Якщо перефразувати відомого літературного героя й сказати, що мобільний телефон не розкіш, а засіб зв’язку, то, боюся, не всі це зрозуміють. В умовах, коли у багатьох немає коштів навіть на встановлення звичайного телефону, писати про проблеми розвитку мобільного зв’язку в Україні — означає зайвий раз дратувати декого з читачів. Але от що цікаво — такого ж роду матеріал про автомобілі сприймається абсолютно спокійно.
Тим часом ринок послуг мобільного зв’язку в Україні постійно розвивається, на сьогодні ним користуються понад 300 тисяч абонентів, і, за прогнозами фахівців, наступного року їхня кількість подвоїться. Причому абонентами є не лише «круті» бізнесмени чи кримінальні кола, як вважають, а й представники поки ще досить нечисленного так званого середнього класу. Тому пищання «мобілок» у громадському транспорті вже не дивує. Якщо оцінювати відносний показник кількості власників мобільних телефонів в Україні (шість апаратів на тисячу населення), то ми відстаємо не тільки від розвинених країн Західної Європи, де цей показник у 20—30 разів вищий, а й від наших східноєвропейських сусідів. Зважаючи на те, що в нашому суспільстві забезпечені верстви населення становлять близько 15%, наведений вище показник потенційно міг би становити 50—75 «мобілок». Що ж стримує розширення ринку мобільного зв’язку в Україні та залучення більшої кількості абонентів?
З технічного боку, що передбачає наявність відповідного стаціонарного обладнання та мобільних апаратів, ніяких перешкод для цього не існує. Нині в Україні працюють чотири компанії-оператори мобільного й одна — стільникового зв’язку. Технічні можливості трьох з них забезпечують мобільний зв’язок (так зване покриття) практично в усіх обласних центрах, великих містах та значній кількості міст обласного підпорядкування. Система роумінгу дозволяє українським абонентам користуватися своїми телефонами в багатьох країнах світу. Браку пропозиції мобільних апаратів на нашому ринку теж не відчувається. А основні причини, що гальмують залучення більшої кількості клієнтів, містяться в економічній площині.
Ціни на мобільні телефони й тарифи на послуги мобільного зв’язку в Україні в 2—2,5 раза перевищують аналогічні в розвинених країнах Європи та США. Однак не поспішайте звинувачувати в цьому операторів мобільного зв’язку. Просто вони виявилися крайніми й заручниками економічної політики, що проводиться в цій сфері Кабінетом Міністрів. У всьому світі вартість нової послуги є найбільшою в момент її появи на ринку, а потім поступово знижується. А в нас усе відбувається навпаки: ставки акцизів, мита, сплати ліцензій за використання радіочастот та інших зборів з початку становлення ринку мобільного зв’язку постійно підвищувалися. Приміром, чотири роки тому, під час впровадження нового стандарту GSM 900, майже в 10 разів було піднято плату за використання радіочастот.
Внаслідок цього істотно зросли тарифи на ефірний час, а відома компанія Motorola скоротила свою присутнiсть на українському ринку. Прагнучи наповнити бюджет і законодавці, і уряд не врахували одного нюансу: ті, хто бiльш «крутий», уже давно підключилися до мобільного зв’язку, а представників середнього класу стримують високі ціни на телефони й тарифи на послуги. У черговий раз високі чиновники демонструють нерозуміння того, що зростання надходжень до бюджету визначається не високими ставками платежів, а кількістю суб’єктів, що вносять ці платежі.
Така цінова політика призвела до того, що Україну накрила хвиля контрабандних, так званих «сірих» телефонів, які обходяться в середньому вдвічі дешевше, й при цьому на кожному телефоні держава втрачає $50—60. Причому, за відгуками споживачів, якість телефонів, що офіційно постачаються не набагато вища, ніж «сірих». Це пояснюється тим, що й ті, й другі постачаються від одних і тих же виробників — як правило, філіали відомих фірм, які випускають апарати, орієнтовані на ринки Східної Європи.
В умовах високих цін і тарифів провідні оператори мобільного зв’язку періодично проводять кампанії для залучення нових клієнтів шляхом надання різних пільг: безкоштовне підключення, зниження абонплати в перші місяці після підключення, зменшення розміру авансових платежів, пропозиція «мобілок» за зниженими цінами (часто символічним — за 1 гривню), а то й зовсім безкоштовно. А підключитися можна як на контрактній основі (з фіксованою абонплатою та погодинною сплатою розмов), так і на умовах передоплати послуги, коли абонплати немає, а клієнт купує спеціальну картку з певним лімітом ефірного часу. Різноманітність пакетів дозволяє вибрати найбільш оптимальний для вас з точки зору фінансових витрат.
Власники мобільних телефонів стикаються і з таким пережитком тоталітарного минулого, як необхідність мати дозвіл на апарат, чого немає ні в одній цивілізованій країні світу. Отримати його можна тільки на телефони моделей, що пройшли сертифікацію в Україні, оскільки наше законодавство не визнає сертифікатів відповідності європейським стандартам, виданих в інших країнах Європи. Якщо врахувати, що на нашому ринку близько 40% несертифікованих моделей мобільних телефонів, то їхні власники є порушниками закону й апарат у них можуть вилучити без зайвих пояснень.
