Хочу розповісти про новий, сподіваюсь, успішний, спосіб залучення до бізнесу. Це організація і проведення шоу — ні, не естрадних, а бухгалтерських.
Що тут нового? Кажете, бухгалтерія — нудна справа і на таке шоу не так уже й підуть? Не підуть, а побіжать! Тільки треба створити умови, які забезпечували б аудиторію, аншлаг. Ось у цьому і новизна. А спільне в шоу, як в естрадному, так і бухгалтерському, — вартість квитків. Не біда, що у другому випадку квитками є платіжні доручення. Так навіть зручніше. Є тут і свої зірки, як і на естраді.
Я, як вільний пенсіонер, вирішив побухгалтерити в рідному автогаражному кооперативі. Усіх-то справ: зібрати внески, здати в банк, а також зробити (в основному за електроенергію) проплату. І, звичайно, якоюсь формочкою відзвітувати перед податковою службою.
Наш кооператив — організація неприбуткова. Розберуся. Основи бухгалтерії вивчав у вузі. А що не зрозуміло, запитаю у бувалих. Свята наївність! Насправді виявилося складніше відзвітувати, ніж виконувати безпосередню роботу. Здача звітів — це справжній екзамен на витримку. Скільки різних форм, які необхідно заповнити! Для нас — поставити прочерки. Проте ці «пустушки» треба узгодити з відповідними організаціями, з якими у нас немає нічого спільного.
Наприклад, з тими ж комунальними службами — не користуємося ні теплом, ні водою; з облавтодором — не будуємо доріг; з профспілками — не видаємо путівки.
І ось, вистоявши декілька годин на сходових майданчиках, помилувавшись євроремонтом будівлі податкової адміністрації, подаєш інспектору купу бланків форм звітності.
— Що ви принесли? Змінилася така-то форма.
— У наших звітах тільки прочерки.
— Купіть нову форму, поставте прочерки, підписи, печать. А взагалі, треба ходити на семінари! Наступний!
О! У цьому й весь секрет: треба ходити на семінари. Тут вже немає досвідчених і бувалих — усім треба освічуватися. Благо, біля вхідних дверей стоять розповсюджувачі квитків — платіжних доручень, на яких і надрукована тема семінару — «Особливості складання звітів...» у такому-то кварталі. Треба тільки вписати свій розрахунковий рахунок, підписати, поставити печать, провести через банк — і освічуватися в своє задоволення. А це задоволення коштує понад сто гривень.
Вартість двотижневого навчання — 1590 гривень з видачею свідоцтва, і 1320 гривень — без видачі. Оце розмах! А свідоцтво, напевно, тиснене золотом!
Звичайно ж, нашому кооперативу, що існує на мізерні внески власників гаражів, в основному пенсіонерів, не по кишені така освіта. Та і разове відвідання вирішить проблему не надовго. Адже форми звітності змінюються постійно. Наприклад, по пенсійному фонду протягом 1999 року форма звітності змінювалася тричі, збільшуючись в об’ємі від одного до трьох аркушів. Напрошується висновок, що такі часті зміни змісту форм звітності комусь вигідні.
І ще, про літературу. Вона не менш дорога, ніж лекції. Все, що за назвою можна віднести до бухгалтерської методики, значно перевищує ціну інших видань. А передплатні періодичні видання в декілька разів дорожчі від будь-яких інших.
Ось уже третій рік, як я взявся за бухгалтерський гуж. Освоївся і притерпівся. Але в душі не можу змиритися з нераціональністю і складністю звітності, внаслідок чого кількість бухгалтерських кадрів збільшується. Кожне невелике підприємство або, наприклад, ті ж кооперативні будинки, де виконується обліково-звітна робота, яка цілком під силу голові, з метою забезпечення звітності перед податковою службою змушені вводити в штат бухгалтера.
Залишається сподіватися на Верховну Раду, яка буде розглядати у другому читанні податковий кодекс.
