З 5 по 11 вересня на Чорноморському узбережжі Криму проходив
VI Міжнародний телевізійний фестиваль «Море друзів». А в його рамках —
V Міжнародний конкурс молодих виконавців популярної сучасної естрадної
пісні «Ялта-2000».
КОНКУРСНІ СТРАЖДАННЯ
Нині проводити фестивалі дуже важко. Здавалося б, навіщо
композитору Миколі Мозговому зайвий головний біль: ходити чиновницькими
кабінетами й респектабельними офісами «нових українців», влізати в борги
й наживати ворогів? Сиди собі спокійно, спочивай на лаврах популярності,
пиши музику, порайся коло гарненьких онучок. За гострий язик і норовливість
Микола Петрович набив чимало гуль на лобі. І незважаючи ні на що, він все
одно організовує найпрестижніші вокальні конкурси в Україні. Навіть недруги
маестро змушені констатувати, що ялтинський і чернівецький конкурси проводяться
на високому професійному рівні. Серед переможців немає випадкових осіб,
і всі, хто засвітився там, з естрадної орбіти вже не сходять. Інша справа,
як надалі молоді артисти пройдуть «мідні труби» популярності, який репертуар
захочуть виконувати. Будуть сумлінно працювати чи вважатимуть за краще
пливти за течією. Принаймні імена Таїсії Повалій, Олександра Пономарьова,
Наталі Могилевської, Марини Одольської та Юрія Юрченка, задаючи тон сьогодні
на українській естраді, засяяли після перемог на конкурсах ім. В. Івасюка
та «Моря друзів».
За словами організатора й голови журі «Ялти-2000» Миколи
Мозгового, нинішній фестиваль народжувався в страшних муках. Фінансові
труднощі змусили перенести терміни його проведення з липня на вересень.
— Я зіткнувся з байдужістю з боку керівництва Міністерства
культури та мистецтв України, — з гіркотою зізнався Микола Петрович. —
Довкола тяганина, гарні фрази про міфічну методичну допомогу. Але ж це
лише базікання! Не хочете допомагати — скажіть прямо. За шість фестивальних
років Мінкульт тільки створював подобу своєї кипучої діяльності, а практично
мені доводилося викручуватися самому. Нині екс-радянські чиновники перевдяглися
в національний одяг, а старий бюрократичний механізм продовжує працювати
на повну котушку. Важко знаходити спільну мову з керівниками телекомпаній.
Таке враження, що конкурс потрібен особисто мені. Хоча в положенні «Моря
друзів» чітко записано, що він є телевізійним. Начальство на УТ-1 міняється,
а нам легше не стає. Ефір дають зі скрипом. Ми проводимо акцію на державному
рівні, а нам наче роблять величезну особисту послугу, деручи за найменший
«чих» три шкури. Благо, знайшов однодумця в особі президента Національної
радіокомпанії України Віктора Набруска. Завдяки трансляціям по радіо про
«Ялту-2000» дізнаються в усіх куточках нашої країни.
З листопада минулого року над Театром пісні, який очолює
маестро, висить дамоклів меч банкрутства. Сто тисяч гривень вимагає погасити
Палац «Україна» за оренду приміщення та постановочні витрати після конкурсу
ім. Володимира Івасюка. Вже відбулися два арбітражні суди. Відповідачем
на них виступає М. Мозговий, а наш Мінкульт начебто залишається збоку.
Через кілька місяців час проводити наступний конкурс ім. В. Івасюка, а
справу з позовом досі не вирішено. Інший плюнув би, а Микола Петрович уперто
вдягає новий хомут на свою шию.
А ЛІДЕРА ВСЕ НЕМАЄ
На «Ялту-2000» приїхали 18 конкурсантів з Білорусі, Болгарії,
Литви, Молдови, Словаччини, Узбекистану й України. Але змагалися лише 17
вокалістів, оскільки словак Ерік Ареста дуже застудився. Хлопець був вельми
засмучений. Адже він, як і всі співаки, які прибули на конкурс, їхав за
перемогою, а тут довелося зійти з дистанції. Хто знає, якби фортуна була
до нього прихильнішою, то, можливо, місця у фіналі розподілилися б інакше.
Але сталося те, що сталося. Перший тур нагадував музичний марафон. Кожен
учасник виконував дві пісні. Причому одна з них обов’язково українською
мовою. На глядачів і журі накотилися хвилі звуків, що часом нагадували
какофонію. Суддівська бригада відфільтровувала слабких артистів. До другого
туру допустила 11, а до вирішального третього дня залишилося 7 співаків.