Практично одночасно з появою мобільного зв’язку в Україні з’явився такий різновид злочину, як крадіжка «мобілок». Це змусило виробників і операторів вжити ряд заходів, внаслідок чого украденим телефоном стало важко скористатися й тим більше продати його. Це заходи як технічні, так і організаційні. Приміром, включити телефон можна, лише ввівши захисний код, відомий тільки власникові, а в разі крадіжки апарату він негайно відключається від мережі за заявою потерпілого. Крім того, всі апарати, коли їх підключають до оператора мобільного зв’язку або здають на комісію, перевіряються стосовно перебування в розшуку, а салони з їхнього продажу періодично перевіряються працівниками управлінь у справах боротьби з економічними злочинами.
Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що мобільний зв’язок в Україні поки ще залишається досить дорогим задоволенням. Водночас, розширення ринку послуг мобільного зв’язку та залучення нових абонентів могло б давати значні надходження до бюджету. Для цього Кабміну слід переглянути розміри акцизів, мита та зборів, якими обкладаються засоби й послуги мобільного зв’язку, оптимізувати їх і привести у відповідність до реальних фінансових можливостей потенційних клієнтів. Від цього виграють всі: і нові абоненти, які отримали можливість скористатися плодами цивілізації, і незаможні, на допомогу яким могли б бути спрямовані додаткові бюджетні надходження.
КОМЕНТАРІ
Юрій БЕЗБОРОДОВ, генеральний директор компанії «Golden Telecom»:
— Розвиток ринку телекомунікації і стан підприємництва перебувають у прямій залежності один від одного. Ми бачимо, що проголошений курс на реформи сьогодні пробуксовує. Україна не має необхідних природних ресурсів, як, скажімо, Росія, щоб бути самодостатньою. Тому інтеграція у світову економіку є серйозною метою, і немає іншого виходу, крім як покладатися на інвестиції. Все, що може бути зроблено для прискорення цього процесу, має бути зроблено.
Що ж треба зробити, щоб полегшити і прискорити розвиток не тільки телекомунікацій, але і загалом підприємництва в Україні?
Передусім прийняти єдину систему платежів до бюджету, як це рекомендовано МВФ. Сьогодні це болюче питання не тільки для бюджету, але й для підприємницьких структур. Це дозволить піти від необхідності здійснювати безліч платежів у різні інстанції. Державна скарбниця повинна бути консолідована, а надходження мають розподілятися так, як диктує держбюджет. Так, наша компанія тільки по використанню частотного ресурсу здійснює платежі п’яти різним державним установам. А треба б платити тільки до бюджету. При цьому держава сама визначить, куди і скільки направляти з бюджету грошей. Дуже важливо виключити різноманітні пільги для деяких підприємств, які існують тільки тому, що в цьому зацікавлені окремі особистості або групи, наближені до певних впливових осіб. У телекомунікаційнiй сфері це дуже добре видно в тих випадках, коли окремі компанії «на шару» отримують частотний або номерний державний ресурс, доступ до мережі загального користування, інші пільги. Про це досить добре поінформований і Захід, який слушно вбачає в цьому глибоке коріння корупції. Хочу звернути увагу на те, що розвиток телекомунікацій критичний для економічного розвитку України загалом. Адже вони подібні до автомагістралей, залізниць, газо- і нафтопроводів. Телекомунікації повинні регулюватися так, щоб забезпечувалися рівні умови для всіх. На жаль, сьогодні політики надто втягнуті в комерцію, а комерсанти — в політику. У парламенті кожен другий — бізнесмен. Це і є корупція, коли парламентарій розробляє закон під свою комерційну структуру, а бізнесмен підкуповує депутата, що лобіює інтереси його комерційної структури. Цього не повинно бути: політик повинен займатися політикою, а бізнесмен — бізнесом.
Тамара КАРПЕЙЧИК, менеджер з продажу сектора персонального зв’язку по Українi та Білорусі компанії «Motorola»:
— Розвиток ринку мобільного зв’язку в Україні істотно стримується наявністю «сірого» ринку. Це один з головних чинників. Щоб перешкодити нашестю контрабандних телефонів, треба передусім створити робочу групу з представників державних органів, операторів та виробників, яка й займеться пошуком рішень. Необхідний цілий комплекс заходів як з боку держави, так і з боку операторів мобільного зв’язку, потрібні взаємні кроки в цьому напрямку.
Інший стримуючий чинник — сертифікація, яка не дозволяє вільно почуватися на ринку, діяти гнучкіше і пропонувати новітні моделі. Якщо модель не сертифікована, то потрібно багато часу на проведення її сертифікації. На жаль, сертифікація та високі митні збори на телефони роблять вигідним для споживачів «сірий» ринок. Незважаючи на ці труднощі, «Motorola», як і раніше, присутня на українському ринку.
Підготував Петро ІЖИК, «День»
