсів із продажу енергокомпаній. Так і залишилися невиконаними вимоги «стратегічних інвесторів», які озвучив CS First Boston: досі не реструктуризовано борги виставлених на продаж обленерго і не скасовано нормативні акти, що забороняють енергопостачальникам відключати боржників за електроенергію. Як і раніше, викликає сумнів незалежність Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ). Держпідприємство «Енергоринок» не несе жодної відповідальності перед учасниками цього самого ринку, а керівники уряду продовжують саботувати запровадження абонентної плати для споживачів електроенергії.
При цьому події, які відбуваються в українській енергетиці із кінця листопада, наочно демонструють ступінь «інвестиційної привабливості» вітчизняних обленерго. Стихія, що раптово обрушилася, позбавила струму тисячі населених пунктів. Грошей та обладнання для ремонту і заміни ліній електропередач, які вийшли з ладу, в обленерго не виявилося, а тому відновлення енергопостачання постраждалих територій розтягнуто на довгі місяці.
Утім, обленерго не мають грошей у своєму розпорядженні не тільки для ремонту і відновлення електромереж, але й для виплати зарплати. Керівництво «Львівобленерго», наприклад, змушене було звернутися по допомогу до енергетичних відомств після того, як заборгованість із зарплати в компанії становила понад 4,5 місяця, а над енергозабезпеченням Львівської області нависла велика загроза: працівники компанії загрожували страйком. Керівництво обленерго звернулося в Київ по допомогу. Отримавши відмову віце-прем’єра Юлії Тимошенко та міністра палива й енергетики Сергія Єрмiлова, львів’яни знайшли рятівника в особі НКРЕ, яка своєю постановою збільшила для компанії повернення з енергоринку коштів, раніше відібраних урядом.
Утім, як твердить джерело, що заслуговує на довір’я, деякі члени уряду намагаються нейтралізувати спроби енергокомпаній відстояти свої права. Нібито на нещодавній селекторній нараді керівників підприємств паливно-енергетичного комплексу Юлія Тимошенко повідомила про консультації, що проводяться нею із суддями ВАСУ. З одного боку, дещо насторожує така взаємодія різних гілок влади в той час, коли задекларовано Конституцією України принцип їхнього розділення. З iншого боку, не можна відкидати і побоювання того, що найближчим часом спільні «консультації» Кабміну і ВАСУ з питань ПЕКу можуть стати регулярними. Треба вважати, з відповідним розподілом завдань і формулюванням вказівок?
ЗАРАДИ ГЕНЕРАЦІЇ?
Тема позбавлення енергопостачальників належних їм грошей особлива і заслуговує на окремі судові розгляди. Нещодавно група енергопостачальних компаній звернулася до Вищого арбітражного суду України (ВАСУ) із проханням про скасування урядових постанов, що порушують порядок розподілу коштів енергоринку. Як відомо, Закон про електроенергетику передбачає цілковите перерахування всіх грошей за електроенергію від споживачів на розподільні рахунки енергопостачальників. Надалі ці кошти (відповідно до закону) мають надходити на єдиний рахунок енергоринку, а звідти частина грошей відповідно до алгоритму приходить на поточні рахунки обленерго — за послуги передачі електроенергії споживачам.
Однак деякі члени Кабміну, ймовірно, вважали необов’язковою відповідність букві закону. Інакше як пояснити численні порушення затвердженого порядку під час проведення централізованих взаємозаліків та під час внесення змін в алгоритм розподілу коштів енергоринку? Наприклад, взаємозаліки проводяться через так звані додаткові розподільні рахунки, з яких обленерго грошей не одержують. Так уряд позбавляє енергопостачальників значної частини належних їм коштів.
Звіти ПЕК «Укренерго» про розрахунки за електроенергію дають наочну картину про втрати постачальниками електроенергії. Цього року під час підготовки до зими через розподільні рахунки обленерго пройшло менше як половина коштів за електроенергію. З липня по жовтень, наприклад, поза розподільними рахунками енергоринку було проведено 2,7 млрд. грн., у той час як загальний рівень розрахунків за цей період — 5,1 млрд. грн.
