У критичній оцінці рейв-фестивалю «Каzантип», що пройшов нещодавно у Криму, «День» (№ 153 від 29.08.2000) виявився не одиноким, про що свідчить лист нашого читача.
Міф про «Каzантип» безповоротно помер. Привид великого молодіжного танцювального рейв-фестивалю, що так довго блукав кримськими горами й долинами, спокійно помер поблизу Веселого, Судацького району. І цей міф не врятують уже ніякі мас-медіа, що по інерції продовжують друкувати цифри міліцейських звітів про кількість затриманих торговців наркотиками. Дуже вже смішно виглядають їхні цифри. Як не крути, але більше десятка порушень не знайдеш. І то, в основному, адміністративних.
Мене особисто неприємно вразила величезна кількість алкоголю на цьому фестивалі. Скрізь висіли плакати відомої кримської алкогольної компанії, яка спонсорувала дійство. Вся атмосфера фестивалю була насичена алкогольними випарами. Я не належу до відвертих борців з алкоголем. Борюся я з ним хіба-що методом його вживання. Але те, що зробив алкоголь із «Каzантипом», викликає щирий жаль.
Це було настільки відмінним від атмосфери того рейв-руху, який ще три- п’ять років тому був присутнім у Києві. «Мир без любви» виявився можливим. Замість психоделії, трансу і відчуття польоту мені запропонували калюжу для п’яної свині. Здається, ділки від шоу-бізнесу вирішили просто «нагріти» трохи грошенят на молодіжному фестивалі. Марка «Каzантип» коштує того, щоб за неї поборотися. Але скажу відверто, я бачив «Каzантипу» більше на багатьох пляжах, аніж у Веселому.
Єдиним цікавим дійством на фестивалі був політ на банзі, яка вистрелювала в небо. Найцікавіше, коли ти готуєшся до цього польоту. Нерви всі збираються в клубок, різноманітні мотузки переплітають твоє тіло. Ти чекаєш чогось невідомого. Потім, коли вже просто бовтаєшся на висоті, все проходить. Нічого цікавого.