Саме між ними розгорнулася справжня боротьба. Перед заключним вердиктом
журі я поцікавилася в його голови Миколи Мозгового, на що він насамперед
звертає увагу, оцінюючи конкурсантів? «На чистоту фрази, — сказав, як відрубав
майстер. — Вокаліст має вміти грамотно співати, розподіляти дихання, добре
володіти технікою. Потім важливими є артистичні дані та наскільки правильно
вибрано пісню. Конкурсанти мають показати палітру своїх вокальних можливостей».
Хоча голосування було таємним і до останньої хвилини не
оголошували переможців, але цього року думки суддів, журналістів і глядачів
практично збіглися. Безумовного лідера серед конкурсантів не було. Тому
I місце (по 2 500 доларів) розділили Шерзод Остонов (Узбекистан) і одеситка
Ольга Кузіна, які продемонстрували гарні вокальні дані. Обом співакам ректор
Університету культури та мистецтв Михайло Поплавський запропонував продовжити
навчання у своєму вузі (нині Шерзод живе в місті Навої, виступає в популярній
молодіжній групі «Джем», а Ольга вчиться в Одеському економічному університеті).
Переможці повезли додому подарунки — музичні центри.
На II місці (по півтори тисячі доларів) — співачка з Білорусі
Вікторія Дем’янчук і киянин Денис Барканов. Останній кожну пісню виконував
як міні-спектакль. Особливо багато суперечок викликала «Сповідь» Олександра
Єгорова. Довгий музичний вступ, із залу на сцену повільно виходить Денис
і половину пісні-притчі виконує, стоячи спиною до глядачів. «Він ламає
закони сцени. У конкурсі подібні режисерські ходи недоречні», — вважає
член журі Олександр Пономарьов. Схоже, за артистичні викрутаси Барканову
знизили бал. Зате публіка була в захваті. Денис має дуже сильний і гарний
голос. Двометровий двадцятирічний красень на сцені то ліричний, то експресивний,
а поза нею — веселий і добродушний. Вчиться на IV курсі Київського коледжу
естрадного та циркового мистецтва. Він лауреат торішнього конкурсу Володимира
Івасюка. Грає на гітарі, сам пише музику й вірші. Денису Барканову за самобутність
і артистизм газета «День» вручила свій спеціальний приз — електронну бібліотеку
нашої газети та фотоапарат «Кодак». III місце (по 750 доларів) завоювали
Весела Мінчева (Болгарія) та киянка Вікторія Васалатій. Дипломантом «Ялти-2000»
стала Гінтаре Каралюнайте (Литва).
Отже, переможців визначили. Що ж далі? У листопаді лауреатів
«Моря друзів» запрошено на гастрольний тур Узбекистаном. Присутні на конкурсі
бізнесмени із Середньої Азії висловили бажання підтримати молодих артистів.
Нині готуються компакт-диски й касети переможців. Через кілька тижнів по
«Інтеру» покажуть гала-концерт фестивалю, конкурсні виступи глядачі зможуть
побачити на каналі «Ера» на УТ-1, а репортажні сюжети про атмосферу «Ялти-2000»
— на каналах ТРК «Київ», ICTV і «ТЕТ». А влітку наступного року, можливо,
відбудеться круїз переможців «Моря друзів» різних років вздовж узбережжя
Болгарії.
СІМ «Я»
На українській естраді родину Мозгових називають кланом.
Вони, одні з перших у творчому середовищі, перейшли на бригадний підряд.
Микола Петрович — мотор і генератор ідей, його дружина Віолетта та дочка
Олена — режисери, зять Олександр Пономарьов — співак. Усі разом — єдина
і міцна команда. Нам би більше таких професіоналів, і український шоу-бізнес
швидко стане на ноги. Мозговий упевнений, що міжнародні конкурси дозволяють
не замикатися на собі, бачити музичні тенденції різних країн. І коли йому
докоряють, що його акція в липні збігається в часі з «Таврійськими іграми»,
а у вересні — зі «Слов’янським базаром» у Києві, то він авторитетно заявляє:
«Там веселяться, а в нас змагаються». Адже конкурс — це екзамен, і щоразу
маестро хвилюється, наче складає його разом із артистами.
