Початок на 1-й стор.
З іншого боку, в зв’язку з відсутністю і під кінець вівторка хоч би якихось змістовних заяв правоохоронних органів, звичайно ж, навряд чи можна говорити хоча б про якусь обгрунтованість чи однієї версії, чи кількох (адже, зрештою, як справедливо зазначила під час прес-конференції головний редактор «Української правди» Олена Притула, їхній сайт був досить жорсткий по відношенню до багатьох політиків, а відтак, висловимо власне припущення, зникнення Георгія могло бути вигідне «будівникам» найрізноманітніших політичних комбінацій). І що стосується речей конкретних — то, мабуть, зараз головне питання в тому, чи будуть зацікавлені правоохоронні органи розглядати саме всі можливі версії того, що сталося, зокрема політичні, а серед них — не тільки одну, найочевиднішу...
Що ж до можливих припущень (не більше за те) — то особисто мені здається, що було б принаймні поспішним у політичній версії даного інциденту шукати загрозу свободі слова у сенсі буцімто чиєїсь помсти журналісту, «акції лякання», бажання зупинити якийсь потік інформації тощо. «Білорусизації» ситуації в Україні зі свободою преси я особисто поки не шукала б. Я не вірю в те, що когось могли б усерйоз налякати ті матеріали, які давала «Українська правда». Так, жорсткі, так, часом з компроматом (передусім — передрукування), ну то й що? Хіба в країні усталена практика зміни політичних доль, тільки лише виходячи з компрометуючої інформації? Тим більше, з Інтернету — хто ним володіє, той, зрештою, може й безпосередньо читати ті ж файли FLB. А жорсткі матеріали друкують не тільки «просунуті» (або, припустiмо, «бруднi») видання, але й, скажімо (не смійтеся, адже величезний тираж — у наявності), «Сільські вісті». І що? Так, тиснуть за допомогою податкової, так, «гноблять», але для прямої «агресії» було обрано саме журналіста не тільки з іміджем опозиційного, але й за своєю вдачею провокативного, який відкрито конфліктує з конкретними особистостями у владі та бізнесі... Отже, треба було що? Чи не резонанс — передусім? Скандал? Скандал, певним чином спрямований, про що, зокрема, мимоволі свідчить і факт дзвінка в посольство Грузії (про який «День» учора повідомляв), з названими конкретними прізвищами тих, хто буцімто знає про місце знаходження Георгія. Отже, можливо, треба, думаючи про політичне підгрунтя цієї події, шукати відповіді насамперед не на запитання «за що?», а на запитання «проти кого?» або «заради чого?» було скоєне те, що скоєно. Як ми писали у вчорашньому номерi i як зазначила під час прес- конференції заступник головного редактора «Зеркала недели» Юлія Мостова, Г.Гонгадзе міг стати жертвою (суб’єктом) великої політичної гри. А отже, саме те запитання про нашу індивідуальну журналістську відповідальність за кожне слово, написане або вимовлене, актуальне, як ніколи. І чи не даремно ми будь- яке НП, що сталося з будь-ким із нас, переводимо виключно в площину банального «наступу на свободу слова», «політичного тиску», не бажаючи детально і ретельно аналізувати всі складові таких ситуацій? Може, якби ми зробили це хоч якоюсь мірою, то могли б таким чином краще захистити і самих себе? Що аж ніяк не відміняє і запитань до всіх інституцій держави: від Президента до МВС, СБУ, від Верховної Ради — до судових органів, які, зокрема, і при розгляді валу позовів до ЗМІ про захист честі й гідності чиновників та політдіячів в інтересах суспільства також повинні насамперед бути стурбовані тим, щоб підіймати престиж вільної, критикуючої преси. Престиж, за відсутності якого в суспільстві професія журналіста буде, як і раніше, однією з найнебезпечніших.
КОМЕНТАРІ
Микола ВЕРЕСЕНЬ, телеведучий «Студії «1+1»:
— Я не можу сказати зараз, кому може бути вигідно зникнення Гонгадзе. Але я переконаний всією супутньою інформацією, що воно має політичний підтекст. Навряд чи це побутова історія. При нинішній ситуації, коли йде боротьба між олігархами за місце біля Президента, хто завгодно може заявити: «Це він прибрав журналіста!» А інший скаже: «Ні, це він!»
