Оцінюючи торгівельну політику, де індекс склав «3» (помірний рівень протекціонізму), експерти звертають увагу на застосування урядом непрозорих стандартів та ліцензій на імпорт. Рейтинг ефективності оподаткування склав «4,5», у зв’язку з чим було відзначено, що найвищий рівень прибуткового податку в Україні складає 40%, середня норма прибуткового податку — 20%, найвищий рівень податку на прибуток — 30%, при цьому витрати уряду у 1998 році склали 39% ВВП. Індекс рейтингу державного втручання в економіку склав «4», його було знижено на 1 пункт з урахуванням того, що урядові витрати оцінюються у 26,1% ВВП при показнику 22,7% у минулому, зазначається в повідомленні Фонду.
Уже протягом багатьох років рейтинги «Індексу економічної свободи», що опираються на 50 економічних показників по 10 основних категоріях, вважаються надійним показником економічного стану більшості країн світу. Дослідження підтверджує існування безпосереднього зв’язку між рівнем економічної свободи і рівнем доходу на душу населення. За даними Свiтового банку, якщо в «переважно невільних» і «репресованих» економіках доход на душу населення становив в 1998 році близько $2800, в «переважно вільних» економіках цей показник зростає вчетверо — до $11054, а у «вільних» — ще вдвічі, до $21206.
Найліберальнішою з колишніх радянських країн залишається Естонія, що посідає 14- е місце серед провідних економік світу. За останній рік її рейтинг виріс на вісім позицій. Литва також піднялася на 19 позицій і посіла 42-е місце. Різко покращила свої показники Вірменія, залишилась без змін ситуація в Росії, значно погіршився рейтинг Молдови. Критерії визначення рейтингу включають стан банківського та фінансового секторів, потоки капіталів, рівень іноземних інвестицій, рівень фіскального тиску, рівень втручання уряду в економіку, обсяги тіньового сектора, рівень заробітної плати і цін, права власності, регулювання підприємницької діяльності тощо. Це досить солідний перелік параметрів оцінки. Варто зауважити, що показники України погіршилися в період післявиборчого «вікна можливостей» й діяльності начебто найліберальнішого з усіх урядів. Проте реформаторський імідж і реальні процеси в економіці, як свідчить український приклад, речі різні.
КОМЕНТАРІ
Олександр КАРПОВ, директор Української асоціації членів Europay:
— Мені зрозуміло, чому було знижено рейтинг України: досить згадати хоча б прийняті рішення щодо запровадження електронних контрольно-касових апаратів та придушення спрощеної системи оподаткування. Це серйозні похибки з боку влади. У чому ж причини погіршення загального клімату для розвитку бізнесу? Насамперед це пов’язано з відсутністю ефективної системи управління. Кожен міністр діє на власний розсуд, далеко не усі розпорядження Президента виконуються урядом, продовжується протистояння між урядом і парламентом... Усе це не сприяє створенню кращих умов для розвитку підприємництва. Якщо порівнювати з нашим північним сусідом — Росією, то там зараз є намагання надати поштовх ліберальним реформам і одночасно обмежити політичну свободу. У нас ситуація ще гірша, бо те, що декларується, насправді не виконується.
Станіслав АРЖЕВІТІН, голова правління банку «АЖІО»:
— Найбільш привабливі сектори економіки зараз розподілені між групами, які вміють лобіювати власні інтереси і завдяки цьому панують на найважливіших ринках. Усі інші ринки залежні від них. Тому економічного вільного середовища у нас дійсно поки що нема.
Зрушення на краще є, але результат не так швидко приходить. Це нагадує хірургічну операцію: спочатку пацієнт почувається погано, а потім він одужує. На мій погляд, західні експерти якраз і зафіксували той період, коли ми перебуваємо в «реанімації», але одужання попереду, воно обов’язково настане. Головне те, що ми не відступили назад, а рухаємося вперед.
Сергій ЛИТВИНОВ, генеральний директор компанії «Мінолта Україна»:
— Моєму бізнесу найбільше перешкоджає контрабанда. Наша компанія працює чесно, відкрито, сплачує податки та інші платежі — звичайно, в цьому ми не поодинокі. Та все ж переважна більшість конкурентів імпортує товари нелегально, користується нечесними методами. Не думаю, що це є ознакою вільної економіки, бо вона передбачає створення для усіх рівних умов. Треба визнати, що держава із контрабандою не бореться.
Ще один приклад з бізнесової практики. В одному з українських міст прокурор, не бажаючи платити за ремонт офісної техніки, влаштував тотальну перевірку філіалу нашої компанії. То яка тут економічна свобода, якщо будь-який чиновник місцевого рівня може вивести з ладу цілу фірму?
P.S. Зрозуміло, що наведені коментарі не дають повної картини вітчизняного бізнес-середовища. «День» пропонує активно висловити свою оцінку рівня економічної свободи в Україні представникам бізнесу — особливо середнього і малого.
