«День» продовжує публікувати думки представників вітчизняних телеканалів щодо вимірювання рейтингів ТБ-програм (№№ 186, 191, 206). Сьогодні свою точку зору пропонує президент телеканалу ICTV Олександр БОГУЦЬКИЙ. 1. Чи можна, на вашу думку, вважати коректним вимірювання рейтинговості програм телеканалів загалом і в нашій країні зокрема? Чому? 2. Якому виду визначення популярності вашого каналу — електронним вимірюванням чи опитуванню громадської думки — ви схильні більше довіряти? 3. Чи доводилось вам стикатися з результатами вимірювань рейтингів програм, які б викликали у вас сумніви? 4. Як ви вважаєте, чи можна «купити» рейтинг або яким-небудь іншим чином вплинути на результати досліджень? 5. Як ви вважаєте, чи велика різниця між рейтингом програми та її істинною популярністю серед телеглядачів?
1. Рейтингові вимірювання — результат розвитку методів соціологічних опитувань і певного технічного прогресу. І не більше. Але й не менше. Саме тому потрібно тільки вітати впровадження новітніх технологій на телевізійному ринку, зокрема українському. Очевидно, що методики вимірювань і технології постійно вдосконалюються, і жоден соціолог, що поважає себе, ніколи не буде наполягати на повній довірі чи на абсолютній коректності результатів цих вимірювань. Саме тому їх варто розглядати як певного роду орієнтири.
2. Усі дослідження, результати яких є предметом розгляду, будуються відповідно до поставлених завдань. Відповідно до того, не може бути одна соціологічна вибірка, зроблена, наприклад, для вивчення попиту на недорогий пральний порошок серед домогосподарок, які самостійно роблять закупки в універсальних магазинах чи супермаркетах, бути коректною для такого ж визначення попиту на новини серед громадян, які мають право голосу. Саме тому опитування громадської думки мають певні переваги — зокрема, завдяки можливості більш точної вибірки для проведення самого дослідження. Популярність телеканалу — похідна технічних умов його прийому (розповсюдження його сигналу) і вивіреності вибірки, котра презентує людей, які цей сигнал мають можливість приймати. Через те, завжди доводиться миритися з тим, що серед аудиторії досліджень електронними методами (піпл-метрією) кожний прилад працює відповідно до конкретної ситуації — суб’єкт може не приймати усі телеканали, які є предметом дослідження, або навіть якщо і може приймати, то його телевізор не дозволяє зафіксувати усі канали, що є предметом дослідження, на панелі (старий телевізор). Окрім того, твоє власне бачення того, на які результати досліджень треба опиратись, залишатиметься твоїм власним за умов, коли великі мережеві рекламні агентства надають перевагу (і розподіляють певним чином бюджети), виходячи з результатів електронних вимірювань («День», 13 жовтня 2000 р.).
3. Так. Але радше не сумніви, скоріше здивування, і не результатом, а очевидністю невідповідності результатів iз прогнозованим розвитком подій.
4. Визначальним у відповіді на це запитання є мотив: розподіл рекламних бюджетів навіть при скупому розмірі сьогоднішнього телевізійного українського рекламного ринку (загальновживана цифра — 35 млн. американських доларів) є вагомою причиною для вічної підозри у бажанні вплинути на результати вимірювань. Очевидно, що навіть високий професіоналізм організаторів вимірювань і бездоганна репутація не зможуть повністю відкинути усі заздрісні запитання з боку скептиків. Очевидно також, що тільки впливовий орган громадського контролю, до складу якого могли б увійти представники різних зацікавлених сторін (зокрема — телевізійників, рекламних агенцій, громадський організацій), міг би презентувати певну довіру. Але Всеукраїнський телевізійний комітет, громадська організація, яка мала б опікуватись, зокрема, рейтинговими дослідженнями агенції AGB, яка займається монопольно цим видом діяльності в Україні, збирався тільки один раз — щоб задекларувати зацікавленість у такого роду контролі (5 травня 2000 р.). До речі, на цих же зборах зазначалось, що фундація, яка діє з 1998 р. — Об’єднаний промисловий комітет, — не може гідно вирішувати поставлені завдання через невизначеність юридичної форми та правовий статус прийнятих на ньому рішень. Таким чином, питання залишається відкритим, і якщо когось влаштовують рейтинги, він захищатиме результати досліджень, а людина з критичним розумом завжди вкаже на можливості вплинути на їх результати через просту механічну дію — встановивши апарати для проведення досліджень у місцях і сім’ях, які не тільки статистично презентують населення України, але й мають власні смаки — наприклад, полюбляють певні програми, та ще й живуть у такому місці, де добре можна приймати не всі канали… А що вже казати про те, як важко вибрати такі сім’ї, які б презентували населення України, та й до того ж встановити апарати для досліджень по містах так, щоб вони відповідали реальній густоті населення нашої країни, а не дай Боже, ще й згадати про мовні переваги регіонів, про специфіку…
Як бачимо, питань більш ніж достатньо.
5. Якщо говорити строго, то лише в одному запитанні — «істинна популярність» — наявність фрази «велика різниця» вказує на надмір суб’єктивних претензій. Різниця є, а все інше — питання системи критеріїв.