Наталя КОНДРАТЮК, керівник корпункту ОРТ в Україні:
— Не можна на сто відсотків стверджувати, що зникнення Гія може бути вигідно такому політичному угрупуванню, а також не вигідно. Адже він детально і безсторонньо писав про багатьох. Ця справа вигідна передусім тим, хто зацікавлений у залякуванні журналістів взагалі, і незалежних насамперед. А як наочний приклад залякування вибрали саме Гія: «Дивіться, так буде з кожним!» Тому, якщо в такій ситуації журналісти не об’єднаються, не доб’ються ретельного і результативного розслідування, то надалі в цій країні журналістики не буде ніколи.
Олександр ІЛЬЧЕНКО, оглядач газети «2000»:
— Моя версія така: за цим викраденням стоять бандити, наближені до яких-небудь політичних або олігархічних кланів. Якщо б це була міліція, або СБУ, або інші офіційні структури, вони не стали б діяти так зухвало відкрито. Якщо вірити тому, що говорив сам Гонгадзе, вони демонстративно «пасли» його і його друзів. Так спецслужби не діють. Вони слідів не залишають. Бандити діють трохи інакше: є стадії попередження, страхання, шантажу... Так могли діяти, наприклад, противники Волкова або будь-якої іншої людини, яка неодноразово зазнавала критики з боку Гонгадзе і «Української правди». Такі противники могли підстроїти це зникнення з тим, щоб створити докази на свого «заклятого друга». В мене не виходить з голови історія з нашим товаришем, кореспондентом «Київських Відомостей» Петром Шевченком. Я вважаю, що це було вбивство, а не самогубство, як нас намагаються переконати ті, хто цю справу ніби розслідував.
Сергій ШОЛОХ, президент радіо «Континент»:
— Я вчора був у міліції, там розробляли безліч різних версій. Запій і побутові версії були виключені, я добре знаю Георгія, щоб їх відкинути. Збитий машиною і схований — це дуже банальне. Якби він став діяльним учасником політичної гри, і його треба було б прибрати — в цьому випадку була б підстроєна автокатастрофа, п’яна бійка або щось подібне, тобто політичний відтінок був би мінімізований. Тому виникає версія, що його використали, можливо, навіть ситуативно — чи то заради того, щоб підняти свій пиар, чи то висадити ситуацію. Саме до мене в липні приходив полковник МВС, розпитував про Георгія, намагався шити йому участь у справі про розстріл в одеському барі. Ми з’ясували масу нестиковок у версії, про які він і сам повинен був би здогадатися. Справа була зшита надто поверхово, без розрахунку на те, що хтось буде її аналізувати. В понеділок у міліції ніхто не знав, хто ж був цей полковник. Працівники МВС саме намагалися з’ясувати це по своїх каналах. Безрезультатно. Тобто, вже тоді йшла підготовка до акції проти Гонгадзе. Навіть, скоріше, підготовка чиєїсь пиарівської компанії, а як жертва був вибраний Георгій. У цьому є один позитивний аспект: якщо це так, то є шанс, що він живий.
Підготував Анатолій ЛЕМИШ, «День»
ДО РЕЧІ
Учора на прес-конференції, проведеній Президентом України Леонідом Кучмою в рамках семінару для представників центральних і регіональних ЗМІ, головний редактор «Української правди» Олена Притула вручила Леоніду Кучмі відкритий лист журналістів із закликом вжити необхідних заходів для з’ясування обставин зникнення Георгія Гонгадзе, а також для забезпечення належних умов роботи журналістів України. На цій же прес- конференції глава держави повідомив, що він доручив правоохоронним органам вивчити всі випадки скоєння злочинів проти журналістів і надати йому відповідну інформацію. А Верховна Рада України вчора підтримала депутатський запит представника депутатського об’єднання «Антимафія» Григорія Омельченка до керівників ряду силових відомств (міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, голови Служби безпеки Леоніда Деркача і Генерального прокурора України Михайла Потебенька) про перевірку обставин зникнення журналіста Георгія Гонгадзе і необхідності вжити термінових заходів щодо його розшуку. Крім того, депутатами було підтримане аналогічне звернення до керівників силових відомств фракцій Народного руху України і «Реформи — Конгрес», в якому міститься прохання забезпечити результативне розслідування у справі відомого журналіста, повідомляє агентство Інтерфакс-Україна. Обидва запити, що були проголосовані в пакеті, підтримали 232 депутати з 402 тих, що зареєструвалися в залі. 168 чоловік стрималися від голосування. Крім того, Григорій Омельченко запропонував запросити керівників силових відомств до сесійного залу, щоб заслухати інформацію про хід розслідування. Зокрема, депутат Омельченко вважає за необхідне заслухати Михайла Потебенька, щоб той пояснив, чому він в липні залишив без уваги відкритий лист Георгія Гонгадзе, в якому журналіст повідомляв про стеження, що ведеться за ним невідомими особами.