Кабмін виправдовує необхідність перерозподілу грошових потоків паливним дефіцитом на складах електростанцій. Мовляв, для латання паливних дір генерації всі засоби добрі. Однак політика «ручного управління» енергетикою призвела до подальшого погіршення фінансового становища українських енергопостачальних компаній, що закінчили дев’ять місяців цього року з рентабельністю «мінус» 1,4%. Цей показник значною мірою «досягнуто» через технічні втрати в розподільних мережах обленерго. Вони, за даними Міністерства палива й енергетики, за десять місяців цього року збільшилися порівняно з аналогічним торішнім періодом на 1 млрд. кВт . год. і становили майже 20% од переданої електроенергії. Нині втрати в українських електромережах утричі перевищують світові нормативи. І це не межа. Втрати зростатимуть, доки обленерго залишають без коштів на утримання та ремонт мереж, доки тарифи на передачу електроенергії в 3—5 разів нижчі, як у країнах далекого зарубіжжя та СНД. Обсяг електроенергії, що втрачається в українських мережах, еквівалентний її кількості, яка виробляється українськими генкомпаніями на імпортному газі. Склалася парадоксальна ситуація: уряд обділяє енергопостачальників для активізації розрахунків генкомпаній за імпортний газ, а в результаті збільшується залежність електростанцій від зарубіжної «газової голки».
ЛОГІЧНИЙ ВИХІД
НКРЕ, радник CS First Boston та представники самих обленерго вбачають вихід енергопостачальників із цього порочного кола в абонентній платі за користування електромережами для споживачів електроенергії. Запровадження абонентної плати дозволило б енергопостачальним компаніям уникнути перекосів «ручного управління» в енергетиці, що позбавляє дистриб’юторів значної частини належних їм коштів, і дозволило б налагодити таким чином рентабельну роботу. Однак ідея абонентної плати не узгоджується з командно-адміністративною системою правління в українському ПЕКу, що забезпечує вільне маніпулювання, яке практично не контролюється коштами енергокомпаній. Логіка абонплати явно не вписується у вибудувану чиновниками від енергетики так звану «прозору» систему обігу грошових потоків, а саме — п’ятнадцяти мільярдів гривень за рік.
Справа в тому, що обленерго визначатимуть розмір абонентної плати в кожному окремому договорі і з кожним окремим споживачем, прямо одержуючи плату за свої послуги на власні поточні рахунки. Причому абонентну плату за користування електромережами поширено у всіх країнах Західної Європи і Балтії, її запроваджено в Росії. Ідея запровадження абонплати на українському енергетичному полі виникла в ході обговорення способів підвищення рентабельності енергопостачальних компаній до інвестиційно привабливого рівня перед їх продажем.
Оскільки просте підвищення тарифів на електроенергію в Україні небажане внаслідок низької платоспроможності споживачів, НКРЕ вирішила змінити саму методику тарифоутворення на послуги обленерго з передачі електроенергії. На відміну від нині чинної централізованої і неефективної системи тарифів на передачу електроенергії, абонентна плата дозволяє максимально точно визначити реальні витрати обленерго на обслуговування кожного окремого споживача «на місці».
У НКРЕ не пов’язують можливе запровадження абонплати зі зростанням тарифів на електроенергію. Більше стануть платити за електроенергію ті підприємства, які виробляють мало, а витрачають багато. Ті ж підприємства, які працюють добре й економно, перестануть дотувати неефективних споживачів і платитимуть менше.
НЕПРАВИЛЬНА МЕТОДИКА
Чинні в Україні роздрібні тарифи на електроенергію для споживачів складаються із двох частин: оптового тарифу, що включає ціну виробника електроенергії, і тарифів на постачання та передачу електроенергії, що є платою за послуги енергопостачальних компаній. Вартість послуг обленерго становить у структурі роздрібного тарифу електроенергії в Україні в середньому 20%.
Оскільки оплату послуг енергопостачальників закладено в структуру роздрібного тарифу, обсяг грошей, які одержують обленерго за передачу електроенергії споживачам, прямо залежить від кількості переданого струму. Однак, за словами керівників обленерго, така методика в корені неправильна. Справа в тому, що енергопостачальним компаніям абсолютно байдуже, скільки електроенергії вони пропустять через свої мережі. Витрати обленерго не виміряти кількістю переданих кіловат . годин. Адже гроші йдуть на обслуговування і ремонт електромереж, що використовуються споживачами, а також трансформаторних підстанцій. Чим потужніші приєднані електромережі мають підприємства, тим більші затрати енергопостачальних компаній на їх обслуговування. Виникає парадокс: енергозатратні підприємства з потужними і незапитаними електромережами обходяться обленерго дорожче, як підприємства з енергетичним господарством, що ефективно використовується, хоч у другому випадку плата за послуги енергопостачальників може виявитися вищою.
Згодом витрати на всіх споживачів перемішуються в «загальному казані» витрат обленерго. Далі НКРЕ обраховує централізовано для кожної компанії окремо середні тарифи на передачу електроенергії. У наявності факт перехресного субсидування підприємств із низьким рівнем використання потужностей, які погано працюють і є витратними, більш ефективними і стабільними виробництвами. Принцип обрахунку тарифів на передачу електроенергії згідно з кількістю переданих кіловат-годин подібний до гіпотетичної ситуації, якби, наприклад, пасажири поїзда оплачували проїзд за середньою ціною за кілометри незалежно від того, в якому вагоні — плацкартному або купейному — вони їдуть. За такої «соціальної справедливості» пасажири, які зайняли дешеві місця в плацкарті, дотували б «розтринькувачів» із купейних вагонів та СВ.
Чи треба казати про те, що такий порядок абсолютно позбавляє зацікавленості споживачів електроенергії в економнішому використанні підключених до них електромереж? Адже споживач платить за кількість кіловат . годин, що використовуються, а не за приєднані до нього електромережі. Унаслідок такої «соціальної справедливості» зростають втрати електроенергії в електромережах, збільшуються витрати енергопостачальників, а разом із ними і всіх споживачів електроенергії загалом. Факт перехресного субсидування спостерігається і між самими обленерго.
КОЖНИЙ ПЛАТИТЬ ЗА СЕБЕ
Реальні витрати на обслуговування кожного окремого підприємства може підрахувати тільки саме обленерго. Абонентна плата передбачає оплату послуг обленерго згідно з потужністю електромереж, які використовуються споживачем, і не передбачає прив’язки до роздрібного тарифу на електроенергію. Розмір ставки абонентної плати затверджуватиме НКРЕ.
Фахівці комісії твердять, що абонентна плата не стане додатковим навантаженням для споживача електроенергії і не призведе до загального підвищення тарифів на електроенергію. Комісія не передбачала, зокрема, підвищення роздрібних тарифів у проекті експериментального запровадження абонентної плати в перших областях: Сумській, Чернігівській, Полтавській та Львівській. Як зауважують члени комісії, проект запровадження абонплати в згаданих областях передбачав лише зміну структури ціноутворення на передачу електроенергії і не міг призвести до підвищення роздрібного тарифу.
Згідно із задумом НКРЕ, тарифи на передачу і постачання електроенергії збережуться, однак значно зменшаться, оскільки 80—90% витрат обленерго на передачу електроенергії будуть віднесені в розмір абонентної плати. У тарифі на передачу електроенергії Нацкомісія враховуватиме нормативні збитки обленерго від технічних втрат електроенергії в мережах, у тарифі на постачання — витрати на енергопостачальну діяльність.
Перехід до нового принципу оцінювання послуг обленерго з передачі електроенергії дозволить енергокомпаніям законсервувати частину незапитаних споживачами підстанцій та ліній електропередач, знизити витрати на їхнє утримання, зменшити технічні втрати електроенергії. «Із запровадженням абонплати знизяться втрати в мережах. Одна із причин втрат: споживання електроенергії не відповідає потужності задіяних електромереж. Сьогодні за втрати платять усі споживачі, а згодом платитимуть ті конкретні підприємства, які замовлять це господарство», — вважає член НКРЕ Юрій Кияшко. Кажучи просто, кожний споживач платитиме енергопостачальній компанії тільки за себе. Це навчить і енергопостачальників, і їхніх споживачів рахувати кіловат-години та гроші.
У НКРЕ виключають можливість зловживання обленерго монополізмом під час підписання договорів зі споживачами про абонентну плату. Правила користування електроенергією, за словами членів комісії, досить чітко виписують порядок визначення розміру абонентної плати в договорах споживача з обленерго. За умови виникнення конфліктних ситуацій у спір утрутиться НКРЕ.
На думку членів комісії, запровадження абонентної плати разом із розділенням споживачів електроенергії за чотирма класами напруги (замість нинішніх двох), можливо, навіть знизить тарифи для великих підприємств. Власне, в цьому фахівці НКРЕ вбачають своє пріоритетне завдання.
Однак цілі комісії виявляться нездійсненними без відповідної підтримки з боку центральної виконавчої влади в особі Кабміну. Поки що енергетична політика перших урядових осіб не узгоджується ні з інтересами споживачів електроенергії, ні з інтересами покупців обленерго. А тому без зміни державної стратегії українська енергетика ризикує залишитися без стратегічних інвесторів.
